СТАТТІ, АБО ПЕРЕЯСЛАВЛЬСЬКІ КОНСТИТУЦІЇ, ДАНІ ПРИ ОБРАННІ НА ГЕТЬМАНСТВО ЮРІЯ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ВСЬОМУ ЗАПОРОЗЬКОМУ ВІЙСЬКУ ВІД ВЕЛИКОГО ГОСУДАРЯ, ЦАРЯ ВСЕРОСІЙСЬКОГО, в літо 7167-го, січня 13-го, а від Різдва Христового— 1659-го

(Витяг)

СТАТТЯ ПЕРША

Про готовність усього війська до війни

За указом і повелінням великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, самодержця всієї Великої, Малої та Білої Росії, його царської величності, завжди бути готовими до государської служби гетьманові з усім військом, куди лишень буде його царське зволення.

І гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши цю статтю, постановили бути цій статті так, як написано.

ДРУГА

Про полки, як багато їх має йти на війну Також, де укаже великий государ, послати на його, государеву, службу кілька полків, і йому, гетьманові, посилати ті полки без жодної відволоки. [...]

ТРЕТЯ

Про гетьманську вірність щодо його царської величності Гетьманові бути вірним і навіки невідступним і не зваблюватися ніякими лядськими оманками. Також не вірити ніяким вимовам про Московську державу, а хто почне заводити посвари, то таких людей карати смертю, а про всілякі посварні справи писати до великого государя, його царської величності. Також коли ті посварні справи йтимуть від людей Московської держави, то воєводи государевих порубіжних міст донесуть тим людям государевий указ після розгляду з певним присудом. [...]

ЧЕТВЕРТА

Про государевий указ щодо війни

Без указу й повеління великого государя, його царської величності, самому гетьманові з усім Запорозьким військом нікуди не ходити на війну й нікому з навколишніх держав не допомагати, і не посилати на допомогу великими й малими полками людей Запорозького війська, щоб через ті запомоги Запорозьке військо не змалялося, а коли хто піде на ту війну самоправно, без гетьманського відома, то тих карати смертю. [...]

П\'ЯТА

Про воєвод по містах з військами задля оборони Великий государ, його царська пресвітла величність, звелів бути у своїх, царської величності, черкаських містах, у Переяславлі, в Ніжині, в Чернігові, в Браславлі, в Умані, своїм, його царської величності, воєводам з ратними людьми для оборони від ворога.

ШОСТА

Щоб черкасцям не бути в залогах у Білій Росії У городах, містах і містечках у Білій Росії нині й надалі не бути черкаським залогам, щоб не чинилося тим самим сварок поміж великоруських та білоруських ратних людей.

Гетьман, і все Запорозьке військо, і чернь постановили віднині не бути черкаським залогам у Білій Росії. Полковникам, сотникам і козакам у Білій Росії не називатися запорозькими козаками, а поки що належати до Ніжинського, Чернігівського і Київського полків. А хто називатиметься Запорозьким військом Білоруським, Старобихівським та Чаусовським, то тих висилати з їхніми пожитками в государеві черкаські міста. А хто не захоче йти в черкаські городи, то жити тим у тих місцях, але запорозькими козаками не називатися. А коли б хто почав називатися запорозькими козаками і піде до польського короля, то тих ловити й карати на горло.

СЬОМА

Про вибрання гетьмана й полковників

Коли гетьман буде встановлений на гетьманування за указом його царської величності і за вибранням усього війська, а тоді вчинить якийсь переступ, то війську без указу його царської величності самим гетьмана не змінювати.

ВОСЬМА

Про чужовірців, щоб не було у військовому начальстві неправославних У Запорозькому війську надалі не можна бути в начальниках людям деяких інших вір, крім православних християн, аби не було від того ніяких сварок і оман. Не можуть бути в керівних людях і новохрещені іноземці, тому що від новохрещених іноземців починається у війську великий розрух та чвари і їм, козакам Запорозького війська, чиняться налоги й ущемлення. А кого оберуть з нових полковників, то тих новопостановлених полковників привести до присяги на вірне підданство і на вічну службу. [...]

