Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення

1. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:

а) історико-культурні заповідники, музеї-заповід-ники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморі­альні садиби, будинки, споруди і пам\'ятні місця, пов\'язані з історичними подіями;

б) городища, кургани, давні поховання, пам\'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурно­го шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;

в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунк­тів, споруди цивільної, промислової, військової, куль­тової архітектури, народного зодчества, садово-пар­кові комплекси, фонова забудова.

124

Статус на правовий режим земель історико-культур­ного призначення визначається Земельним кодексом»

Законом України від 16 червня 1992 року «Про природ­но-заповідний фонд» (ст. 7), Законом України від 8 черв­ня 2000 року «Про охорону культурної спадщини».1

Вищенаведений Закон від 8 червня 2000 року регу­лює правові, організаційні, соціальні та економічні від­носини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об\'єктів культурної спад­щини в суспільному житті, захисту традиційного ха­рактеру довкілля.

Земельні території пам\'яток, охоронних зон, музеїв-заповідників, археологічних і інших охоронюваних об\'­єктів належать до земель історико-культурного призна­чення і включаються до державних земельних кадаст­рів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної документації (стаття 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Об\'єкти історико-культурного призначення незалеж­но від форм власності відповідно до їхньої антрополо­гічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстра­ції шляхом занесення до Державного реєстру нерухо­мих пам\'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам\'ятки.

Порядок визначення категорій пам\'яток встановлю­ється Кабінетом Міністрів України.

Занесення об\'єкта культурної спадщини до реєстру та внесення змін до нього провадиться відповідно до категорії пам\'ятки:

а) пам\'ятки національного значення — постановою Кабінетів Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;

1 Офіційний вісник України.— 2000.— № 27.— Ст. 1112.

125

б) пам\'ятки місцевого значення — рішенням цент­рального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних орга­нів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам\'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належить питання охорони культурної спадщини, протягом одного місця з дня одержання подання.

Об\'єкти культурної спадщини на території Украї­ни охороняються державою згідно зі статтями 22-37 Закону від 8 червня 2000 року. Усі власники пам\'я­ток чи їхніх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам\'ятки і землі, що обслуговують їх, зобов\'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Порядок укладення таких договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов\'язків, що випливають із Закову Украї­ни «Про охорону культурної спадщини».