Кримінальний кодекс Української РСР (1960 р.)

(Витяг)

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ГЛАВА І

Загальні положення

Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу

Кримінальний кодекс Української РСР має завданням охорону ра­дянського суспільного і державного ладу, соціалістичної власності, осо­би та прав громадян і всього соціалістичного правопорядку від злочин­них посягань.

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинними, і встановлює покарання, що підлягають застосуванню до осіб, які вчинили злочини.

Стаття 3. Підстави кримінальної відповідальності

Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діян­ня. Кримінальне покарання застосовується тільки за вироком суду.

ГЛАВА II.

Межі чинності Кримінального кодексу

Стаття 4. Чинність Кримінального кодексу щодо діянь, вчинених на території Української РСР

Усі особи, які вчинили злочини на території Української РСР, підля­гають відповідальності на підставі цього Кодексу.

Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних пред­ставників іноземних держав та інших громадян, які згідно з чинними законами і міжнародними угодами не підсудні в кримінальних справах радянським судовим установам, в разі вчинення цими особами злочи­ну на території Української РСР, вирішується дипломатичним шляхом

Стаття 6. Чинність кримінального закону в часі

Злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення цього діяння.

Закон, що усуває караність діяння або пом\'якшує покарання, має зворотну силу, тобто поширюється також на діяння, вчинені до його видання.

Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зво­ротної сили не має.

ГЛАВАІV

Про покарання

Стаття 22. Мета покарання

Покарання не тільки є карою за вчинений злочин, але й має на меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил соціалістичного співжиття, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудже­ними, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або прини­жувати людську гідність.

Стаття 23. Види покарань

До осіб, які вчинили злочини, можуть застосовуватись такі основні покарання:

1) позбавлення волі;

2) заслання;

3) вислання;

4) виправні роботи без позбавлення волі;

5) позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;

6) штраф;

7) громадська догана.

До військовослужбовців строкової служби може також застосовува­тися покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон.

Крім основних покарань, до засуджених можуть застосовуватися такі додаткові покарання:

1) конфіскація майна;

2) позбавлення військового або спеціального звання;

3) позбавлення батьківських прав.

Заслання, вислання, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю і штраф можуть застосовуватись не тільки як основні, але й як додаткові покарання.

Стаття 24. Виняткова міра покарання — смертна кара

Як виняткова міра покарання, до її повного скасування, допускаєть­ся застосування смертної кари — розстрілу — за зраду батьківщини (стаття 56), шпигунство (стаття 57), терористичний акт (статті 58 і 59), диверсію (стаття 60), бандитизм (стаття 69), умисне вбивство при обтя­жуючих обставинах, зазначених у статтях кримінальних законів Союзу РСР і статтях 93 та 234 пункт «в» цього Кодексу, які встановлюють відпо­відальність за умисне вбивство, а у воєнний час або у бойовій обста­новці — і за інші особливо тяжкі злочини, у випадках, спеціально пе­редбачених законодавством Союзу РСР.

Не можуть бути засуджені до смертної кари особи, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, і жінки, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесення вироку. Смертну кару не може бути застосовано до жінки, яка перебуває в стані вагітності на момент виконання вироку.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ГЛАВА І

Державні злочини

1. Особливо небезпечні державні злочини

Стаття 56. Зрада батьківщини

Зрада батьківщини, тобто діяння, умисно вчинене громадянином СРСР на шкоду державній незалежності, територіальній недоторкан­ності або воєнній могутності СРСР: перехід на бік ворога, шпигунство, видача державної або військової таємниці іноземній державі, втеча за кордон або відмова повернутися з-за кордону в СРСР, подання іноземній державі допомоги в проведенні ворожої діяльності проти СРСР, а так само змова з метою захоплення влади, — карається позбавленням волі на строк від десяти до п\'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією майна.

Стаття 58.

Вбивство державного чи громадського діяча або представника вла­ди, вчинене у зв\'язку з його державною чи громадською діяльністю, з метою підриву або ослаблення Радянської влади, —карається позбав­ленням волі на строк від десяти до п\'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією майна.

Тяжке тілесне ушкодження, заподіяне з тією ж метою державному чи громадському діячеві або представникові влади в зв\'язку з його державною чи громадською діяльністю, — карається позбавленням волі на строк від восьми до п\'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 60. Диверсія

Зруйнування або пошкодження вибухом, підпалом чи іншим спо­собом підприємств, споруд, шляхів і засобів сполучення, засобів зв\'яз­ку або іншого державного чи громадського майна, вчинення масових отруєнь або поширення епідемій та епізоотій з метою ослаблення Ра­дянської держави — карається позбавленням волі на строк від восьми до п\'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з кон­фіскацією майна.

Стаття 62. Антирадянська агітація і пропаганда

Агітація або пропаганда, проваджена з метою підриву чи ослаблення Радянської влади або вчинення окремих особливо небезпечних держав­них злочинів, поширювання з тією ж метою наклепницьких вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, а так само розповсюд­ження або виготовлення чи зберігання з тією ж метою літератури такого ж змісту, — карається позбавленням волі на строк від шести місяців до семи років або засланням на строк від двох до п\'яти років.

Ті самі дії, вчинені особою, раніше засудженою за особливо небез­печні державні злочини, а так само вчинені у воєнний час, — караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

2. Інші державні злочини

Стаття 65. Порушення національної і расової рівноправності

Пропаганда або агітація з метою викликати расову чи національну ворожнечу або розбрат, а так само пряме чи посереднє обмеження прав або встановлення прямих чи посередніх переваг громадян залежно від їх расової або національної приналежності — караються позбавленням волі на строк від шести місяців до трьох років або засланням на строк від двох до п\'яти років.

ГЛАВА Х

Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров\'я

Стаття 206. Хуліганство

Хуліганство, тобто дії, які грубо порушують громадський порядок і виражають явну зневагу до суспільства, — карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк.

Стаття 207. Знищення і зруйнування пам\'яток культури

Умисне знищення, зруйнування чи зіпсування пам\'яток культури або природних об\'єктів, взятих під охорону держави, — карається позбав­ленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до одного року або штрафом у розмірі до трьохсот карбованців.

Стаття 209. Створення групи, що заподіює шкоду здоров\'ю громадян.

Створення групи, діяльність якої, що провадиться під приводом проповідування релігійних віровчень або під іншим приводом, поєднана з заподіянням шкоди здоров\'ю громадян або статевою розпустою, а так само керівництво такою групою або втягнення до неї неповнолітніх, — караються позбавленням волі на строк до п\'яти років з засланням на той же строк або без такого.

//Хрестоматія з історії держави і права України : навч.посіб. \\ упоряд. А.С. Чайковський. - К., 2003. - С. 569-576

Завдання до документу:

1) Які види покарань можуть застосовуватися до осіб, що вчинили злочин?

2) Назвіть особливо небезпечні державні злочини.

3) За які злочини допускається застосування смертної кари - розстрілу?