ДЕВ’ЯТА

Про зрадників Виговських

Щоб жінку й дітей зрадника Івашка Виговського гетьман та військо віддали за його зраду царській величності; також і брата його Данила, й інших Виговських, які є лише в Запорозькому війську. А надалі не бути Виговським не лише при гетьмані і в урядниках, але й у Запорозькому війську.

І гетьман, і полковники, і вся старшина, й чернь, вислухавши на раді цю статтю, постановили віддати невзабарі його царській величності жінку й дітей Івашкових [Виговського - прим.], а також його брата Данила.

ДЕСЯТА

Про інших зрадників його царської величності

Тих, що були у змові зі зрадником Івашком Виговським [...], то тим навіки, на все життя не бути у військовій і таємній раді і ні в якому уряді. А коли хто вчинить супротивне до цієї статті: прикличе їх у раду і покладе на них якийсь уряд, то ті каратимуться смертю.

ОДИНАДЦЯТА

Про те, хто з керівних має бути при гетьмані

При гетьмані має бути зобіруч Дніпра по судді, по осавулу і по писарю. [...]

ТРИНАДЦЯТА Про невільників

Щоб полонені обох боків були вільні. Хто де захоче бути, то тих не неволити на обидва боки. [...]

ЧОТИРНАДЦЯТА

Про забрані прапори й гармати

Щоб без найменшої затримки були віддані в Київ узяті під Конотопом прапори, гармати й велика верхова гармата. [...]

П’ЯТНАДЦЯТА

Про Старий Бихів

Гетьманові звеліти очистити для великого государя місто Старий Бихів і звеліти вивести з того міста черкас та служивих людей інших чинів, тому що місто віддавен належало польському королеві, а не черкасам. Бо в нинішні проминулі часи чинилися від зрадників, від Самошки Виговського та від Івашки Нечая, і від їхніх радників всілякі злі розрухи, й бунти, і велике кровопролиття ратним людям великого государя. Багатьох вони, взявши під присягою чи таємно, били до смерті, отож надалі тим зрадникам годі бути в Бихові керівними людьми і годі від них бути такому злу. А в Бихові, окрім государевих людей московського народу, нікому більше бути не можна через те, що будуть усілякі сварки, адже ляхи живуть близько — вони безперервно колотили та й надалі почнуть колотити. А можна тим людям бути в Ніжинському чи Чернігівському полку чи де хто захотів би. [...]

ШІСТНАДЦЯТА

Про збіглих людей із міст як з боярських, так і християнських у черкаські

міста

У минулі [...] роки і після них численні люди й селяни дворян та боярських дітей розбіглися з Брянського, Карачевського, Рильського та Путивльського уїздів у черкаські міста: в Новгородок-Сіверський, в Почеп і Стародуб. Вони, приходячи з тих міст до своїх поміщиків та вотчинників, чинять нестерпні всілякі злості й розори. То щоб гетьман і Запорозьке військо звеліли, розшукавши їх, віддати тих злодіїв та втікачів їхнім поміщикам та вотчинникам і надалі учинити міцний заказ, щоб у черкаських містах нікого не приймали з тих боярських людей та селян, які й надалі втікатимуть у черкаські міста, щоб не було ніяких розрухів у тих порубіжних містах, а служивим людям щоб не було ніякого розору.

війська учинив над ким смертне вбивство, чи якийсь розрух у людях, чи якесь інше зло та втече в государеві околичні міста, а гетьман і полковники почнуть про них писати до воєвод околичних міст великого государя, то тих утікачі розшуковувати після того і віддавати в Запорозьке військо. [...]

