“Коломацькі статті”, схвалені царським урядом при обранні на гетьманство I. Мазепи (25 липня 1687 р.)

(Витяги)

3. Щоб за попередніми ухваленими статтями Богдана Хмельницького війську реєстровому, яке буде завжди на службі їх

царської пресвітлої величності, було милостиве жалування і плата з їх царської пресвітлої величності казни.

I великі государі, і велика государиня, їх царська пресвітла величність, про реєстрове військо наказали говорити на раді, скільки бути військових козаків тисячам. A що в тій їх статті написано, щоб війську плата з їх царської пресвітлої величності казни, і того в тих статтях Богдана Хмельницького не положено; а належить, щоб були побори, де слід збирати в скарб царської пресвітлої величності, і з того збору давати на військо по реєстру, кому що в статтях ухвалено, і нині тому бути також...

A шо буде в якому полку козаків, в тому скласти реєстр... A в яких полковників і начальних людей маєтності є і на ті їх маєтності, жалувані від великих государей грамоти дано: і підданих полковникам і всяким начальним людям, за якими ті маєтності є, судити і приноси вільні у них приймати і сіно та дрова наказувати їм на себе готувати; а побори з них на жалуваних козакам збирати порівно. A до митрополичих і архієпіскопських та єпіскопських і до монастирських підданих — в податях на військо діла нема, і з цього часу в архієпіскопські та в монастирські вотчини знову нікого не приймати, бути за ними старим підданим і зробити їм перепис та книги, скільки за митрополитоїм і за архі- єпіскопом і за монастирями у вотчинах їх є підданих; а з мужиків у реєстр в козаки не писати і не приймати...

4. Як раніше цього заслужені пожалувані були честію дворянською, щоб вони при тому ж чині і честі перебували; а які наперед заслужать, то гетьман і старшина бити чолом про них великим государям, їх царській пресвітлій величності почнуть, щоб царська пресвітла величність і тих тою же дворянською честю зволили пожалувати. A кому гетьман і старшина за услугу дадуть млин або село, або хто у кого купить і універсали свої на те подасть, і вони великим государям, їх царській пресвітлій величності бити чолом почнуть про підтвердження того їх госу- даревих жалуваних грамот, і щоб царська пресвітла величність пожалували їх, звеліли їм на ті маєтності і свої царської пресвітлої величності дати милостиві жалувані грамоти.

I великі государі, і велика государиня, їх царська пресвітла величність, пожалували їх по тому чолобиттю, кому дані будуть їх государеві жалувані грамоти і за тими жалуваними грамотами тими млинами і селами їм володіти неодмінно, а гетьману тих грамот у них не відбирати і їх государевого милостивого указу не порушувати...

15. Про маєтки козацькі, які свої власні грунтимають, вічні, батьківські, дідівські, куплені... A коли на службі великих государів смерть настигне від ворога, або своєю смертю помре, тоді при тих грунтах жінка наслідує його, і щоб тим добром прямим після того ж усім володіла. A якщо козак заслужений має після смерті жінку, тоді щоб жінка його після смерті (чоловіка) вільна була від усяких кривд, тобто постоями, поборами і підводами усяка старшина військова її не стягали доти, поки вона заміж не піде, якщо за козака — то вольність матиме, а якщо за мужика,— то підлягатиме обов’язкам міським; а які козаки живуть в маєтностях духовних осіб, то й тим залишатися при такій же вольності...

Хрестоматія з історії Української PCP. — K., 1959. — T. 1. — C. 323-325.