Розділ Родина, рід, племя

Найбільш первісні людські обєднання, це ґрупи, що вирос­ли на ґрунті кровного звязку. Безперечно найдавнішою між ними та найбільш примітивною формою «усуспільнення» є родина. Істнує спір, що власне треба називати родиною: чи вистарчить сам тільки принагідний, половий звязок мущини з жінкою, по якому обоє розходяться; чи можна приняти істнованнє родини там, де полові зносини зовсім та нічим невпорядковані, в умовинах «аґамії»; наскільки звязок, яким родять полові зносини, повинен бути тревалий, щоби можна називати його родиною?

Далі істнує цілий ряд нерішених досі питань про це, як виглядала первісна родина; який круг осіб вона обіймала; хто — мущина чи жінка — був її головою та осередком; чи ріжні, відомі нам форми первісної родини означають ріжні ступені розвою, що історично поступали по собі, чи може ці форми звязані тільки з особливими умовинами життя в ріж- них місцях ґльобу так, що не конче означають історичні стадії, через які мусіло-б переходити все людство.

На всякий впадок, в період, який безпосередньо попередив «історичну» добу, ми стрічаємо скрізь «родину» себто людську ґрупу, що обіймає собою родителів та їх потомство. її обєм та форми ріжні. Вона може обіймати тільки родителів та їх діти /«мала родина»/ або ще й потомство дітий /«велика родина»/. Родителі — це або означена пара людий — моноґамічна роди­на, або мущина з більшою скількістю жінок /«поліґамія»/, або навпаки, кількох мущин мужів одної жінки /«поліандрія»/ або врешті, кількох мущин і кілька жінок в «гуртовому подружжі». Питаннє про це, в якім відношенню до себе оста- ють ці форми родини; чи кожда з них означає стадію, через яку мусіло перейти все людство; чи вони наступали по собі в означеному і конечному порядку; чи можливі були в цім роз- вою перескоки від одної форми до дальшої, з поминеннєм посередньої форми — все те питання спірні і ще остаточно невирішені.

В означених умовинах — родина, це найнизща форма сус­пільного обєднування. Скрізь там, де для заспокоєння життє­вих потреб, в першу чергу добування поживи не вимагає обєднаних зусиль більшого гурта людий, де навпаки, скіль- кість поживи обмежена, і надмірне чисельне збільшуваннє її добувачів небажане, там суспільне обєднуваннє не піде поза межі родини. Такі умовини життя мисливців. Серед диких мисливців і сьогодня суспільне гуртованнє вдоволяється нор­мально родиною, як найширшою формою, і тільки виїмково, коли вимагають цего особливі задачі, вони обєднуються в ширші ґрупи.

Рід — це ширше обєднаннє.

Він обєднує собою вже не тільки батьків та їх потомство, але якусь скількість родини. Чинником, що звязує рід, це не фізичне істнованнє спільних родителів, але память, традиція спільного походження від спільних предків чи предка. Ця традиція не все однаково безпосередня і жива. Буває — і це для родової орґанізації дуже характеристичне, — що особа цего спільного предка забулася і її місце в памяти роду займає містерна якась постать, або просто символ. Так є скрізь, де переважно звіринний «тотєм» представляє в уяві учасників роду їх родоначальника: буйвол, черепаха, лєо- пард чи медвідь, чи инша якась животина, це істота, від якої виводиться рід. І це власне переконаннє є моментом, що звя- зує членів роду, що творить з них суспільну ґрупу.

Переконаннє про кровний звязок лежить в основі і слідую­чого, ширшого як рід, обєднання, племінного. В племони почуттє кровної приналежности до себе ще більш розвинене як в роді. Воно не все дасться навязати до означеного хочби символом, конкретного родоначальника. Всеж таки, воно у співплемінників і воно каже їм розріжнювати своїх і чужих, що незвязані з племенем звязком крови. Вже в «роді» пере- конаннє про спільне походженнє не все мусить відповідати дійсности. В більшій ще мірі заходить можливість помилко- вости переконання про кровний звязок серед членів племени. Є випадки, де науково доказано, що в склад племени входять роди чи ґрупи родів, чужі йому своїм походженнєм. Але для соціольоґічної характеристики родової та племінної орґаніза- ції важне не те, чи дійсність згідна із цим переконаннєм. З точки погляду соціольоґії важна та характеристична тільки ця обставина, що власне переконаннє та почуттє кровного звязку є, що спаює ґрупу.

Питаннє, чи племінна орґанізація розвинулася з родової, чи навпаки роди утворилися шляхом внутрішнього поділу племени, як посередні ґрупи поміж племенем та родиною — належить до спірних в науці. На всякий випадок в розвитій племінній орґанізації стрічаємо майже скрізь поділ племени на роди, які складаються знову з родин, як найнизших сус­пільних ґруп.

3.