ВСТУП

Націобезпекознавство — одна із найважливіших складових духовної культури людства. У ньому сконцентрований значний політико-правовий досвід минулих поколінь, відбиті головні напрями, віхи та підсумки попередніх досліджень проблем забезпечення безпеки нації" особи, держави.

У своїх намаганнях зрозуміти сьогодення і знайти шлях до кращого безпечнішого майбутнього люди завжди зверталися і звертатимуться до минулого, до історично апробованих форм і механізмів забезпечення безпеки. І це не є даниною минувшині, сліпою вірою у традиції та авторитети, а становить собою необхідний спосіб людської орієнтації в геоісторичному часі та геополітичному просторі, природна потреба і прагнення кожної сучасності вийти на атрактор (найвищу точку безпеки особи, нації, держави тощо), і знайшовши, визначивши власне місце і призначення між минулим та майбутнім, забезпечити найбільш ефективну реалізацію власних потреб та інтересів через надійне функціонування механізму забезпечення безпеки.

У цьому аспекті непересічного значення набуває відображений у вченнях минулого звивистий шлях розвитку систем безпеки, процесу формування та ефективного функціонування її різних складових елементів.

Націобезпекознавство дозволяє наблизитися до розуміння: як у боротьбі і зіткненні різних поглядів і позицій одночасно відбувався процес розвитку пізнання природи національної безпеки, поглиблення уявлень про розумний баланс інтересів особи, нації і держави у забезпеченні безпеки, права і свободи людини, суспільний і державний лад, форми і методи забезпечення національної безпеки тощо.

По мірі того, як лишається позаду все більш значний пласт минулого і збільшується сукупний обсяг набутого людством знання про національну безпеку, все більшого значення набуває всеохоплююча галузь знань про забезпечення національної безпеки — націобезпекознавство. Саме так автор пропонує називати науковий напрям про національну безпеку. Проаналізувавши численні дослідження, я дійшов висновку про необхідність формування окремого терміну, який би позначав назву загальної теорії національної безпеки. Таким терміном пропонується визнавати "націобезпекознавство" — від латинського natнo — плем'я, народ; від укр. безпека,...знавство — наука, вчення, течія. У подальшому в межах даного навчального посібника для означення загальної теорії національної безпеки вживатиметься згаданий термін.

Одним із завдань даного напряму і є розкриття основних положень формування дерева теорій про національну безпеку, а також розкриття механізму функціонування та розвитку системи національної безпеки України.