КІНЦЕВА ХАРАКТЕРИСТИКА

Відновлена Українська Держава впродовж свого існування від 1917 p. до 1920 p. характеризується одним джерелом свого правного оформлення й безперервною тяглістю та ідентичністю однієї й тієї самої державної формації.

За діб Української Центральної Ради, гетьмана П. Скоропадського fi Директорії Української Народ- ньої Республіки мінялися тільки режими й суспільні групи при кермі державою, іцо витискали свій притаманний політичний і соціяльний карб на організмі державного будівництва, однак увесь час існувала та сама Українська Народня Республіка, оперта на принципі самовизначення.

Українська Центральна Рада урівноправнила всіх громадян Української Держави й визнала парлямен- таризм за найбільше справедливу й досконалу форму демократії, де нарід виявляє свою волю шляхом загального, рівного, безпосереднього, таємного й про- порціонального виборчого права. Українська Центральна Рада педантично дотримувалася приписів пар- ляментарної демократії й президент У.Н.Р., проф. M. Грушевський, ніколи не схвалював рішень на власну руку.

Режим ген. П. Скоропадського був діяметрально протилежний Українській Центральній Раді. Гетьман на внесення Ради Міністрів, яку він сам покликував, видавав закони й розпорядження. 3 погляду державного права такий режим прийнято називати одноособовою диктатурою. При кермі Українською Державою він поставив консервативну групу суспільства, що складалася головно з великих землевласників і можновладців капіталу.

Врешті добу Директорії У.Н.Р. характеризувала іновація т. зв. трудового принципу обмеженої демократії. Директорія позбавила виборчого права великих землевласників, банкірів, промисловців, заможних домовласників, комерсантів і всіх інших, які вели свою господарську діяльність при допомозі постійно найманої праці й для власного зиску. Хоч, правда, скликаний Директорією Конгрес Трудового Народу України своїм “Законом про тимчасову владу в Українській Народній Республіці” з 28-го січня 1919 року відкинув трудовий принцип обмеженої демократії, а привернув назад до життя парляментарний принцип всенародної демократії. За цим “Законом” вибір до Всенародного Парляменту соборної України мав бути проведений на основі загального й рівного голосування всього народу.

Українська Центральна Рада у відносно короткому часі відновила Українську Державу. Проф. M. Грушевський був не тільки великим науковцем, але подиву гідним державним мужем світової слави. Він не тільки пишався довір’ям і авторитетом між усіма верствами населення України, але його високо поважали й заграничні політики. Проф. M. Грушевський постійно мав ясну оцінку ситуації й наперед умів передбачити кінцевий вислід воєнних, політичних і соціяльних процесів. Своєю внутрішньою й зовнішньою політикою він так високо підніс авторитет відновленої Української Держави, ідо до Києва почали приїздити на пе- респрави визначні державні мужі, як, наприклад: А. Керенський, T. Г. Масарик, французький ген. Ніссель, французький ген. Табуї, англійський генеральний консул Піктон Баге й поважне число інших. Проф. Гру- шевський виробив українській делегації на мирові переговори в Берссті таку програму, що досвідчені дипломати Центральних Держав були заскочені переконливістю й доцільністю домагань представників Української Народньої Республіки.\'

Як бачимо, відновлена Українська Держава від 1917 p. до 1920 p.

Отже, поминаючи деякі недосконалості політично- державного будівництва, відновлена Українська Держава 1917-1919 років з її переходовими фазами режиму від Української Центральної Ради крізь гетьмана П. Скоропадського до Директорії виявила державнотвор- чу силу української нації, її непохитну волю в боротьбі за повне визволення України від усіх форм національно-політичного й соціяльно-економічного утиску та її незломну потенціяльну снагу бути повноправним господарем на власній землі.

Д-р Матвій Стахів, ПРО ДЕРЖАВУ, Видавництво “Самоосвіта”, Львів, 1935.

Д-р Матвій Стахів, ВЛАДА НАРОДУ, Видавництво “Самоосвіта”, Львів, 1935.

