17.3. Факторингові послуги банків

В умовах жорсткої конкуренції між вітчизняними банківськими установами, глобалізації та інтернаціоналізації світогосподарських зв’язків дедалі більш актуальним стає питання впровадження нових банківських послуг, які б якісно відрізнялися від уже існуючих, давали змогу вітчизняним банкам залучати значну кількість клієнтів і підвищувати власні фінансові позиції.

582

Однією з таких послуг, що є відносно новою для українських банків,

є факторинг.

Факторинг вперше виник у США наприкінці ХІХ ст., а потім він знайшов застосування у промислово розвинених країнах Західної Європи.

Факторинг походить від англійського слова «factor», що в перекладі означає «маклер, посередник». Факторинг – це банківська операція, суть якої полягає в придбанні банком (фактором) у постачальника (продавця) права вимоги у грошовій формі на дебіторську заборгованість покупців за відвантажені їм товари (виконані роботи, надані послуги), з прийняттям ризику виконання такої вимоги, а також приймання платежів.

Головна функція факторингу в сучасних умовах полягає у зменшенні неплатежів, прискоренні товарообігу й створенні стабільної системи фінансового забезпечення виробничої сфери. Застосування факторингу дає змогу перетворити дебіторську заборгованість на наявні кошти, які можуть бути одразу ж використані на виробничі цілі, що позитивно вплине на розвиток економіки.

Банк (фактор) у межах факторингового обслуговування надає постачальнику такий перелік послуг:

– фінансування – під перевідступлення прав вимог, що є об’єктом договору факторингу;

– адміністрування дебіторської заборгованості, що являє собою здійснення банком (фактором) обліку й управління дебіторською заборгованістю за контрактами, що перебувають на факторинговому обслуговуванні, у тому числі ведення загального обліку прав вимог; щоденний контроль за станом дебіторської заборгованості; інкасування платежів, що надходять в погашення дебіторської заборгованості; ведення реєстрів обліку розрахунків за відвантажений товар; контроль за своєчасним і повним погашенням дебітором заборгованості згідно з контрактом (надання послуг);

– інформаційно-аналітичне забезпечення, що охоплює ведення історії всіх розрахунків за окремими контрактами, укладеними з покупцями, або моніторинг усього збуту; надання звітів про стан дебіторської заборгованості, рух платежів дебіторів, поставок та їхню оплату;

– надання консультацій.

583

Процес організації факторингового обслуговування в кожному конкретному випадку має свої специфічні особливості, які залежать від безлічі факторів, що й визначають вид факторингу.

У здійсненні факторингової операції беруть участь три сторони:

1. Фактор – посередник, у ролі якого може виступати комерційний банк або спеціалізована факторингова компанія.

2. Постачальник.

3. Покупець.

Типовий механізм факторингу охоплює кілька етапів.

Перший етап – продавець здійснює постачання товару покупцю на умовах відстрочення платежу.

Другий етап – продавець переуступає банку право грошової вимоги до покупця за поставлений товар.

Третій етап – після отримання документів про постачання товарів (послуг) банк виплачує продавцю до 95% від суми платежу за поставлений товар або вартості наданої послуги. Решту суми боргу банк тимчасово отримує у зв’язку з прийняттям ризику непогашення боргу. Боржник одержує від продавця (перед першою операцією, надалі від банку) письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги банкові.

Четвертий етап – боржник сплачує за поставлені йому товари або надані послуги на умовах відстрочення платежу шляхом переказування коштів на спеціальний рахунок банку. Отримана сума йде на погашення відступленої клієнтом на користь банку заборгованості.

П’ятий етап – банк залишок платежу спрямовує на рахунок продавця.

Фінансові відносини в межах факторингу закріплюються договором факторингу, в якому визначається конкретний вид фінансування, що відображає інтереси сторін у межах чинного законодавства. Відповідно до норм законодавства України, договір факторингу – це відступлення права грошової вимоги, де одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта) за плату, а клієнт зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За своїм економічним змістом плата за факторингові послуги

фактично є відсотком за кредит і комісійними за послуги банку та за

584

підвищений ризик фактора у разі здійснення факторингових операцій.

