§2. Поняття особи та її правоздатність

Особа (persona) в юридичному розумінні — це той. хто має права та може бути суб\'єктом права (наприклад, може бути власником, кредитором тощо). Здатність бути суб\'єктом цивільних прав і обов\'яз­ків римські юристи позначали терміном caput (правоздатна особа).

Отже, правоздатність — це можливість особи мати і бути носієм закріплених у правових нормах суб\'єктивних прав та обов\' язків.

Межі правоздатності різних категорій осіб визначаються об\'єк­тивним правом (законами, звичаями, постановами тощо).

Правоздатність, притаманна людині як життєздатній істоті, не залежить від її розумових здібностей та стану здоров\'я. Правоздат­ність суб\'єкта права починається з моменту народження і припи­няється з настанням смерті.

Правоздатність в римському праві складається з трьох статусів:

— status libertatis (статус свободи) — бути вільним, а не залежним;

— status ctvitatis (статус громадянства) — бути громадянином Риму;

— status familiae (сімейний статус).

За статусом свободи розрізнялися вільні і раби, за статусом грома­дянства — римські громадяни та інші вільні особи, але не громадяни.

За сімейним статусом особи в сім\'ї поділялися на: осіб свого права (persona sui juris) — голова родини (pater familas) — та осіб чужого права (persona alienojuri subjesta) — підвладні.

Повна правоздатність у вільної людини наставала за наявності певних умов: свободи, римського громадянства і сімейного стану глави сім\'ї (paterfamilias).