§ 3. Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування

CK закріплює права дитини, над якою встановлено опіку або пі­клування, які в повній мірі відповідають тим обов’язкам, що виника­ють у опікуна або піклувальника. Аналіз прав такої дитини і дитини, що виховується батьками, дозволяє дійти висновку, що вони майже тотожні, хоча особливість стану дитини, позбавленої батьківсько­го піклування, безумовно, потребує надання їй специфічних прав і накладає на опікунів (піклувальників) специфічні обов’язки.

Відповідно до ст. 247 CK така дитина має право:

на проживання в сім’ї опікуна (піклувальника), тобто незалежно від того, має вона житло чи ні, дитина може вимагати вселення до опікуна (піклувальника), хоча це ні в якому разі не перешкоджає остан­ньому поселитися у підопічного. Це правило є одним із найголовніших, бо дитина потребує сімейного виховання. Але таке вселення не поро­джує самостійного права на помешкання ні в дитини, ні в опікуна або піклувальника;

на збереження права користування житлом, у якому вона про­живала до встановлення опіки або піклування;

на отримання житла уразі його відсутності відповідно до закону, тобто незалежно від того, чи повертається дитина від опікуна (піклуваль­ника), чи повертається вона після виходу із дитячого закладу, не потребу- ^{[228] [229] ючи подальшого опікування, але потребуючи задоволення свого консти­туційного права на житло, вона має право на отримання житла1;}

на піклування з боку опікуна (піклувальника). Це означає, що дитина повинна постійно відчувати турботу щодо своїх потреб, як духовних, так і матеріальних. Між тим опікун (піклувальник) не зобов’язаний утримува­ти підопічного за свій кошт, бо свої обов’язки щодо піклування він виконує безоплатно (ч. 5 ст. 249 CK). Опіка та піклування на відміну від усиновлен­ня не породжують між опікуном (піклувальником) та підопічним право­відносин, аналогічних батьківським.

Між тим, на думку деяких правників, такий підхід вважається помил­ковим, бо опікуном та піклувальником не завжди є родичі дитини чи осо­би з високим рівнем матеріального забезпечення^{[230] [231]. З цим слід погодитися. Вважаємо за доцільне керуватися положеннями ст. 73 ЦК, яка встановлює, що опікун (піклувальник) може отримувати платню на підставах, у роз­мірі і в порядку, які встановлюються Кабінетом Міністрів України;}

на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності. Опікуни і піклувальники повинні пі­клуватися про моральний і фізичний розвиток дитини, про стан її здоров’я, виховувати в дитині працелюбність, почуття доброти, милосердя, шано­бливого ставлення до старших. Відповідно до чинного законодавства вони повинні забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, причому вибір форми освіти (домашня освіта, освіта в приватному ліцеї, у державній загальноосвітній школі), конкретної освітньої установи повинен здійснюватися за згодою дитини. Але при цьому, на відміну від батьків (усиновлювачів), опікуни (піклувальники) повинні при виборі форм і способів виховання дотримуватися рекомендацій органів опіки і піклування, а також рахуватися з думкою самої дитини. Така дитина не втрачає права на спілкування зі своїми родичами, батьками, якщо останні не позбавлені батьківських прав, тому опікун (піклувальник) повинен забезпечити дитині здійснення цього права;

на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

Якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров’я, на­вчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклуваль­ника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів. Така дити­на також має право на всебічний розвиток, виховання, освіту, повагу до її людської гідності, на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала, а у разі відсутності житла право на його отри­мання відповідно до закону¹, на пільги, встановлені законом, при пра­цевлаштуванні після закінчення строку перебування у вказаних закладах. Така дитина теж має право на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника.