МОСКОВСЬКІ СТАТТІ ГЕТЬМАНА ІВАНА БРЮХОВЕЦЬКОГО 1665 року

1

Оскільки належне і від Бога доручене діло містами та землями володіти монархам, а не гетьманам, те щоб Богу і всьому світу було явно, що він, гетьман, із Запорозьким військом і з усіма малоросійськими містами і з селами вічно пробувати хоче в цілковитому та істинному государському підданстві і що бажає самою істиною монарха свого знати, через це гетьман із військом бажає і чолом б’є, щоб всілякі малоросійські та негроїдові побори від міщан та поселян, котрі живуть у всякому малоросійському місті й селі, за милостивим государським розглядом щорічно вибирати у государеву казну, а при цих грошових поборах гетьман-таки із військом чолом б’є, щоб, за прикладом інших чільніших міст, і по менших усіх містах малоросійських кабаки були тільки на одну горілку, з яких кабацькі винні приходи мають обертатись у государеву казну, також і всі хлібні розмірки з усіх млинів малоросійських міст прихідні, разом із медовою даниною, вибирати в малоросійських містах як звичайно і з доходами, які приходять від чужоземних купців, вони нікуди інде мають іти в усіх малоросійських містах, тільки в государеву казну.

На перше. Великий государ гетьмана, і старшину, і все військо ударовує, за те милостиво похваляє і почне тримати в своєму государському ударуванні та догляді більше, як раніше, і за їхнім чолобиттям укаже послати в малоросійські міста своїх государських воєвод.

Тоді ж за те від великого государя ударований він, гетьман, у бояри, а ті, що були із ним у Москві, обозний, суддя, полковники й осавули,— в дворяни.

2

Про їхні вольності відповідно попередніх статей із деяким додатковим виясненням, а саме:

Щоб козаків старшина їхня, гетьман, судді, полковники, сотники й отамани у війську по містах і по селах, відповідно прав і звичаїв військових стародавніх, судили й карали, а в ті козацькі суди і в права військові щоб ані боярин, ані воєвода, ані інший начальний чоловік не вступалися.

Щоб доми й хутори козацькі по всіх містах та селах од усіляких становищ вільні були, а ратним людям, котрі через місто проходять чи в місті стоять, мати становища по міщанських і по сільських домах.

Щоб і інші всілякі козацькі місця, тобто гаї, сади, займища, сіножаті, поля, городи були без усілякої шкоди від бояр, і воєвод, і ратних людей, котрі будуть по містах і йтимуть через місто.

Щоб полишені вдови після козаків, в бою побитих і вдома померлих, у домах і в усіх своїх маєтках із дітьми своїми при тих-таки вольностях були збережені.

Щоб млини козацькі, які гачено не мирськими грішми, були цілком вільні при козаку й при козацькій удові.

А з млинів козацьких, тих, що зроблені на заплатах миром і від миру починаються, доходу половина — в государеву казну, а друга половина — на козака та вдову козацьку мають іти також.

Млини міщанські та мужичі, опріч їм третьої млинової мірички, мають підлягати государевій казні.

Щоб вотчини і пасіки козацькі від медової данини вільні були, а коли б який козак слухняний не був і у військо ходити огинався, то той від згаданих статей відпадає і має бути причислений у міський посад; оскільки є щодо того государський милосердний указ, щоб ті особи мали задоволення від того, що їм грамотами надано, і щоб села та млини, надані в грамотах заслуженим особам, не підлягали казенним стаціям, поборам та орендам, а ті вотчини і пасіки в малоросійських городах у трьох місцях: у козаків — вітцівські, а в інших — куплені.

Щоб на військового писаря, як давніше, городище йшло із млинами й належностями, на двох судей військових по млину, на полковників на всіх — по млину із двома борошняними колесами і третє — ступне, щоб у собі мали.

На друге. Бути за їхнім чолобиттям, на остереження козацьких маєтків пошлються до боярина та воєвод у Київ та інші малоросійські міста укази, і бути їхнім вотчинам та пасікам за ними по-старому і за купчими.

3

Щоб на гетьмана поміж козацького Запорозького війська, а не з іншого народу та війська, істинного козака вільно було війську Запорозькому правом обирати на гетьманство за указом великого государя при особі, присланій від його государевого престолу.

А після смерті гетьманської булаву і прапора великого, і булаву та прапора меншого, і бунчук, і гармати до Гетьманського обрання, через непевність малоросійських жителів, має взяти військовий обозний і відвезти до боярина та воєвод, що будуть у Києві чи в іншому якому малоросійському місті.

На третє. Цій статті бути, як написано, і гетьманам при обранні давати меншу булаву, і прапор, і бунчук, і гармати, а булаву та прапор великі із Києва прислати в Москву, якими нововибраного гетьмана ударує великий государ і зболить дати йому в Москві на потвердження свою государеву жалувану грамоту.

4

Щоб уся волость Гадяцька була при булаві, як за гетьмана Богдана Хмельницького, а у Гадяцькій волості пробувають міста: Котельна, Опішна, Куземин, Грунь, Черкаська, Зіньків, Лютинка, Веприк, Рашівка, Комишна, Ковалівка, Бурок — і щоб вони всі із млинами, із селами, з полями та з іншими угіддями, що до них належать, ішли на гетьманську булаву. У тих містах млини дані будуть військовим осавулам, двом чоловікам.

На четверте. Великий государ ударував гетьмана, велів дати йому на булаву Гадяч із тими містами.

5

Щоб у Київ на митрополію, за указом государським, прислано було з Москви російського святителя для того, щоб духовний чин, озираючись на митрополитів, що перебувають під королівською рукою, не був шкідливий війську у хитаннях, оскільки в Переяславських статтях і в Батуринськихі постановлено київському митрополиту бути під послушанням патріарха московського.

На п Яте. Великий государ зводить щодо того списатися з царгородським патріархом, і коли царгородський патріарх подасть благословення щодо митрополита в Києві, то про те буде в той час і указ.

6

Щоб у малоросійських містах при воєводах було ратних людей: у Києві — 5000, у Переяславлі — 2000, а з тої двотисячки до Канева — 500 з переміною ходити, в

2бі

Чернігові — 1200, в Ніжині — 1200, в Новгородку — 300, в Полтаві — 1500, а з них на Запорожжя 1000 піде, в Кременчук — 300, на Кодак — 300, в Острі — 300; з Києва також до Мотовилівки [піде] —300; із Києва також мають ходити при гетьмані 100 чоловік.

На шосте. Бути за їхнім чолобиттям, а боярину та воєводам у малоросійських військах давати гетьману на війну і полковникам для посилок людей за своїм розглядом.

7

Про дачу на військову армату до Лохвиці ще й другого міста Ромен з належностями.

На сьоме. Великий государ ударував гетьмана: на армату місто Ромен велів дати.

8

Також щоб государевим ратним людям насильно не давати малоросіянам фальшивої монети.

9

Щоб козаків змінниками не називати.

На восьме і дев\'яте. Повелено щодо того до боярина та воєвод у Київ та в інші малоросійські міста послати укази.

10

На підтвердження попереднього, щоб гетьману без волі государевої із чужими землями не зсилатися. На десяте. За те гетьман похвалений.

11

Щоб за указом великого государя королівські привілеї міщанам, дані на магдебурзьке право, гетьман, відібравши у міщан, подав у приказ Малої Росії.

На одинадцяте. Великий государ указав їм на магдебурзьке право дати свої жалувані грамоти відповідно їхніх привілеїв.

Джерело: Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т.- К.: Дніпро, 2001. - Т. 3. Кн. 1. - Третя чверть ХУІІ ст. / Упор., передмова ВШевчука.- С.408-411.