5. Охарактеризуйте інституційну модель грошового ринку.
Інституційна модель грошового ринку відображає взаємозв\'язки між суб\'єктами грошового ринку, що реалізуються через потоки грошей та інструментів.
За інституційним критерієм грошовий ринок можна поділити на два сектори:1) сектор прямого фінансування; 2) сектор опосередкованого фінансування.
У секторі прямого фінансування зв\'язки між продавцями і покупцями грошей здійснюються безпосередньо, і всі питання купівлі-продажу вони вирішують самостійно один з одним. Функціонуючі тут брокери та дилери виконують скоріше технічну роль звичайних посередників, допомагаючи їм швидше знайти один одного. У цьому секторі виділяють два канали руху грошей: 1) канал капітального фінансування, завдяки якому покупці назавжди залучають кошти до свого обігу, для цього у якості інструменту використовуються акції; 2) канал запозичень, яким покупці тимчасово залучають кошти до свого обігу, використовуючи для цього у якості інструмента облігації та інші подібні цінні папери.У секторі опосередкованого фінансування зв\'язки між продавцями і покупцями грошей реалізуються через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх кінцевим покупцям від свого імені. Вони створюють власні зобов\'язання й вимоги, які можуть бути самостійними інструментами грошового ринку, зумовлювати появу нових грошових потоків. Тому фінансові посередники цього сектора істотно відрізняються від технічних посередників першого сектора як за своєю роллю в економіці, так і за технологічними процесами функціонування. За своїми характеристиками всі інструменти грошового ринку є визначеннями зобов\'язань покупців перед постачальниками грошей залежно від видів зобов\'язань. Зобов\'язання можна поділити на:
1) неборгові — це зобов\'язання, які мають право брати участь в управлінні діяльністю покупця грошей і в його доходах, завдяки чому за продавцем зберігається не тільки право власності на них, але й право розпоряджатися ними (акції); 2) боргові — це зобов\'язання, за якими покупець грошей зобов\'язується повернути продавцеві певну отриману суму й оплатити за нею дохід.
Такими зобов\'язаннями оформлюються операції купівлі-продажу грошей з передачею права розпоряджатися ними на певний строк.Щоб відновити це право за продавцем грошей, необхідно повернути зазначену суму грошей у його розпорядження з одночасним погашенням боргового зобов\'язання. Боргові зобов\'язання можна поділити на:
а) депозитні, за якими продавці передають гроші в повне розпорядження покупця за умов повернення (зі встановленням або без встановлення терміну) і оплати або без оплати відсотка доходу;
б) позикові, за якими продавці, передаючи гроші покупцям, вносять певні обмеження в останніх щодо розпорядження цими грішми: 1) встановлюють, з якою метою вони будуть використовуватися; 2) вимагають особливих гарантій їх повернення; 3) визначають ступінь ефективності чи окупності витрат або проектів, що фінансуються за рахунок позикових коштів.
За економічним призначенням ресурсів розрізняють:
Ринок грошей — це частина фінансового ринку, де здійснюються короткострокові кредитні операції. Ринок капіталів — це та частина фінансового ринку, де здійснюються середньо- і довгострокові кредитні операції. Об\'єктом цих операцій виступають як гроші, так і цінні папери. Між цими ринками існує тісний взаємозв\'язок.