Стаття 459. Відповідальність за порушення митних правил

1. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом.

2. Суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил мо­жуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річ- ного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Законодавець у ч. 1 коментованої статті закріпив норму про те, що за порушення митних правил встановлюється передбачена МКУ відповідаль­ність.

Перелік порушень митних правил закріплюється МКУ і є вичерпним. Частина друга коментованої статті визначає певне коло осіб, які можуть розглядатись як суб'єкти порушення митних правил.

У теорії адміністративного права суб'єктами адміністративних право­порушень визнаються деліктоздатні фізичні особи, що вчинили ті чи інші правопорушення. Аналіз відповідних статей КУпАП дає змогу зробити висновок, що суб'єктом адміністративного правопорушення є осудна осо­ба, яка досягла певного віку і вчинила описаний у правовій нормі склад адміністративного правопорушення. Таким чином, загальними ознаками суб'єкта досліджуваних адміністративних правопорушень повинні бути осудний стан фізичної особи (ст. 17 КУпАП) і досягнення нею шістнадця­тирічного віку (ст. 12 КУпАП) - згідно з положеннями статті, що коменту­ється. В іншому випадку притягнення фізичної особи, яка вчинила право­порушення, до адміністративної відповідальності матиме неправомірний характер.

Важливою загальною ознакою особи, яка може бути суб'єктом пору­шення митних правил, є її осудність. У низці випадків особа може бути неосудною, тобто такою, яка під час вчинення протиправної дії чи безді­яльності не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану (ст. 20 КУпАП). Така особа не підлягає адміністративній відповідальності.

Рівень інтелектуального розвитку особи виявляється у її здатності під час вчинення порушення митних правил усвідомлювати свої дії, а вольо­вого - у спроможності керувати ними. Осудність і неосудність характери­зують стан особи під час і стосовно вчинення правопорушення, а не її стан взагалі. Вважається, що людина з нормальною психікою під час вчинення правопорушення завжди є осудною.

Для правильної класифікації адміністративних правопорушень у мит­ній сфері стосовно суб'єкта посягання важливо дослідити як загальні, так і спеціальні ознаки такого суб'єкта, прямо зазначені в нормативній кон­струкції конкретного складу адміністративного митного правопорушення.

До індивідуальних ознак особи, яка може бути суб'єктом порушення митних правил, можна зарахувати також її минулу протиправну поведін­ку (вчинення правопорушення повторно). У деяких випадках це є обтяж­ливою обставиною, а іноді - кваліфікуючою ознакою, яка призводить до створення нового, суспільно більш небезпечного складу правопорушення, за яке законодавством передбачено застосування суворішого адміністра­тивного стягнення. Часом повторне вчинення адміністративного правопо­рушення призводить до формування такого його складу, відповідальність за який передбачено іншою галуззю права - кримінальним правом. Важли­вість встановлення осудності особи зумовлена тим, що осудність є переду­мовою вини, а без вини не може бути відповідальності й покарання.

Крім загальних ознак, у конкретних складах адміністративних пору­шень митних правил суб'єкт може характеризуватися додатковими, спе­цифічними властивостями. Такі суб'єкти називаються спеціальними (ті, яким властиві певні особливості щодо вчинення тих чи інших правопору­шень, або які не несуть адміністративну відповідальність на загальних під­ставах). До них можна зарахувати, наприклад, посадових осіб, керівників, батьків та ін.

Як зазначалося, склади деяких адміністративних правопорушень у мит­ній сфері прямо вказують на необхідність урахування спеціальних ознак суб'єктів адміністративної відповідальності.

Наявність особливих ознак може мати для суб'єкта правопорушення такі юридичні наслідки:

- по-перше, вони можуть бути обставинами, що пом'якшують або об­тяжують відповідальність;

- по-друге, особливі суб'єкти не піддаються деяким адміністративним стягненням, наприклад депутати Верховної Ради України;

- по-третє, певні суб'єкти з особливими ознаками за деякі правопору­шення можуть піддаватися не адміністративним, а дисциплінарним стягненням.

