Норматив адекватності основного капіталу (Н3)

Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загальний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму:

• недосформованих резервів під можливі збитки за активними

операціями банків;

• нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

• капітальних вкладень у нематеріальні активи;

• збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

• збитків поточного року.

При розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів. Нормативне значення нормативу НЗ має бути не меншим, ніж 4 відсотки.

634

Щоб підтримати певний рівень ліквідності всієї банківської системи, НБУ встановлює відповідні нормативи ліквідності, додержувати яких зобов’язаний кожен банк: норматив миттєвої ліквідності (Н4); норматив поточної ліквідності (Н5), норматив короткострокової ліквідності (Н6). Використання перелічених допомагає всебічно аналізувати стан ліквідності, а також точніше оцінювати ризик незбалансованої ліквідності банку.

Однією з узагальнених характеристик діяльності комерційного банку, які відображають рівень його надійності щодо можливості вчасно виконувати всі взяті зобов’язання, є ліквідність. Ліквідними активами є кошти в касі, які відкриті в Національному банку України та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності – ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їхнього відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов’язаннями у зв’язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв’язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх взятих на себе зобов’язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.