Принципи систематизації.

Під принципами прийнято розуміти фундаментальні ідеї, якими керуються суб’єкти права під час виконання певної юридичної роботи. Принципи зазвичай виступають як вимоги, яких необхідно дотримуватись.

Принципи систематизації - це обов ’язкові вимоги, реалізація яких дозволить суб’єктам систематизаціїдосягти поставленого результату щодо приведення системи нормативно-правових актів у збалансовану і придатну для використання систему^[175].

Систематизація права - один з видів юридичної роботи. Цілком зрозуміло, що до неї висуваються ті ж вимоги, які забезпечують якість будь-якої юридичної роботи. Особливо тісно систематизаторська робота пов’язана з правотворчою. Розглянемо ці принципи:

1) плановість (встановлення етапів проведення систематизації, термінів, конкретних виконавців та ін.);

2) прагнення до мінімальної кількості нормативно-правових актів;

3) повнота (мова йде не тільки про вичерпний збір нормативно-правових актів, а й про їх перевірку);

4) доцільність (перевірку нормативно-правових актів варто проводити лише тоді, коли є небезпека зниження ефекту від використання нормативно- правових актів);

5) оперативність (оскільки право - це динамічна система, приведення її у робочий стан має бути швидким, так як наступні її зміни тільки ускладнять

роботу);

6) безперервність (досягнеінш гармонії нормативно-правових актів тимчасове, динамізм правової системи не передбачає призупинення цієї роботи);

7) економічність (робота з систематизації належитьдо інтелектуальних дій, тому підвищення н продуктивності, а також можливе зниження витрат може її здешевити);

8) доступність (оскільки юридичні документи зачіпають інтереси громадян, слід думати про те, як розширити і зробити досить легким користування ними);

9) демократичність (мається на увазі виявлення громадської думки щодо того, яка форма систематизації буде найбільш доцільною);

10) гласність (процес і результати роботи з систематизації корисно робити надбанням суспільства, оскільки нормативно-правові акти зачіпають його інтереси);

її) професіоналізм (бажано, щоб систематизаторською роботою займалися знавці цієї справи);

12) науковість (залучення розробок учених в сфері систематизації дозволить використовувати не тільки освоєний, а й зарубіжний досвід, нові ідеї).

Виконання всіх перерахованих принципів дозволить досягти найкращого результату в процесі проведення систематизації.

Систематизація законодавства — це діяльність, спрямована на впорядкування й удосконалення нормативно-правових актів, зведення \'ix у певну внутрішньо злагоджену систему.

Мета систематизації законодавства полягає в необхідності забезпечення більш ефективної правотворчої діяльності: виявлення причин протиріч,

прогалин, невідповідностей у нормативному регулюванні та їх усунення; 359 застосування й реалізації нормативно-правових актів.

Законодавство держави - це «живий організм», який постійно розвивається. Деякі нормативно-правові акти змінюються, інші скасовуються та замінюються новими. Ці зміни, які в деяких сферах відбуваються дуже часто, ускладнюють доступ до чинного законодавства.

Систематизація нормативно-правових актів сприяє забезпеченню доступності норм права для фізичних і юридичних осіб, поліпшенню інформаційного впливу права на правосвідомість його суб’єктів.

Відомі два види систематизації законодавства: інкорпорація і кодифікація.