У низці випадків одна й та сама ознака може використовуватись як спе­ціальна (така, що має статус конструктивної або кваліфікуючої) і як осо­блива. Так, вчинення правопорушення посадовою особою є обставиною, що обтяжує відповідальність.

Слід зазначити, що посадові особи несуть відповідальність за порушен­ня митних правил, якщо при здійсненні ними правопорушення до їхніх службових обов'язків входило виконання відповідних службових функцій. Наприклад, керівники туристичних груп не є посадовими особами і відпо­відають за порушення митних правил як звичайні громадяни.

Військовослужбовці й призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ за по­рушення митних правил несуть відповідальність на загальних підставах (ст. 15 КУпАП).

Таким чином, законодавцем передбачено, що суб'єктами відповідаль­ності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадо­ві особи підприємств.

Важливе місце у врегулюванні адміністративної відповідальності за по­рушення митних правил законодавець відводить питанням правової ре­гламентації нижчої вікової межі суб'єкта правопорушення, співвідносячи її з досягненням на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку винної фізичної особи. У цьому випадку нормативний ад­міністративно-деліктний мінімум відповідальності (вік у 16 років) потріб­но розглядати як вікову ознаку загальної властивості. Тільки в такому разі виповнення суб'єкту правопорушення 16 років є достатньою законодав­чою вимогою до віку фізичної особи для застосування до нього санкції ад­міністративно-правової норми.

Однак дослідження вікових меж об'єкта правопорушень дає змогу зро­бити висновок, що нижні вікові межі адміністративної відповідальнос­ті окремих суб'єктів правопорушення можна встановити лише з 18 років. Очевидно, що фізична особа в 16 років не може стати посадовою особою, яка виконує постійно чи тимчасово функції представника влади.

Юридична характеристика суб'єкта, що посягає на суспільні відноси­ни в митній сфері, дає можливість визначити соціально-правову сутність цього виду адміністративних правопорушень. Вивчення і використання класифікаційних характеристик ознак суб'єкта порушень митних правил і адміністративних правопорушень, що посягають на нормальну діяльність митних органів, допомагає також краще усвідомити спільне і відмінне між ними, а також сприяє полегшенню профілактичної роботи митних органів стосовно досліджуваних адміністративних правопорушень.

Частиною другою коментованої статті також передбачено, що суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути посадові особи підприємств.

Поняття посадових осіб підприємств розкрито у п. 43 ст. 4 МКУ. До них законодавець зараховує керівників та інші працівників підприємств (рези­денти й нерезиденти), які з огляду на постійно або тимчасово виконува­ні трудові (службові) обов'язки відповідають за додержання вимог, вста­новлених Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними в уста­новленому законом порядку.

Посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності тільки за наявності вини в їхніх діях, що призвели до вчинення правопо­рушення, передбаченого МКУ. Вина як елемент суб'єктивної сторони про­ступків посадових осіб, може мати форму умислу (прямого та опосеред­кованого) й необережності, але переважно втілюється у формі необереж­ності.

За вчинення порушення митних правил, не пов'язаного з виконанням службових обов'язків, посадові особи несуть адміністративну відповідаль­ність на загальних підставах. При цьому порядок накладення адміністра­тивних стягнень на них не відрізняється від загального порядку, що засто­совується до всіх фізичних осіб.

Слід також зазначити, що на загальних підставах із громадянами Укра­їни підлягають адміністративній відповідальності іноземці та особи без громадянства, що перебувають на території України. Питання про відпо­відальність за порушення митних правил, учинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами й міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирі­шуються дипломатичним шляхом.

Імунітет від адміністративної юрисдикції України не звільняє осіб, які ним користуються, від обов'язку дотримуватися встановленого національ­ними законами порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.