Факт народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження і факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації актів цивільного стану, смерті особи, яка пропала безвісти

Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід із громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківства, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Окремі із зазначених актів цивільного стану підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи, офіційного визнання і підтвердження державою певних юридичних фактів. У встановлених законом випадках державна реєстрація актів цивільного стану є обов’язковою. Так, згідно з ч. 3 ст. 49 ЦК України та ч. 2 ст. 3 Закону України від 01.07.2010 № 1991 «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підлягають державній реєстрації народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Державна реєстрація акта цивільного стану проводиться шляхом складання відповідного актового запису цивільного стану.

Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації видається відповідне свідоцтво, яке є документом суворої звітності. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов’язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Державний реєстр актів цивільного стану громадян - це державна електронна інформаційна система, яка містить відомості про акти цивільного стану, зміни, що вносяться до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, та відомості про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і про видачу витягів із нього (ч.

Актові записи, вчинені органами реєстрації актів цивільного стану, система яких визначена в Законі України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в порядку, встановленому цим Законом та Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, та видані на їх підставі свідоцтва є безспірним підтвердженням відповідних юридичних фактів.У випадку, якщо оригінал свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану було вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено, або якщо були внесені зміни до актового запису чи його було поновлено, здійснюється повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану на підставі складеного актового запису цивільного стану. У разі відсутності складеного у державних органах реєстрації актів цивільного стану України актового запису цивільного стану, що підтверджується документально, проводиться його поновлення відповідним органом. На підставі поданих заявником та затребуваних відділом реєстрації актів цивільного стану документів, їх аналізу складається висновок про поновлення або відмову в поновленні актового запису цивільного стану.

Суд, таким чином, у порядку окремого провадження може встановлювати факт реєстрації акта цивільного стану у разі відсутності складеного у державних органах реєстрації актів цивільного стану України відповідного актового запису, що підтверджується документально, коли відсутні підстави для його поновлення та видачі повторного свідоцтва.

Стосовно реєстрації факту народження це зумовлено, очевидно, тим, що згідно з ч. 4, ч. 9 ст. 13 Закону підставою для проведення державної реєстрації народження є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я документи, що підтверджують факт народження, а в разі їх відсутності - рішення суду про встановлення цього факту.

За відсутності актового запису про народження за заявою особи, щодо якої втрачено запис, відділ реєстрації актів цивільного стану зобов’язаний

поновити актовий запис про народження, в якому на підставі зібраних доказів (паспорта, військового квітка, пенсійного посвідчення тощо) зазначає дату та рік народження.

Таким чином, орган реєстрації актів цивільного стану зобов’язаний поновити втрачений актовий запис про народження чи провести реєстрацію народження, навіть якщо реєстрація не проводилася. Уявляється, що за таких обставин виключається необхідність встановлення факту реєстрації народження у судовому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Поновлення актового запису про реєстрацію факту смерті відбувається за дещо іншими правилами порівняно з поновленням актового запису про реєстрацію факту народження. Так, поновлення втрачених актових записів про смерть проводиться тільки за наявності документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був ранішет складений в органах реєстрації актів цивільного стану України (свідоцтва про реєстрацію акта цивільного стану, його копії, засвідченої нотаріально, штампа про реєстрацію акта цивільного стану в паспорті або паспортному документі), або на підставі рішення суду. Враховуючи, що у судовому порядку, крім фактів, перелічених у ч. 1 ст. 256 ЦПК України, можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення, можна дійти висновку, що не виключається можливість встановлення в порядку окремого провадження факту реєстрації смерті особи, у разі втрати актових записів цивільного стану, відсутності необхідних документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був раніше складений в органах реєстрації актів цивільного стану України, що могло би служити підставою для поновлення втраченого актового запису та видачі повторного свідоцтва про реєстрацію акта цивільного стану.

Неможливість реєстрації органами реєстрації актів цивільного стану факту смерті може бути пов’язана з відсутністю первинних документів, що підтверджують цю подію, та неможливістю їх отримання з тих чи інших причин. У цьому випадку зазначений факт може бути встановлений судом у порядку окремого провадження. Рішення суду про встановлення факту смерті особи є підставою для реєстрації цього факту органами реєстрації актів цивільного стану. Реєстрація факту смерті особи, встановленого у судовому порядку, якщо з часу настання смерті не минуло одного року, провадиться у книгах актових записів про смерть як первинна; якщо минуло більше року — у книгах поновлених актових записів.

Закон відрізняє встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану цього факту від встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що на відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та з певних обставин, оголошення особи померлою робиться на підставі вірогідного припущення про смерть особи, коли немає безспірних доказів про факт її смерті.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи можливе, якщо суд на підставі доказів з’ясує: а) обставини, які вірогідно стверджують смерть конкретної особи в точно встановлений час (година, день, місяць, рік); б) обставини, за яких настала смерть; в) факт відмови органів державної реєстрації актів цивільного стану в реєстрації смерті особи з тих або інших причин.