"Повідомлення системи SWIFT"
членами системи SWIFT. Повідомлення системи SWIFT називається міжнародним грошовим переказом.
"Пріоритетне повідомлення системи SWIFT" представляє собою платіж, еквівалентний телеграфному переказу.
Пріоритетне повідомлення системи SWIFT називається міжнародним грошовим експрес-переказом.Різниця між звичайним і терміновим повідомленнями системи SWIFT полягає в швидкості здійснення розрахунків, а не в часі, який потрібен для передачі повідомлення.
Такі форми розрахунків, як чеки і банківські тратти, є відносно повільними. Поштові або міжнародні грошові перекази здійснюються швидко, а телеграфні перекази або міжнародні експрес-перскази - ще швцдше.
Застосовуються міжнародні автоматизовані системи міжбанківських розрахунків по валютних операціях та інформаційних послугах через "Рейтер монітор сервіс". Електронна система Рейтер-ділінг дає банкам можливість миттєво встановлювати контакти і здійснювати угоди з іацікавленими банками, підключеними до цієї системи. Однак, дороге електронне обладнання доступне лише великим банкам.
Особливо виділяється вузьке коло гігантських банків, які мають мережу відділень по всьому світу і величезний штат дилерів. Ці банки здатні здійснювати угоди на великі суми - до 100 млн. дол. (стандартна сума угоди складає, як правило, 5 або 10 млн. дол.).
Тільки найбільші банки світу мають валютні департаменти кваліфікованих дилерів, які займаються проведенням як конверсійних, так і суто спекулятивних арбітражних операцій. Банки, які займаються лише виконанням замовлень своїх клієнтів і не проводять валютні операції за свій рахунок, рідко потребують кваліфікованих валютних дилерів.
Банки відіграють центральну роль на зовнішніх валютних ринках, оскільки вони:
а) продають і купують іноземну валюту, що, безумовно, є суттєвим елементом в міжнародних торгових угодах;
б) допомагають торговцям усунути або звести до мінімуму експозицію до іноземної валюти різноманітними способами.
Крім звичайних операцій комерційних банків в середині країни, більшість з них надають послуги за її межами.
В цілому\' міжнародні операції включають всі послуги, на які є попит з боку клієнтів, що беруть участь в міжнародній торгівлі, інвестиційній діяльності та туризмі; по суті, вони представляють собою розвиток послуг всередині країни.Операції з іноземною валютою здійснюють багато банків, але тільки деякі з них створюють і підтримують відповідний ринок - ведуть валютну позицію, тобто зберігають запаси валюти. Саме вони складають основу міжнародного валютного ринку. Банки, які мають право на здійснення валютних операцій, називаються вповноваженими або девізними.
Валютні операції на валютних ринках переважно здійснюються через комерційні банки, які на договірній основі виконують інкасові та інші платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів. Інші банки і брокерські контори проводять свої валютні операції під керівництвом великих комерційних банків. В зв\'язку з тим, що переважна більшість валютних угод, які здійснюються на валютних ринках, відбувається в банках і брокерських фірмах (близько 90 відсотків), можна охарактеризувати валютний ринок як міжбанківський.
Загальні положении. Комерційні банки здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів (підприємств і організацій), які є учасниками зовнішньоекономічної діяльності, в трьох загатьноприйнятих формах банківський переказ, інкасо, акредитив. Вибір конкретної форми, в якій будуть здійснюватися розрахунки по зовнішньоторговельному контракту, визначається за згодою сторін і фіксується у розділі "Умови платежу зовнішньоторговельного контракту".
Форми міжнародних розрахунків, що застосовуються, відрізняються за і гупенсм участі комерційних банків в їх проведенні: мінімальна частка участі банків при банківському переказі (виконання платіжного доручення клієнта), більш значна - по інкасо (контроль за передачею, пересиланням юнаророзпорядчих документів і видачею їх платнику у відповідності з інструкціями довірителя) і максимальна частка участі банків при акредитиві І пред\'явлення бенефіціару платіжного зобов\'язання, що реалізується при виконанні останнім основних умов, що містяться в акредитиві). Відповідно іростає забезпеченій платежу для експортера: мінімально - при папківському переказі за фактично постаалений товар, максимально - при акредитиві, який є грошовою гарантією оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив.
Як і інші форми міжнародних розрахунків, банківські перекази проводяться в безготівковій формі, тобто платіжними дорученнями, що адресовані одним банком іншому (іноді за допомогою банківських чеків або інших платіжних документів). Однак комерційні або говаророзпорядчі документи (рахунки, транспортні і інші документи) направляються при цій формі розрахунків від експортера імпортеру безпосередньо, тобто обминаючи банки. Комерційний банк лише виконує платіжні доручення іноземних банків або оплачує у відповідності з умовами кореспондентських угод виставлені на нього банківські чеки по грошових (контрактних) зобов\'язаннях іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки по грошових зобов\'язаннях українських імпортерів.Основне правило розглянутих нами форм розрахунків - "документи проти платежу". Тут набуває особливого значення знання та вміння правильно оформити говаророзпорядчу документацію.
До готівкових міжнародних розрахунків відносяться розрахунки в період від моменту готовності товарів, що імпортуються, до передачі товаророзпорядчих документів імпортеру.
Надання кредиту здійснює відповідний вплив на умови міжнародних розрахунків. Якщо міжнародні розрахунки здійснюються після переходу товару у власність імпортера то експортер кредитує його, як правило, у формі виставлення тратти. Якщо імпортер оплачує товар авансом, то він кредитує експортера.
Для зв\'язку протилежних інтересів контрагентів в міжнародних економічних відносинах і організації їх платіжних відносин застосовують різноманітні форми розрахунків.
Історично склались наступні особливості застосування основних форм розрахунків в міжнародній сфері (рис. 11.2):
Особливості
[імпортери іа експортери, а також їх банки вступають у певні відносини "~*!пов\'язані з товаро розпорядчими та платіжними документами
іміжна Лактам
іжнаролш розрахунки регулюються нормативними законодавчими и. а також банківськими правилами
ііжнародні розрахунки -це об\'єкт уніфікації за універсалізації банківських
міжнародні розрахунки мают ь, як правило, документарний характер, тобто здійснюються проти фінансових та комерційних документів
Рис.
11.2. Особливості застосування основних форм розрахунків в міжнародній сферіВ 1930 і 1931 pp. Були прийняті міжнародні Вексельна та Чекова конвенції (м. Женева), направлені на уніфікацію вексельних та чекових законів. Комісія з прав міжнародної торгівлі ООН продовжує уніфіковувати вексельне законодавство. Міжнародна торгова палата, створена в Парижі на початку XX ст., розробляє Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, по інкасо та контрактних гарантіях. Наприклад, перші правила по інкасо були розроблені в 1936 p., потім перероблені в 1967, 1978 та 1995 pp. Цих правил дотримується більшість банків світу.
Товаророзпорядча документація. Транспортні документи виписуються перевізником вантажу у підтвердження того, що товар прийнятий ним до перевезення. Транспортними документами виступають: при залізничних перевезеннях - залізнична накладна га її дублікат; при авіаперевезениях - авіанакпадна; при автодорожніх перевезеннях - автодорожня накладна; при морських перевезеннях - коносамент тощо.