СІМНАДЦЯТА

Про підводи й харч посланцям

Щоб в усіх містах брати з війтів, бурмистрів та міщан харч і підводи для тих людей, які будуть послані від великого государя до гетьмана Запорозького війська і його, царської величності, бояр, воєвод та наказних людей, чи послів і посланців в інші держави, чи в які городи й міста Малої Росії для якихось государських справ з грамотами. Також стосується це й тих, які послані будуть з гетьманськими листами до великого государя, а також з відповідями від його, царської величності, бояр, воєвод і наказних людей, чи посли й посланці з грамотами від навколишніх государів, чи хто з грецьких властей піде до великого государя для милостини чи якихось інших государських справ, і коли ті люди підуть від нього, великого государя, назад, віддавати кожному з них за достойністю. І силою у них не брати харчу й підвід іншим людям, які підуть до його царської величності московських і Малої Росії міст, окрім вищеописаних справ. А всілякі угіддя, якими вони володіли за королівськими правами досі, хай належать їм по-колишньому.

І великий государ ударував, указав бути так за їхнім чолобиттям.

ВІСІМНАДЦЯТА

Про тих, які не вчинять присяги його царській величності

А коли хто із старших, чи будь-якого іншого чину, чи з козаків і міщан у Запорозькому війську не вчинить присяги по святій непорочній євангельській заповіді його царській величності і буде розкрито це достеменно, то таких людей за військовим правом карати смертю.

ДЕВ\'ЯТНАДЦЯТА

Про тих, хто захоче порушувати ці статті

А коли хто ці статті, постановлені військом, порушить і не виконуватиме, то керівна людина, чи козак, чи міщанин, усі вони будуть карані на горло.

Джерело: Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т.- К.: Дніпро, 2001. - Т. 3. Кн. 1. - Третя чверть XVH ст. / Упор., передмова ВШевчука.- С.349-368.

БАТУРИНСЬКІ СТАТТІ

ГЕТЬМАНА ІВАНА БРЮХОВЕЦЬКОГО 1663 року

1

Щоб у малоросійських містах государевим ратним людям через тодішню від ворожого находу бідність мати на прохарчування:

Воєводам по млину з двома колесами.

Головам та полковникам по п’ятдесят осьмачок.

Підполковникам і майорам по двадцять п’ять осьмачок.

Ротмістрам і капітанам по двадцять осьмачок.

Поручникам, і прапорщикам, і сотникам по десять осьмачок.

Рейтарам і драгунам, солдатам, стрільцям по чотири осьмака кожному чоловіку на рік житнього борошна.

2

Щоб у всі малоросійські міста послати універсали під жорстоким військовим каранням і веліти перебіжчиків, усяких чинів людей Московського государства в містах, і повітах, і на будах, і на винокурнях розшукати й переписати, хто де раніше жив, а переписавши, відіслати їх усіх за розписом у ті міста та повіти, хто звідкіля утік, а надалі вчинити заказ під смертною карою про неприйняття.

З

Щоб козаків, і міщан, і їхні землі, і млини, і всілякі угіддя, і оренди, і комори переписати і в суму покласти число козакам, а з міщан і з поселян та з їхніх угідь побори брати, щоб звільнених нікого не було.

4

Щоб за Дніпро змінникам і татарам хліба на продаж не возити.

5

Учинити міцний заказ під жорстоким каранням, щоб жителі малоросійських міст, усяких чинів люди, вина й тютюну до Москви й у околичні міста та в повіти цілковито не возили, і не продавали, і тим би великого государя казні збитків не чинили, також щоб від того між людьми ніякого зла не було. А хто із малоросійських жителів із вином та тютюном піймані будуть у великоросійських містах, то в тих вино й тютюн відбирати на великого государя безоплатно.

Джерело: Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т.- К.: Дніпро, 2001. - Т. 3. Кн. 1. - Третя чверть XVK ст. / Упор., передмова ВШевчука.- С.407-408.