Рішення суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення

Рішення суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, за формою і змістом повинно відповідати загальним та спеціальним вимогам закону. Відповідно до загальних вимог рішення суду про встановлення фактів, що мають юридичне значення, має бути законним та обґрунтованим, тобто ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судове рішення, яким встановлено факт, що підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання після набрання рішенням законної сили. Рішення, що не відповідають зазначеним вимогам, можуть бути оскаржені та скасовані у передбаченому законом порядку.

Судове рішення про встановлення юридичного факту повинно бути викладене в письмовій формі у встановленій законом послідовності його частин: вступна, описова, мотивувальна та резолютивна, зміст яких має відповідати ст. 215 ЦПК України. Вступні частини судових рішень різних видів проваджень цивільного судочинства не мають особливостей. Почнемо аналіз судового рішення у справах окремого провадження з описової частини.

Описова частина повинна містити короткий зміст суті вимог заявника. Обставини справи підлягають викладенню в такому вигляді, як їх було описано в заяві або з урахуванням тих змін та уточнень, які заявник зробив у судовому засіданні.

Так, для встановлення факту перебування особи на утриманні з метою отримання спадщини треба, щоб особа, яка претендує на спадщину, згідно із ч. 2 ст. 1265 ЦК України на день смерті спадкодавця перебувала на утриманні померлого не менше як п'ять років до його смерті, не була членом сім'ї спадкодавця та допомога, яка надавалась їй, повинна бути для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування. Для виникнення права на пенсію утримання набуває юридичного значення, якщо утриманець на момент смерті годувальника був непрацездатним членом сім'ї померлого.

Суду слід також розрізняти, за допомогою встановлення яких фактів може бути досягнута відповідна мета заявника, що має зазначатися в заявах на порушення справ про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим.

Істотні особливості має мотивувальна частина рішення. У ній зазначаються відомості про те, чи має цей факт юридичне значення, докази та їх аналіз, а також висновки суду, якими він відхиляє ті чи інші обставини з посиланням на докази. Обов'язково має бути зазначено, якими нормами матеріального і процесуального права суд керувався при розгляді справи.

Так, у справах про встановлення факту перебування на утриманні потрібно посилатися на матеріальний закон, який обумовлює юридичне значення факту утримання, а саме: з метою відшкодування шкоди в разі смерті годувальника - на Закон України «Про охорону праці», на норми ЦК України; для отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника - на Закон України «Про пенсійне забезпечення»; для отримання спадщини - на ст.

У резолютивній частині рішення робиться висновок про встановлення або відмову у встановленні певного юридичного факту. За наявності кількох фактів, за встановленням яких заявник звернувся до суду, зазначається, які юридичні факти він вважає встановленими і для якої мети чи у встановленні яких він відмовляє. Резолютивна частина рішення про встановлення юридич­ного факту істотно відрізняється від інших його частин різноманітним змістом. Вона залежить від характеру факту, який встановлюється судом, від змісту вимог, з якими звертається заявник до суду, і від мети його встановлення, які й визначають певні особливості цієї частини. Аналіз судової практики свідчить, що саме ця частина судового рішення спричинює для багатьох суддів труднощі і неправильне її викладення. Після закінчення строку на оскарження рішення суду воно набирає законної сили (ст. 223 ЦПК України).

Рішення суду про встановлення юридичного факту є підставою і зобов'язує державні органи виконати такі дії: зареєструвати факт або видати документ, який надає особі певних прав.

При виконанні рішень у справах окремого провадження виконавчі листи не виписуються, а рішення виконується згідно з його копією, яка надсилається у відповідні органи для реєстрації факту або оформлення відповідних прав чи видається безпосередньо заявнику. Ця копія рішення є підставою для реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану та оформлення даного факту в інших органах. Рішення суду в справах окремого провадження не замінює документів, які видають компетентні органи, а є лише підставою для їх одержання.

До органів, які займаються реалізацією судових рішень у справах даного виду провадження в формі реєстрації фактів, можна віднести органи реєстрації актів цивільного стану, житлово-комунальні органи.

Органи, які здійснюють реалізацію судових рішень шляхом оформлення прав на підставі встановлених судом фактів, є орга-ни соціального захисту населення, органи опіки та піклування, емітенти цінних паперів та нотаріуси.

Питання для самостійного дослідження:

1. Складіть перелік всіх відомих (можливих) прикладів справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

^rL Як Ви вважаєте, чи вправі суддя відмовити у прийнятті заяви про встановлення факту народження, смерті, реєстрації шлюбу, а суд - закрити провадження у справі з підстав відмови органами реєстрації актів цивільного стану у відновленні запису про реєстрації акту у зв’язку з відсутністю даного запису у книгах реєстрації?

VI.