Неокласичний варіант розвитку класичної теорії грошей

Неокласичний варіант кількісної теорії знайшов своє обґрунтування в працях американського економіста І. Фішера, який заперечував трудову вартість і виходив з категорії «купівельна спроможність грошей», яка залежить від таких факторів:

М- кількість готівкових грошей в обігу (статистична);

V - швидкість обігу грошей (середньорічна кількість разів використання грошової одиниці на придбання необхідних товарів та послуг);

Р - середньозважений рівень цін (це індекс цін готових товарів та послуг, виражений стосовно базового річного показника, що дорівнює 1);

Q - кількість товарів (реальний національний продукт або рівень фактичного обсягу виробництва).

Вважаючи, що сума грошей, сплачених за товари, дорівнює кількості товарів, помножених на загальний рівень цін, І. Фішер наводить "рівняння обміну":

(4)

Основні аспекти "трансакційного варіанта" І. Фішера: у "рівнянні обміну" розглядається динаміка грошових потоків на макрорівні; гроші виступають як засіб обігу та платежу; акцент на об\'єктивні засади обігу грошей; у концепції йдеться лише про пропозицію грошей (Мs).

Згодом «трансакційна версія» була доповнена "кембриджською версією" кількісної теорії, представниками якої були А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон. А. Пігу акцентує увагу на індивідуальних капіталах і поведінці їх власників, що змушують окремих суб\'єктів тримати в себе певний запас грошей. До "касових залишків" належать готівкові гроші і залишки на поточних рахунках, тому Пігу визначає кількість грошей як суму касової готівки населення і підприємств, що може бути визначена за формулою:

М = к*Р*Т, (5)

де М - грошова маса (попит на наявні касові залишки або реальна потреба в грошах);

Р - рівень цін (ціна продукції, що реалізується);

Т - товарна маса (обсяг виробництва);

к - частка річних доходів осіб і фірм, яку вони бажають тримати в грошовій формі (кембриджський коефіцієнт, що показує, яка частина фінансових активів зберігається у вигляді грошей).

Основні аспекти "кембриджського варіанта": зосереджена увага на мотивах нагромадження грошей конкретними суб\'єктами ринкової економіки (мікрорівень); гроші не тільки засіб обігу, а й збереження та нагромадження; враховується психологічна реакція суб\'єктів господарювання щодо використання готівки; центральна проблема - це проблема попиту на гроші.