ВСТУП

Актуальність теми. У сучасний період в умовах поширення нетипових форм зайнятості, прихованих форм трудових відносин у тіньовій економіці особливого значення набувають питання встановлення критеріїв наявності індивідуальних трудових відносин, проведення розмежувань між залежною і незалежною працею, формулювання понять «найманий працівник», «роботодавець», полегшення тягаря доказування для працівника, а також полегшення завдання судді стосовно визначення наявності зазначених відносин тощо.

У Резолюції Міжнародної конференції праці про трудові відносини на основі Доповіді V «Сфера трудових відносин» на 91-й сесії 2003 р. зазначалося, що серед заходів, яких вживають держави-члени МОП для вирішення проблем стосовно визначення статусу працівників у сфері зайнятості, мають бути: визначення трудових відносин у рамках законодавства; встановлення в рамках законодавства правової презумпції найму, якщо робота виконується або послуги надаються у чітко визначених обставинах, за умов, що сторони не мають наміру вступати у трудові відносини; критерії для визначення трудових відносин, що встановлюються в законодавстві, прецедентному праві або у кодексі практики, розробленому соціальними партнерами або за їх участю.

Рекомендація МОП №198 про трудові правовідносини 2006 року вимагає від держав-членів розробляти і застосовувати національну політику захисту працівників в умовах індивідуальних трудових правовідносин, що включає, в тому числі, чітке формулювання критеріїв, якими визначається реальне існування зазначених правовідносин, з метою встановлення сфери застосування різного законодавства. У разі необхідності слід вносити ясність у сферу застосування законодавства і адаптацію нормативно-правових актів, щоб гарантувати ефективний захист працівників, які виконують свою роботу в умовах індивідуальних трудових правовідносин.

У зв’язку з цим перед наукою трудового права та національним законодавцем стоїть завдання визначення та закріплення поняття, ознак і критеріїв наявності індивідуальних трудових правовідносин, їх співвідношення з іншими правовідносинами, пов’язаними з працею, встановлення юридичної природи нетипових трудових відносин, які не вміщуються в рамки «класичних» відносин із застосування найманої праці (телепрацівники, мережеві працівники, надомні та домашні працівники та ін.), а також сфери дії трудового законодавства.

Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання трудових відносин досліджуються у наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених:

B. М. Андріїва, О.Т. Барабаша, М.Й. Бару, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедіктова,

C. В. Венедіктова, С.В. Вишновецької, В.В. Жернакова, М.І. Іншина, І.Я. Кисельова, В.Л. Костюка, В.М. Лебедєва, А.М. Лушнікова, М.В. Лушнікової, С.П. Мавріна, А.Р. Мацюка, К.Ю. Мельника, П.Д. Пилипенка, О.М. Потопахіної, С.М. Прилипка, О.І. Процевського, В.О. Процевського, В.М. Скобєлкіна, О.В. Смирнова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, В.І. Щербини, О.М. Ярошенка та ін.

Окремі аспекти правового регулювання індивідуальних трудових відносин за часів незалежності розглянуті у кандидатських дисертаціях: Д.В. Сичова «Індивідуальні трудові відносини: теоретично-правові аспекти» (2005); О.В. Данилюка «Юридичні факти як підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин» (2007); Л.М. Русаль «Юридичні факти як підстави припинення індивідуальних трудових правовідносин» (2012) та ін.

Водночас у названих наукових працях недостатньо досліджені питання про критерії визначення індивідуальних трудових правовідносин, їх відмінності від суміжних правовідносин, пов’язаних з працею, місце індивідуальних трудових правовідносин у системі правовідносин у сфері праці, співвідношення з колективними трудовими правовідносинами, модифікацію ознак традиційних трудових правовідносин у сучасних соціально-економічних умовах, зміни у структурі індивідуальних трудових правовідносин тощо. Зазначені питання набувають особливої актуальності в умовах кодифікації національного трудового законодавства.

