Встановлення факту родинних відносин

Відповідно до п.1 ст. 256 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли це безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідно заявнику для одержання в органах, що посвідчують нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію по втраті годувальника тощо.

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (ч. 1 ст. 257 ЦПК України). Заява громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

Суд розглядає справи даної категорії з участю заявника та заінтересованої особи, які є спеціальними суб'єктами даного виду провадження.

Заявники:

- спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом, і для яких, в результаті, настануть юридичні наслідки;

- особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника і яким відмовлено у її призначенні у зв'язку з відсутність доказів родинних відносин;

- інші особи, які заінтересовані у встановлені факту родинних відносин, від яких залежить настання юридичних наслідків;

- прокурор в порядку ст.ст. 45, 46 ЦПК України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Заінтересованими особами в залежності від мети встановлення факту можуть бути: інші особи, що мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і за заповітом).

До заяви про встановлення факту родинних відносин, у якій зазначається мета, для якої заявник просить встановити цей факт, додаються такі документи та докази:

1) докази, які підтверджують наявність даного юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);

2) довідки органів РАЦСу про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;

3) покази свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого з заявником (сусіди, куми, друзі, інші родичі і т.д.). Цей перелік не є вичерпним.

Суд не має права відмовити у розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах цивільного стану. Право вибору належить заявнику. Разом з тим, для розгляду в порядку окремого провадження не може бути прийнята заява про встановлення факту родинних відносин, якщо заявник порушує це питання з метою підтвердити своє майбутнє право на жиле приміщення, на обмін жилого приміщення, для видачі доручення, для дарування автомобіля, для виїзду за кордон на постійне місце проживання і т.д. У перелічених випадках, коли заявнику відмовлено у задоволенні його вимог, він має право оскаржити відмову у адміністративному порядку, або звернутись до суду з позовом (у залежності від характеру вимог).

Якщо заявник не відноситься до спадкоємців по закону, факт родинних відносин з метою одержання спадщини, не повинен встановлюватись. Суду непідвідомчі справи про встановлення факту родинних відносин осіб, які відповідно до ст. 1224 ЦК України усунені від спадщини. Крім того, ч. 2 ст. 1260 ЦК України передбачено, що усиновлені та їх нащадки не успадковують за законом після смерті батьків усиновленого та інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого та його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків. Але, слід звернути увагу судів на ту обставину, що у випадку, коли факт родинних відносин встановлюється з метою отримання спадщини за кордоном, суди можуть прийнятії до свого провадження і встановити такий факт у тому випадку, коли за законодавством іншої держави ці особи належать до кола спадкоємців за законом та встановлюваний факт спричинить для них юридичні наслідки. Рішення суду про встановлення факту родинних відносин підтверджує лише факт родства, ступінь і коліно в родовій ієрархії. На підставі цього рішення фізична особа може довести, що вона є родичем померлого і це дає йому право на спадщину, але не дає права на внесення виправлень, змін, доповнень у актовий запис, видачу нового паспорта. Рішення суду має відповідати вимогам ст.ст. 209-215 ЦПК України і містити в собі всі відповіді на поставлені питання, що відносяться до справи.