Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків

1. Земельні ділянки, на яких розташовані багато­квартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прнбудинкові території держав­ної або комунальної власності, надаються в постій­не користування підприємствам, установам і органі­заціям, які здійснюють управління цими будинками.

2. У разі приватизації громадянами багатоквар­тирного жилого будинку відповідна земельна ділян­ка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об\'єднанню власників.

3.\' Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прнбудин­кові території, визначається співвласниками.

4. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудин-кові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відпо­відної землевпорядної документації.

Серед земель житлової забудови самостійне місце займають земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків. На цих земельних ділянках розташовують­ся не тільки зазначені будинки, але й належні до них будівлі і споруди.

Земельні ділянки багатоквартирної несадибної жит­лової забудови як об\'єкти використання характеризу­ються певними специфічними особливостями. Вони, як правило, знаходяться у спільному користуванні декіль­кох юридичних осіб (власників будинків або підпри­ємств, установ і організацій, які здійснюють управлін-

96

ня ними) і мають єдину інфраструктуру та об\'єкти об­слуговування будинків (проїзди, тротуари, майданчики для господарських цілей та інше).

В ч.І ст. 42 Земельного кодексу йдеться про належ­ність до багатоквартирних жилих будинків не тільки будівель і споруд, але й прибудинкової території.

Прибудинкова територія — це нова категорія в зе­мельному законодавстві.

Згідно Положенню про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженому на­казом Держкомзему України, Держкоммістобудуван-ня України, Держжитлокомунгоспу України, та Фонду державного майна України від 05.04.96 р.1, прибудин­кова територія визначається як встановлена за проек­том поділу території мікрорайону (кварталу) та проек­том забудови земельна ділянка багатоквартирної не-садибної житлової забудови, яка необхідна для розмі­щення та обслуговування житлового будинку (будин­ків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій, квартир тощо).

До її складу крім території під житловим будин­ком включаються: проїзди та тротуари, озеленені те­риторії, ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, майданчики для відпочин­ку дорослого населення, занять фізичною культурою, тимчасового зберігання автомобілів, господарських ці­лей, вигулювання собак, інші території, пов\'язані з утри­манням та експлуатацією будинків та інших, пов\'яза­них з ними, об\'єктів.

1 Див.: Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи // Держкомзем України.— К.: Урожай.— 1998.— С. 638.

97

Згідно Закону України від 29 листопада 2001 р. «Про об\'єднання співвласників багатоквартирного будинку»1 прибудинковою територією вважається територія на­вколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

В той же час даним законом встановлено, що земель­на ділянка багатоквартирного будинку є елементом житлового комплексу. В свою чергу житловий ком­плекс визначається законом як єдиний комплекс не­рухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим бага­токвартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс.

Належність багатоквартирного житлового будинку до об\'єктів державної або комунальної власності обу­мовлює надання відповідної земельної ділянки (при-будинкової території) в постійне користування підпри­ємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Якщо багатоквартирний житловий будинок буде приватизований громадянами (мешканцями цього бу­динку), то прибудинкова територія може бути переда­на у власність або ж надана у користування об\'єднан­ню власників. Згідно Закону України «Про об\'єднан­ня співвласників багатоквартирного будинку» таким об\'єднанням вважається юридична особа, створена власниками для сприяння використання їхнього вла­сного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

1 Урядовий кур\'єр.— 2002.— № 19.— ЗО січня.

Частина 2 ст. 42 передбачає можливість передачі у власність або надання у користування прибудинковоі території об\'єднанню власників. В зазначеній нормі не уточнюється, про яке користування йдеться: постійне, тимчасове чи на умовах оренди. Як відомо, тимчасове землекористування чинним законодавством взагалі не передбачено. Щодо постійного землекористування, то воно має обмежений характер.

У зв\'язку з тим, що земельні ділянки багатоквар­тирної несадибної житлової забудови, як правило, зна­ходяться у спільному користуванні декількох юридич­них осіб і мають єдину інфраструктуру та об\'єкти об­слуговування, законом встановлево, що порядок ви­користання ділянок, на яких розташовані багатоквар­тирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається спів­власниками.

Межі земельних ділянок прибудинкових територій в існуючій несадибній житловій забудові встановлю­ються за проектами відведення цих ділянок відповід­но до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації.

Затверджений уповноваженими органами місцево­го самоврядування (за місцем розташування земель­них ділянок прибудинкових територій) проект поділу територій мікрорайону (кварталу), групи будинків є підставою для розробки проектів відведення земельних ділянок прибудинкових територій будинку (будинків) цього мікрорайону (кварталу).

Розміри земельних ділянок прибудинкових тери­торій визначаються пропорційно в залежності від за­гальної площі житлових, допоміжних і нежитлових приміщень, поверховості будинків, їх розташування в межах населеного пункту відповідно до державних норм і правил та затвердженої проектно-технічної до­кументації.

Частка власності (користування) земельної ділян­ки кожного власника квартири (квартир) чи нежит-лового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири

99

(квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і не­житлових приміщень будинку.

Виділення частини земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окре­ме відчуження не допускається.

Право власності (користування) на прибудинкову територію (земельну ділянку) кожного співвласника будинку визначається у свідоцтві про право власності на частину будинку у вигляді відповідної частки.

Використання прибудинкових територій здійснюєть­ся за цільовим призначенням, тобто для обслуговування багатоквартирного будинку.

Заходи, пов\'язані з підвищенням рівня благоустрою прибудинкових територій (спорудження дитячих спор­тивних майданчиків, гаражів, автостоянок, встановлен­ня кіосків та інших споруд), здійснюються за рішен­ням об\'єднань співвласників з дозволу уповноважених органів на підставі проектної документації, розробле­ної та затвердженої у встановленому порядку.