Таким чином, актуальність обраної теми дисертаційного дослідження обумовлюється недостатньою її розробкою у сучасній вітчизняній науці трудового права, необхідністю внесення конкретних пропозицій з удосконалення відповідних положень чинного трудового законодавства, проекту Трудового кодексу України (далі - ТК України), а також вироблення рекомендацій для правозастосовної практики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність» на 2006-2010 роки як складової плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970), а також плану науково - дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці та соціального забезпечення» на 2011-2015 роки як складової плану науково- дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» на 2011 -2015 роки (державний реєстраційний номер 0110U000671).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теорії трудового права щодо поняття, видів, структури, критеріїв для визначення індивідуальних трудових правовідносин, а також внесення теоретично обґрунтованих пропозицій з удосконалення актів чинного трудового законодавства, проекту ТК України в цій сфері.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішувалися наступні завдання:

дослідити становлення та розвиток вчення про трудові правовідносини;

визначити поняття, ознаки та види індивідуальних трудових

правовідносин;

охарактеризувати місце індивідуальних трудових правовідносин у системі правовідносин у сфері праці, їх співвідношення з колективними трудовими правовідносинами;

виокремити та охарактеризувати критерії для визначення індивідуальних трудових правовідносин;

розглянути зміст індивідуальних трудових правовідносин як сукупності індивідуальних трудових прав та кореспондуючих ним обов’язків;

дослідити правовий статус суб’єктів індивідуальних трудових

правовідносин;

сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення правового регулювання індивідуальних трудових відносин актами чинного законодавства, проектом ТК України.

Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері застосування найманої праці.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання правового регулювання індивідуальних трудових відносин.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, вибір яких обумовлений особливостями його мети і завдань, об’єкта і предмету. За допомогою діалектичного методу досліджено проблеми правового регулювання індивідуальних трудових відносин в їх розвитку і взаємозв’язку (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 2.2, 2.3). Застосування історико -правового методу дозволило проаналізувати становлення і розвиток вчення про трудові правовідносини і обґрунтувати необхідність подальшої наукової розробки даної проблеми (підрозділ 1.1, розділ 3). Формально-логічний та системний методи було використано при визначення поняття індивідуальних трудових правовідносин, характеристиці системи правовідносин у сфері праці, структури індивідуальних трудових правовідносин (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3). Порівняльно-правовий методи дозволив зіставити схожі об’єкти пізнання при аналізі міжнародно-правових актів, актів національного трудового законодавства та законодавства зарубіжних країн (підрозділи 1.3, 1.4, 2.1, 2.2, 2.3, розділ 3).

Теоретичною основою дослідження є наукові праці М.Г. Александрова, С.С. Алексєєва, Б.К. Бегічева, К.М. Варшавського, І.С. Войтинського, Л.Я. Гінцбурга, К.Н. Гусова, В.М. Догадова, С.О. Іванова, П.Д. Камінської, М.П. Карпушина, Р.І. Кондратьєва, Р.З. Лівшиця, Р.А. Майданика, Н.І. Матузова, Ю.М. Оборотова, Ю.П. Орловського, П.М. Рабіновича, В.Г. Ротаня, А.Ю. Пашерстника, О.С. Пашкова, В.І. Прокопенка, Л.О. Сироватської, О.Ф. Скакун, Л.С. Таля, В.М. Толкунової, К.П. Уржинського, О.І. Харитонової, Є.Б. Хохлова та ін.

Емпіричною базою дослідження є матеріали судової практики, практики діяльності підприємств, установ, організацій за 2010-2015 роки.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у вітчизняній науці трудового права спеціальним комплексним дослідженням правового регулювання індивідуальних трудових відносин за чинним законодавством та проектом Трудового кодексу України.

У межах здійсненого дослідження одержано такі результати, які мають наукову новизну:

вперше:

виокремлено етапи становлення та розвитку вчення про трудові правовідносини, а також особливості правової регламентації трудових відносин на кожному з етапів, у тому числі сучасному етапі, для якого характерним є посилення гнучкості (диференціації та індивідуалізації), децентралізації правового регулювання трудових відносин, що має поєднуватися із забезпеченням трудових прав працівників; розширення принципу соціального діалогу у сфері праці; посилення впливу міжнародних та європейських трудових стандартів;

запропоновано класифікацію правовідносин у сфері праці за різними критеріями: предметом правового регулювання; змістом; структурою предмету трудового права; суб’єктним складом. Зокрема, за останнім критерієм виокремлено індивідуальні трудові правовідносини, колективні трудові правовідносини, наглядово-контрольні та трудові процесуальні правовідносини;

охарактеризовано місце індивідуальних трудових правовідносин у системі правовідносин у сфері праці, їх співвідношення з колективними трудовими правовідносинами;