4;P Матвій Стахів, ГЕТЬМАНСЬКИЙ РЕЖИМ B 1918 РОЦІ, Hio йорк — Детройт — Скрентон, 1951.

Д-р Матвій Стахів, УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ, Ню Йорк — Детройт — Скрентон, 1954.

Д-р Матвій Стахів, ЗВІДКИ ВЗЯЛАСЯ СОВЄТСЬКА ВЛАДА B УКРАЇНІ, Ню Йорк — Детройт — Скрентон, 1955.

Д-р Матвій Стахів, ПЕРША СОВЄТСЬКА РЕСПУБЛІКА B УКРАЇНІ, Ню Йорк — Детройт — Скрентон, 1956.

Д-р Матвій Стахів, ЗАХІДНЯ УКРАЇНА, томи I-II, Скрентон, 195¾ 1959.

Д-р M. Стахів, ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УКРАІНСЬКОІ ДЕРЖАВИ B 1917-20 PP., Енциклопедія Українознавства, 647-653 сторінки, Мюнхен — Нью-Йорк, 1949.

Д-р Матвій Стахів, УКРАЇНА B ДОБІ ДИРЕКТОРІЇ УНР, томи l-III, Скрентон, 1962, 1963.

Д-р Володимир Старосольський, ПОЛІТИЧНЕ ПРАВО, УТГІ, Реґенсбурі\' — Новий Ульм, 1950.

Проф. Андрій Яковлів, ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р, Видавництво "Меч”, Париж, 1935.

Павло Христюк, ЗАМІТКИ I МАТЕРІЯЛИ ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917-1920 pp., томи I-IV, Відень, 1921, 1922.

УКРАЇНА HA ДИПЛЬОМАТИЧНОМУ ФРОНТІ, “Червона Калина”, Львів, 1938.

В. Винниченко, ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІЇ, частини I-III, Київ- Відень, 1920.

Проф. Дмитро Дорошенко, ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 1917-1923 pp., том Г iTl, Ужгород, 1930, 1932.

Проф. I. Мазепа, УКРАЇНА B ОГНІ Й БУРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917-21, I-I!I, Прага, 1942.

Володимир Целевич, НАРІД, НАЦІЯ, ДЕРЖАВА, Львів, 1934.

О. Шульгин, П. Феденко і 0. Горбач, ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 1917-1920 PP., Енциклопедія Українознавства, 498-542 сторінки, Мюнхен — Нью-Йорк, 1949.

Д-р Богдан Галаичук, НАЦІЯ ПОНЕВОЛЕНА, АЛЕ ДЕРЖАВНА, Видавництво *‘Сучасна Україна”, Мюнхен, 1953.

Микола Ковалевський, ПРИ ДЖЕРЕЛАХ БОРОТЬБИ, Іннс- брук, 1960.

Панас Феденко, УКРАЇНСЬКИЙ РУХ У XX СТОЛІТТІ, Лондон, 1959.

Sir John A. R. Marriott, DICTATORSHIP AND DEMOCRACY, Oxford, 1936. Brigadier W. J. Lawson, Q.C., THE CANADIAN CONSTITUTION, Ottawa, 1960.

E. Russell Hopkins, HOW PARLIAMENT WORKS, Ottawa, 1 963.

J. C. Ricker, J. T. Saywell, E. E. Rose, THE MODERN ERA, Toronto, 1 962. ENCYCLOPEDIA BRITANICA, Volume 6, Chicago : London : Toronto, 1959.

Margaret Williams, FIGHTERS FOR FREEDOM, Nashville, Tennessee, 1958. A. S. Clement, BAPTISTS WHO MADE HISTORY, London, 1955.

Klaus Curtius und Dr. Hertha Curtius, KEYSERS RECHTSLEXIKON FUR ALLE, Heidelberg, 1955.

Stanistaw Ehrlich, PODSTAWOWE WIADOMOSci O PANSTWIE, Ksiqzka i Wiedza, Warszawa, 1 950.

A. J. Wyszynski, ZAGADNIENIE TEORII PANSTWA I PRAWA, Ksiqzka i Wiedza, Warszawa, 1952.