Стаття 458. Порушення митних правил

1. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє со­бою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посяга­ють на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна від­повідальність.

2. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодек­сом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відпо­відальність.

У ч. 1 цієї статті міститься визначення порушення митних правил. Стат­тя 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у питанні щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил спрямо­вує до Кодексу.

Згідно з Уп АП, адміністративним правопорушенням (проступком) ви­знається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяль­ність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи гро­мадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 9 КУпАП чітко закріплює, що адміністративний проступок - ді­яння винне. Згідно з ч. 1 коментованої статті, адміністративній відпові­дальності підлягає тільки винне діяння, тобто випадок, коли протиправна дія чи бездіяльність вчинена громадянином або посадовою особою умис­но або з необережності. Відсутність вини виключає суб’єктивну сторону, а отже, сам склад правопорушення.

Повне і всебічне дослідження ознак суб’єктивної сторони складу по­рушення митних правил залежно від конкретних її особливостей може бути підставою для застосування певних санкцій (з урахуванням наявності пом’якшувальних чи обтяжуючих відповідальність обставин тощо).

Класифікація досліджуваних правопорушень за ознаками суб’єктивної сторони складу має також практичне значення при виборі виду й меж адмі­ністративного стягнення.

Як зазначалося, однією з найістотніших класифікаційних за особливос­тями суб'єктивної сторони ознак є вина. У вітчизняній правовій науці під виною розуміється психічне у формі наміру чи необережності ставлення особи до свого протиправного діяння та його наслідків. Вина за сутністю є психічним ставленням суб'єкта до соціальної дійсності: до суспільних від­носин, інтересів суспільства, його правових вимог, інших членів суспіль­ства. Причому це ставлення є негативним: через наявність антисоціальної (чи соціальної) установки суб'єкт або свідомо протиставляє свою волю суспільним інтересам, або виявляє до них зневажливе, недостатньо уваж­не ставлення.

Вина - родове поняття, що охоплює дві можливі форми стану психіки, які засуджуються, - намір і необережність. Тільки навмисне чи необереж­не ставлення до своєї протиправної поведінки може засуджуватися держа­вою.

Адміністративне порушення, а так само порушення митних правил, ви­знається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки й бажала або свідомо допускала настання їх (ст. 10 КУпАП).

Особливою формою психічного ставлення особи до протиправних на­слідків є необережність.

Порушення митних правил визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих на­слідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх від­вернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Якщо поняття умислу пов'язане з психічним ставленням особи до свого діяння і його наслідків, то при визначенні необережності до уваги береться ставлення лише до шкідливих наслідків.

Детальний аналіз статей чинного МКУ показує, що низка порушень митних правил може бути вчинена як умисно, так і з необережності.

- порушення, спричинені свідомо неправильним визначенням кількос­ті, якості або митної вартості товару (чимало фірм занижують кіль­кісні, якісні та вартісні показники товару з метою зменшення розміру митних виплат);

- порушення, пов'язані з несумлінним оформленням сертифікатів то­вару для отримання митних преференцій, які застосовуються до то­варів із певних країн;

- фіктивний транзит (порушення, пов'язані з нормою українського за­конодавства, згідно з якою під час транзитного перевезення товарів через територію України вони звільняються від ввізного мита. На практиці велика кількість товарів, задекларованих як транзит і звіль­нених від мита, залишається на території України для реалізації).

Слід зазначити, що як МКУ 1991 р., так і МКУ 2012 р. передбачає відпо­відальність за два види адміністративних правопорушень у митній сфері:

- порушення митних правил;

- адміністративні правопорушення, що посягають на нормальну діяль­ність митних органів України.

Ознакою досліджуваних правопорушень є не тільки врегульованість їх нормами адміністративного чи митного права. Практично в більшості статей МКУ, що встановлюють адміністративну відповідальність за пору­шення митних правил, не міститься повного переліку всіх ознак їхнього складу.

Для правильного з'ясування змісту складу правопорушення, крім ана­лізу конкретної статті, необхідно розглядати її зв'язок з нормами Загаль­ної частини КУпАП, а також із загальними положеннями і принципами митного законодавства України. Провадження за окремими справами про адміністративні митні правопорушення в частині, не врегульованій МКУ, також ведеться відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.