визначено поняття індивідуальних трудових правовідносин залежно від юридичного змісту як урегульованих нормами трудового права суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення працівником і роботодавцем індивідуальних трудових прав та виконання кореспондуючих ним обов’язків відповідно до чинного трудового законодавства;

досліджено особливості функціонування індивідуальних трудових правовідносин в умовах нетипових форм зайнятості. Обґрунтовано необхідність урегулювання у проекті ТК України індивідуальних трудових відносин за участю домашніх, надомних працівників, дистанційної праці з урахуванням міжнародних трудових стандартів та позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн;

визначено і охарактеризовано критерії наявності індивідуальних трудових правовідносин та сформульовано пропозиції щодо законодавчого закріплення зазначених критеріїв у чинному Кодексі законів про працю України (далі - КЗпП), проекті ТК України;

запропоновано у структурі індивідуального трудового права виділяти такі правові інститути, як захист персональних даних працівника, безпека та гігієна праці, норми яких регулюють відповідні види індивідуальних трудових відносин;

удосконалено:

положення про ознаки індивідуальних трудових правовідносин, їх модифікацію в умовах нетипових форм зайнятості (неповної зайнятості, надомної, домашньої, дистанційної праці та ін.), а також відмінності зазначених правовідносин від суміжних правовідносин, пов’язаних із працею;

класифікацію індивідуальних трудових відносин.

систему принципів правового регулювання індивідуальних трудових відносин, яку запропоновано доповнити такими принципами, як забезпечення гарантування індивідуальних трудових прав працівників і роботодавців, забезпечення захисту трудових прав та законних інтересів працівників і роботодавців;

дістало подальшого розвитку:

положення про юридичний зміст індивідуальних трудових правовідносин як сукупності індивідуальних трудових прав і кореспондуючих ним обов’язків, а також закріплення зазначених прав у чинному КЗпП, проекті ТК України відповідно до міжнародних та європейських трудових стандартів;

формулювання теоретично обґрунтованих пропозицій та рекомендацій з удосконалення чинного трудового законодавства та проекту ТК України у сфері регулювання індивідуальних трудових відносин з урахуванням міжнародних та європейських стандартів, позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані у: науково- дослідницькій діяльності - для подальшої розробки теоретичних проблем правового регулювання індивідуальних трудових відносин; правотворчій діяльності - з метою вдосконалення правового регулювання індивідуальних трудових відносин за чинним трудовим законодавством та проектом ТК України; правозастосовній практиці - з точки зору правильного розуміння змісту правових норм, їх тлумачення; навчальному процесі - при викладанні нормативного курсу «Трудове право України», спеціальних курсів «Соціальний діалог в Україні», «Трудові спори», підготовці підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначених дисциплін; правовиховній сфері - для підвищення рівня правової культури працівників, роботодавців та їх представників.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на засіданнях науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія», на науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: de lege praeterita, instante, futura» (м. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько- викладацького і аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 5-6 червня 2009 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 8-9 жовтня 2010 р.); І Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 26-27 березня 2010 р.); ІІ Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 25-26 березня 2011 р.); Науково-практичній конференції «Актуальні проблеми надання юридичної допомоги в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Харків, 2122 січня 2011 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми регулювання відносин у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 7-8 жовтня 2011 р.); Міжнародній науковій конференції «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права» (м. Одеса, 30 листопада 2012 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько - викладацького і аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20-21 квітня 2012 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток законодавства про працю і соціальне забезпечення: здобутки і проблеми» (м. Харків, 5-6 жовтня 2012 р.); IV Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 23 березня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Національного університету «Одеська юридична академія» «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 16-17 травня 2013 р.); Міжнародній науково- практичній конференції «ІХ Прибузькі юридичні читання» «Духовні засади сучасного правогенезу» (м. Миколаїв, 29-30 листопада 2013 р.); V Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 22 березня 2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 16-17 травня 2014 р.); VI Міжнародній науково- практичній конференції «Правове регулювання відносин у сфері праці і соціального забезпечення: проблеми і перспективи розвитку» (м. Харків, 3-4 жовтня 2014 р.).

Публікації. Основні положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, викладені автором у 23 публікаціях, у тому числі 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений МОН України, та 1 статті, опублікованій у зарубіжному періодичному виданні.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (190 найменувань).

Загальний обсяг дисертації складає 195 сторінок, з яких основний зміст - 175 сторінок.