Вартість факторингових послуг враховує:

а) відсотки, які клієнт платить за фінансові ресурси, що надає фактор;

б) факторингову комісію за послуги, яка передбачає прийняття ризику невиконання грошової вимоги.

На сьогодні не існує будь-яких обмежень щодо встановлення вартості факторингу.

Розрізняють кілька видів факторингу, а саме:

– внутрішній факторинг, який характеризується тим, що постачальник, покупець та фактор знаходяться в одній країні;

– міжнародний факторинг, який передбачає, що сторони знаходяться в різних країнах;

– відкритий, або конвенційний, факторинг, який є найбільш поширеним і передбачає повідомлення боржникам про участь банку й того, що всі платежі спрямовуються на адресу банку;

– закритий, або конфіденційний, факторинг. При ньому ніхто з контрагентів постачальника не сповіщається про посередництво банку. Вартість закритих операцій факторингу є вищою, ніж відкритих;

– факторинг з правом регресу, який означає, що банк має право зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, тобто постачальник несе кредитний ризик;

– факторинг без права регресу. Договір такого факторингового обслуговування укладається дуже рідко, оскільки вважається, що він є виправданим лише тоді, коли можливість появи суперечливих моментів або настання неплатоспроможності платника зведена до мінімуму. Цей договір повністю убезпечує постачальника від будь-яких ризиків неплатежу або втрати прибутку, на відміну від факторингу з правом регресу, яким лише знижується ризик постачальника. Таким чином, гарантоване та своєчасне надходження грошових коштів постачальнику забезпечується при використанні факторингу без права регресу.

Факторинг пропонується підприємствам, які:

– здійснюють постачання товарів (виконання робіт, надання послуг) з відстроченням платежу (на умовах комерційного кредиту);

585

– прагнуть до нарощування обсягів поставок за умов маркетингової та технологічної готовності, але при цьому не мають достатньої кількості обігових коштів.

Факторинг надає певні переваги як постачальникам, так і покупцям та банкам.

Основними конкурентними перевагами факторингу для постачальників є:

– можливість збільшення кількості потенційних покупців за рахунок надання їм відстрочення платежу;

– отримання додаткового прибутку за рахунок можливості збільшити обсяг продажу, одержавши від фактора необхідні для цього оборотні кошти;

– можливість трансформації дебіторської заборгованості у грошові кошти та досягнення таким чином балансу грошових потоків, збільшення за рахунок цього ліквідності та рентабельності поставок;

– покращення ділового іміджу й платоспроможності через можливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами;

– зміцнення ринкової позиції.

Основними конкурентними перевагами факторингу для покупців є:

– можливість проведення розрахунків з постачальниками з відстроченням платежу після реалізації товарів (послуг) кінцевому споживачу;

– можливість збільшення обсягів закупівель з відстроченням платежу.

Основні переваги факторингу для банку:

– посилення ділових стосунків з клієнтами в результаті пропозиції їм додаткових послуг;

– додаткова можливість збільшення клієнтської бази в результаті залучення на обслуговування платоспроможних клієнтів;

– збільшення ресурсної бази банку в результаті збільшення у постачальників обсягів грошових надходжень на поточні рахунки за рахунок зростання у них обсягів поставок;

– диверсифікація кредитного ризику між покупцями (дебіторами);

– можливість отримання банком додаткових джерел доходів.

Факторингове обслуговування є найбільш ефективним для малих та середніх підприємств, які відчувають фінансові труднощі через несвоєчасне погашення боргів дебіторами та обмеженість доступних

586

джерел кредитування. Таким чином, факторинг є максимально ефективним для підприємств, що виробляють споживчі товари та постійно здійснюють поставки цієї продукції торговим мережам.

Однак є певні випадки, які виключають застосування факторингового обслуговування: підприємства з великою кількістю дебіторів, заборгованість кожного з яких становить невеликі суми; підприємства, які виробляють нестандартну або вузькоспеціалізовану продукцію; будівельні або інші фірми, що працюють із субпідрядником; підприємства, що займаються бартерними операціями; боргові зобов’язання фізичних осіб, філіалів або відділень підприємств.

