<<
>>

Виїзне інспектування банків

здійснюється шляхом проведення комплексних і тематичних перевірок банків. Питання проведення інспекційних перевірок на місцях перебуває у компетенції управління інспектування банків Департаменту інспектування та моніторингу.

До функцій управління інспектування банків належать: 1) визначення мети, засобів і методів перевірки діяльності банків на місці, а також розроблення та вживання заходів щодо організаційного зміцнення й фінансового оздоровлення цих установ; 2) проведення інспекційних перевірок банківських установ України та визначення загальної рейтингової оцінки за системою CAMEL; 3) перевірка стійкості фінансового стану банку; 4) перевірка дотримання банком законів

України та нормативних актів НБУ; 5) розгляд кореспонденції, яка надходить до департаменту, і надання керівництву банків консультацій щодо поліпшення діяльності за результатами проведених інспекцій; 6) здійснення інспектування на консолідованій основі; 7) перевірка достовірності поданої банком звітності.

Об\'єктами інспекційних перевірок служби банківського нагляду Національного банку України є: банки; філії банків; власники істотних активів у банку; юридичні особи, які здійснюють банківську діяльність без банківської ліцензії.

Національний банк може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки, коли є обґрунтовані підстави:

виявлення при здійсненні безвиїзного нагляду фактів суттєвого погіршення фінансового стану банку та виникнення становища, яке загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

факти подання Національному банку України недостовірної звітності;

письмове звернення органів Прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України, Координаційного комітету боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

Інспекційні перевірки банків на місцях мають проводитися кваліфікованими спеціалістами банківського нагляду, які здатні оцінити ступінь ризиків, можливих у діяльності того чи іншого банку, і визначити якість управління цими ризиками.

Інспектування дає змогу органам банківського нагляду перевіряти такі аспекти діяльності банків: достовірність звітності; дотримання законів і нормативних актів; надійність управління банком; стійкість фінансового стану банку.
Порівняно з безвиїзним наглядом інспекційні перевірки надають наглядовим органам більше можливостей щодо виявлення реальної якості банківських активів, якості управління банком і взагалі реального фінансового стану банку. Проте цей метод нагляду є більш трудомістким, потребує більшої чисельності персоналу.

Оптимальний варіант банківського нагляду передбачає координацію зусиль безвиїзного нагляду та інспектування, тому що ці наглядові методи є взаємодоповнюючими.

Важливий елемент банківського нагляду - це здатність наглядових органів здійснювати нагляд на консолідованій основі, тобто вони повинні розглядати діяльність банку як усередині країни, так і за її межами, аналізувати операції, що провадяться безпосередньо банком, і ті, які провадяться через дочірні організації банку.

\\ / ¦ ¦ w ¦ ... ¦ w

У світовій практиці використовуються різні підходи до здійснення банківського нагляду. Так, у країнах Європи значна увага приділяється безвиїзному нагляду. Що стосується виїзного інспектування, то в деяких європейських країнах інспекційні перевірки банків делегуються зовнішнім аудиторам, що мають відповідні сертифікати. При цьому банківські наглядові органи визначають сферу, напрямки проведення та методику аудиторських перевірок, форму та зміст аудиторських звітів, забезпечують ліцензування аудиторських організацій, що здійснюють аудит банків.

Правовою основою взаємовідносин між аудиторською організацією, органом банківського нагляду і комерційним банком, що перевіряється, є тристороння угода, згідно з якою комерційний банк уповноважує аудитора надавати наглядовому органу інформацію, необхідну для здійснення пруденційного нагляду. Водночас за наглядовими органами залишається право в будь-який час перевірити первісну документацію банку чи провести певні дослідження діяльності банку власними силами.

Світовий досвід дає приклади такої практики. Так, у Росії ліцензії на здійснення аудиторської діяльності у сфері банківського аудиту видає Банк Росії.

У Швейцарії аудитори для виконання своїх функцій на ринку банківських аудиторських послуг отримують дозвіл у Федеральній банківській комісії. На противагу європейським країнам у США банківський нагляд ґрунтується переважно на періодичних інспекційних перевірках, що провадяться інспекторами наглядових органів.

Дуже важливим є встановлення оптимальних співвідношень між регулюванням банківського сектору і досягнення ним певного рівня самостійності та саморегулювання. Саме з таких позицій вибір має бути здійснено між банківським сектором, що чітко регулюється, і пруденційним регулюванням, для якого характерно: стимулювання конкуренції через ліцензії на певні види діяльності; створення умов для диверсифікації діяльності; саморегулювання.

Отже, НБУ здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, їхніх відділень, філій, представництв на території України. Він спрямований на забезпечення стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників шляхом зменшення ризиків в діяльності комерційних банків. Зміст нагляду визначається повноваженнями, встановленими Законом України «Про банки і банківську діяльність». Система нагляду спрямована на скорочення внутрішніх та зовнішніх ризиків.

Нині головною проблемою ефективного провадження нагляду НБУ за діяльністю комерційних банків щодо підтримання їхньої фінансової стійкості, перш за все, є неврегульованість правого поля.

По-перше, банківське законодавство не містить визначення фінансової стійкості та фінансово стабільного банку, а також споріднених з ними категорій надійності, хоча більшість нормативних документів мають на меті покращити саме ці банківські характеристики.

По-друге, сучасне банківське законодавство не наводить методичних рекомендацій щодо оцінювання фінансової стійкості комерційних банків. Так, в Інструкції «Про порядок регулювання діяльності комерційних банків України» є посилання на систему CAMEL як одну з можливих методичних основ, але сам систематизований нормативно-індикативний інструментарій відсутній. Нормативна інформація з цього приводу лише частково міститься у Положенні Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, що затверджена Постановою правління № 279 від 06.07.2000 р. при визначенні критеріїв оцінювання фінансового стану позичальника-банку і в деяких інших документах. Тому необхідна розробка окремого нормативного акта, який би передбачав запровадження комерційними банками системи самоперевірки і самооцінки фінансового стану з метою приведення їх у відповідність до нормативних вимог.

По-третє, необхідним нині є формування системи державного заохочування невеликих банків, а саме: запровадження пільгового оподаткування при виконанні ними деяких операцій; встановлення оптимальних ставок рефінансування; надання технічної допомоги, у тому числі при формуванні й використанні резервів; залучення до виконання пріоритетних державних програм.

<< | >>
Источник: О. В. Дзюблюк. Банківські операції: Підручник / За ред. д.е.н., проф. О. В. Дзюблюка. - Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка»,2009. - 696 с.. 2009

Еще по теме Виїзне інспектування банків:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -