КОНСУЛЬТУВАННЯ

Консультування потребує певних професійних навиків. Консультацію визначають як процес взаємодії адвоката і довірителя з приводу про­блеми останнього та з метою виявлення можливих правових варіантів її вирішення та їх наслідків, з’ясування шляхів і способів реалізації обраного варіанта вирішення проблеми.

Адвокат під час консультування має не лише добре знати право, а й володіти вмінням аналізувати фактичну інформацію, орієнтуватись у нормативному матеріалі та знаходити правову основу для вирішення проблеми довірителя, а також вміти віднаходити альтернативні способи вирішення проблеми. Адвокат має не тільки вказати на можливі способи вирішення проблеми, а й спрогнозувати позитивні та негативні наслідки таких дій.

Показником професійної майстерності адвоката є його вміння моде­лювати правові ситуації на базі одержаної інформації. Консультуючи довірителя, адвокат має не тільки роз’яснити ті чи інші положення закону та практики їх застосування, а й перевірити, чи правильно довіритель його зрозумів. Адвокат має потурбуватись, щоб клієнт усвідомив, чим йому загрожує і що обіцяє та чи інша дія. «Адвокат вибудовує свої відносини з довірителем, опираючись на його інтереси. Такий підхід одержав назву «опори на довірителя».

Це звичайно не означає, що адвокат має танцювати під дудку клієн­та. Опора на довірителя вимагає від адвоката не тільки з’ясування суті правової проблеми, а й з’ясування дійсних бажань, цілей і намагань до­вірителя. Адвокат може запропонувати кілька варіантів вирішення про­блеми, але вибір конкретного варіанта залишається за довірителем. Іноді висновок про наявність чи відсутність позиції, а відтак і про можливість досягнення бажаного результату скласти неважко. Наприклад, право по­зивача оформлено борговою розпискою і строк платежу вже настав. Але є справи значно складніші, де потрібно: встановити фактичний склад вимог або заперечень довірителя, визначити докази, потрібні для підтвердження фактів, які підлягають доказуванню, чи є вони в наявності, де можна їх одержати і в який спосіб, визначитись з нормою закону, яка регулює спірні правовідносини сторін, чи не пропущена позовна давність, чи є поважні підстави для поновлення пропущеного строку, чи є можливість компро­місу сторін, провести аналіз процесуального становища учасників справи.

Отже, між співбесідою і власне консультацією має бути певна перерва, яка полягає у підготовці консультації або поради. Така перерва може бути різною за обсягом роботи: від відтворення у пам’яті тексту закону до вивчення багатьох фактів, документів, нормативних актів, судової практики. У часі вона може займати від кількох хвилин до кількох тижнів або навіть місяців.

Така перерва по суті має бути обов’язковою стадією консультування, яку в літературі називають основою консультації. Автори базують свої висновки в тому числі на досвіді адвокатів США і Європи. Надскладний цивільний процес у США передбачає необхідність представити в суд до­кази та висновки експертів, спеціальну процедуру обміну змагальними паперами (так званий pleading — плідирування), вимогу, щоб справа була вирішена в одному судовому засіданні (при цьому допускається кілька підготовчих засідань) — все це диктує свою систему підготовки, яка дійсно може тривати кілька місяців.

У практиці України, особливо у наданні консультацій, такі обсяги робіт майже не трапляються. Але і в адвокатів України бувають ситуації, коли для підготовки консультації потрібен тиждень-два, а то й місяць-два.

Для спокійного і всебічного обговорення перед початком зустрічі по­трібно з’ясувати, чи не змінились плани у довірителя, скільки часу має довіритель, а також з урахуванням його характеру обумовити порядок проведення зустрічі. Встановлення порядку дозволяє адвокату провес­ти консультування більш організовано, не витрачаючи часу на спори і обговорення сторонніх проблем. Предметом консультації є не тільки роз’яснення правових позицій, у яких опинився клієнт, а й варіанти вирішення проблеми та прогноз можливих наслідків.

Адвокат має наголосити і на тих варіантах, які можуть обернутися проти довірителя, а також про можливі невдачі у вирішенні питання. Консультація надається у письмовій формі, як правило, тільки на про­хання довірителя. Адвокат також має допомогти довірителю обрати найбільш оптимальний варіант рішення шляхом порівняння, а також прогнозування часу та затрат, потрібних для того чи іншого рішення.

З усіх запропонованих рішень довіритель за допомогою адвоката віддає одному з них перевагу, і на цьому по суті консультація завершу­ється. Отже, консультація — одна з найважливіших і відповідальних форм діяльності адвоката. Вона вимагає високого рівня кваліфікації та специфічних професійних навичок, зокрема, вміння налагодити пси­хологічний контакт з довірителем. Адвокат має володіти певним рівнем знань психології та вмінням їх використовувати у консультації. В процесі консультації адвокат використовує такі прийоми, як навідні запитання, емпатію, перефразування, слухання через порозуміння, технологію лійки та камінного димоходу (комину).

Адвокат має вміти резюмувати виклад пояснень і будувати відносини з довірителем, опираючись на його інтереси («опора на довірителя»). Всі ці прийоми здавна використовувались адвокатами України, тільки без певних фіксованих назв. Нові часи, нові віяння і вплив американських адвокатів з їх технологічними прийомами закріплюється у літературі, а відтак і в адвокатській практиці.