Нічне освітлення у жилих приміщеннях в'язниць

Специфічною рисою вітчизняних пенітенціарних установ є зали­шення у камерах (гуртожитках) включеного освітлення протягом всієї ночі. Можливо, саме через це однією із частих скарг ув'язнених, особ­ливо в СІЗО, де їм доводиться вперше стикатися з цією проблемою, є поганий сон через постійне освітлення вночі.

У Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (які регулюють порядок виконання та відбування покарань у виді ареш­ту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічного позбав­лення волі) лише у п. 17 міститься одна вказівка щодо нічного освітлення: «Електролампочки загального освітлення встановлюються в нішах на стелі, а нічного освітлення — в нішах над дверима». Не зазначається жод­ної інформації про те, коли воно повинні вмикатись, коли вимикатись, якою має бути потужність лампи розжарювання і т. д.

У проекті нових ПВР про застосування освітлення згадується у дещо іншому контексті. Зокрема, у п. 6.1 вказується, що «в нічний час доби пе­ревірка засуджених здійснюється на спальних місцях візуально, без під­няття засуджених при нічному освітленні». Це свідчить про презумпцію, що світло, як таке, що має бути включено всю ніч.

У ПВР СІЗО це питання визначено більш чітко. Наприклад, у п. 2.2. вка­зується, що «кожна камера обладнується робочим (денним) та черговим (нічним) освітленням, а також штепсельними розетками для підключен­ня електроприладів. Керування освітленням та розетками здійснюється вимикачами, що встановлюються з боку коридору біля вхідних дверей.

Також у Наказі Держдепартаменту з питань виконання покарань № 124 від 28.07. 2005 «Про затвердження Положення про сектор макси­мального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня без­пеки» (п. 4.4) у камерах передбачається робоче та чергове освітлення. Управління черговим освітленням здійснюється з кімнати чергового по сектору, а робочим — вимикачами, що встановлюються у коридорі біля вхідних дверей до камер.

Вищезазначені законодавчі положення йдуть врозріз з міжнародни­ми стандартами.

КЗК однозначно виступає проти цілодобового освітлення. Вже у До­повіді щодо візиту в Україну 2000 року він рекомендував переглянути систему постійного освітлення вночі (п. 73). На це зауваження українська влада відповіла, що система електричного освітлення була обладнана (після візиту) пристроєм для того, щоб її вмикати за необхідності вночі (стор. 28 англомовної відповіді уряду на доповідь). Також на сторінці 32 цієї відповіді уряд вказав, що було забезпечено подання освітлення низь­кого та звичайного вольтажу у відповідності до графіку. Тобто було за­безпечено так зване «чергове нічне освітлення».

Як наслідок, у Доповіді щодо візиту у 2002 році Комітет висловив два зауваження з цього приводу. По-перше, влада у відповіді на Доповідь Ко­мітету про візит 2000 року надала хибну інформацію щодо зміни практи­ки постійного освітлення вночі в окремих установах (п. 95):

«В обох установах у камерах для довічно ув'язнених штучне освітлен­ня було включено постійно, хоча в Житомирі яскравість світла вночі зменшувалася. Це суперечить відповіді Уряду України на звіт КЗК про візит 2000 року, де було зазначено, що в камерах для довічного ув'язнення була встановлена система електричного освітлення, що дозволяє, за необхідності, увімкнути світло вночі для контролю над ув'язненими».

По-друге, було рекомендовано, щоб освітлення не включалося в ніч­ний час взагалі (навіть зі зміненням яскравості), за винятком випадків го­строї потреби (п. 100).

У Доповіді про візит 2005 року Комітетом було ще раз нагадано цю рекомендацію (п. 108):

«Штучне освітлення задовільне, але світло залишається включеним, хоча й приглушеним, у нічний час... Щодо проекту нового відділення (йдеться про створення нового відділення, яке би мало відповідати міжнародним стандартам — прим. авт.), КЗК не рекомендує ніяких удосконалень даних камер, крім перегляду практики постійного ос­вітлення камер вночі. Світло вночі варто включати тільки за потре­бою (виділення шрифту додано — прим. авт.)».

На сьогодні існує низка рішень Європейського суду з прав людини, в яких використання постійного штучного освітлення в установах вико­нання покарань розглядається як одна з умов, які у своїй сукупності ста­новлять порушення статті 3 Конвенції, що забороняє катування, нелюд­ське чи таке, що принижує людську гідність, поводження чи покарання. Наприклад, у рішенні Степуляк проти Молдови (Stepuleac, application no. 8207/06) Суд розглядав цю умову серед таких, що суперечать стат­ті 3 Конвенції. У рішенні Арефьєв проти Росії (Arefyev, application no. 29464/03) Суд визнав порушенням статті 3 умови тримання у слідчому ізо­ляторі в Івановському 37/1, до складу яких входило й освітлення, яке фун­кціонувало цілодобово. В рішенні Любименко проти Росії (Lyubimenko, application no. 6270/06) було встановлено порушення статті 3 Конвенції. Заявник скаржився на погані умови тримання в слідчому ізоляторі, серед яких він називав постійно ввімкнене освітлення, що заважало йому спа­ти. У рішенні Губкін проти Росії (Gubkin, application no. 36941/02) заявник також серед іншого скаржився на постійне цілодобове освітлення в слід­чому ізоляторі як таке, що заважає йому спати. Загалом практик Суду свідчить, що цілодобово ввімкнене світло в камерах є однією із проблем колишніх країн Радянського Союзу.

4.4.