§ 1. Поняття статусного права
Система римського права складається zjuspublicuni і jus privatum.
Приватне право поділялося на дві основні правові групи. Перша регулювала питання правоздатності та дієздатності суб\'єктів права як учасників суспільного та приватного життя римського суспільства, тобто стату с, становище особи, друга — правове становище окремих осіб у сім\'ї.
Тому приватне право прийнято поділяти на статусне і сімейне право.
Статусне право — це система правомочностей (права і обов\'язки в дії), яка регулює питання правоздатності і дієздатності суб\'єктів права.
Правоздатність — властивість суб\'єктів бути носіями прав і обов\'язків. У зв\'язку з тим, що права і обов\'язки стосувалися різних речей, було прийнято розрізняти: правоздатність в публічному праві і правоздатність у приватному праві.
Правоздатність у галузі пу блічного права (публічноправова правоздатність) полягала в можливості окремих суб\'єктів брати участь у громадському\' житті римської держави (слу жити в римських легіонах, обирати і бути обраним, брати участь у світських і релігійних святах), тобто мати можливість впливати на хід державних справ.
Правоздатність в галу зі приватного права (приватноправова правоздатність) полягала в можливості окремих су б\'єктів права бути носіями часткового або повного права в приватному житті, тобто мати можливість (право) користу ватися нормами сімейного, речового, процесуального права (право на судовий захист).
Дієздатність — це здатність суб\'єкта права самостійно виступати в правовому процесі, тобто самостійно користуватися власними правами і самостійно викону вати власні обов\'язки.
Дієздатними визнавалися ті суб\'єкти права, які були здатні від свого імені і за власною волею здійснювати правові дії, особисто виконувати взяті на себе обов\'язки, особисто відповідати за власні протиправні вчинки.