Подібні обмеження зумовлені тим, що у вказаних випадках фактору доволі важко оцінити кредитний ризик або невигідно брати на себе збільшений обсяг робіт.

В Україні факторинговими послугами користуються лише 10% юридичних осіб. Протягом останніх років спостерігається поступове розширення вітчизняного факторингового ринку. Факторингові послуги пропонують близько 47 банків, які працюють в Україні. Основними операторами ринку факторингу є Укрсоцбанк, Укрексімбанк, ПриватБанк, Сведбанк.

Факторингові послуги є гнучким інструментом в розрахунково- платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально враховує інтереси сторін.

Операцією, подібною до факторингу, вважають форфейтинг. Проте, на відміну від факторингу, форфейтинг – це одноразова операція, пов’язана зі стягненням коштів шляхом перепродажу придбаних прав на товари та послуги.

Сам термін походить від французького слова «a forfait», що в перекладі означає «повністю, загальною сумою». Форфейтинг – це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безобіговій основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на

себе зобов’язання відмовитися (форфейтинге) від свого права регресної

587

вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Форфейтингу властиві такі ознаки:

• взаємозв’язок із зовнішньоторговельними операціями;

• договори форфейтингу укладаються преважно у вільно конвертованих валютах;

• основними документами, що застосовуються при здійсненні

форфейтингових операцій, є векселі – прості та переказні;

• кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі;

• кредитування здійснюється на середньостроковій основі;

• дисконтування відбувається на основі фіксованої процентної ставки;

• здебільшого форфейтинг пов’язаний з реалізацією машин,

обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.

Суб’єктами форфейтингової операції є:

– експортер (продавець);

– імпортер (покупець);

– форфейтер (банк);

– гарант.

Основними форфейтинговими інструментами є вексель та інші боргові і товарні документи, які виникають з товарних поставок.

Форфейтинг застосовується у двох видах операцій:

– у фінансових операціях – з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань;

– в експортних операціях – для сприяння надходженню готівки експортеру, який надав кредит іноземному покупцю.

Порівняльна характеристика факторингу та форфейтингу наведена у табл.

Ініціаторами форфейтингової угоди можуть бути як експортер, так й імпортер. Найчастіше в цій ролі виступає експортер або його банк, оскільки для дисконтування подаються переказні векселі, виписані експортером, чи прості векселі, що оплачуються йому. Ще до того, як експортер та імпортер підпишуть контракт, форфейтер може визначити свої вимоги до гарантії чи

авалю, хоча би приблизно вказати розмір дисконту.

588

Таблиця 17.1

Порівняльна характеристика форфейтингу та факторингу\r\nКритерії порівняння Факторинг Форфейтинг\r\n

За стороками Приймаються вимоги строком до 1

року Приймаються довгострокові векселі

(строком більше, ніж 1 рік)\r\n

За сумою

Відсутні обмеження Великі суми (більше, ніж 500 тис.

дол. США)\r\n

За сферою обігу

Переважно на внутрішньому ринку Переважно в операціях

на зовнішніх ринках\r\n

За врахуванням ризиків Можливий регрес вимог експортера

Без регресу на покупця\r\n

За валютою

Широке коло валют Тільки у вільно конвертованій

валюті\r\nДодаткові гарантії Потрібні не завжди Обов’язковий банківський аваль\r\n

Основним недоліком форфейтингу є його висока вартість. Ставки за форфейтуванням є значно вищими від звичайних відсотків за кредитами, оскільки форфейтер бере на себе ризики. Витрати за форфейтингом складаються з витрат на отримання банківської гарантії або авалю за векселем; премії за ризик; витрат на мобілізацію грошових коштів, які залежать від процентних ставок на євроринку; управлінських витрат; комісії форфейтера.

В операції форфейтингу експортер має змогу одержати грошові кошти відразу після відвантаження продукції або надання послуг, не втрачаючи часу та коштів на управління боргом або на організацію його погашення. Форфейтер (банк експортера) одержує більший дохід, ніж при звичайному кредитуванні, але оперативність в оформленні документації вища.

Таким чином, форфейтинг є доволі гнучким інструментом рефінансування зовнішньоторговельного комерційного кредиту.