Стаття 410. Відмова у наданні дозволу

1. У наданні дозволу може бути відмовлено із дотриманням строку, встановленого статтею 409 цього Кодексу, у разі невиконання заявником вимог, встановлених для його отримання.

2.

3. Оскарження рішення про відмову у наданні дозволу здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом.

Результатом розгляду уповноваженим органом заяви про надання до­зволу на провадження видів діяльності, зазначених у п. 2-6 ст. 404 Кодексу, поряд із наданням такого дозволу, може бути прийняття рішення про від­мову в його наданні.

Підставою для прийняття такого рішення згідно ч. 1 коментованої статті може бути лише невиконання заявником вимог, встановлених для отримання відповідного дозволу. Такі вимоги закріплюються щодо кож­ного виду діяльності відповідним наказом Міністерства фінансів України і здебільшого зводяться до необхідності подання до органу, уповноваже­ного надавати дозволи, певного переліку документів, а також належного технічного оснащення відповідних інфраструктурних об'єктів (територій, приміщень, резервуарів, холодильних чи морозильних камер, критих чи відкритих майданчиків тощо), які забезпечуватимуть провадження відпо­відного виду діяльності.

Так, згідно п. 9 Порядку подання та розгляду заяв, надання, зупинення дії, анулювання дозволів на відкриття та експлуатацію магазину безмит­ної торгівлі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2012 № 692, у наданні дозволу на провадження цього виду діяльності може бути відмовлено:

- коли приміщення магазину безмитної торгівлі не відповідає вимогам ст. 420 та 421 МКУ;

- за відсутності необхідних для отримання дозволу документів (див. коментар до ст. 407) або коли в цих документах містяться неправдиві відомості;

- коли розташування такого магазину в пункті пропуску через держав­ний кордон України ускладнюватиме забезпечення режиму, встанов­леного в цьому пункті відповідно до законодавства.

Згідно з п. 3.9 Порядку надання складським об'єктам статусу “митний склад” та позбавлення такого статусу, затвердженого наказом Міністер­ства фінансів України від 16.07.2012 № 835, підставами для прийняття мит­ницею рішення про відмову в наданні дозволу на відкриття та експлуата­цію митного складу є:

- недостовірність даних, що містяться в заяві та доданих до неї доку­ментах;

- відсутність документа, подання якого обов'язкове для отримання до­зволу;

- невідповідність складських об'єктів вимогам цього Порядку.

Пункт 2.11 Порядку відкриття та експлуатації вільної митної зони ко­мерційного або сервісного типу, затвердженого наказом Міністерства фі­нансів України від 30.05.2012 № 633, встановлює такі підстави відмови в наданні дозволу:

- ненадання заявником відомостей, передбачених формою заяви, на­веденою в додатку до цього Порядку;

- надання заявником недостовірних відомостей у заяві та доданих до неї документах, засвідчених копіях документів;

- неподання заявником документів, засвідчених копій документів, пе­редбачених п. 2.2 цього розділу;

- ненадання фізичною особою - підприємцем відповідно до Закону України “Про захист персональних даних” згоди на обробку та поши­рення митницею, яка розглядає заяву, та ДМС України його персо­нальних даних;

- невідповідність території або складу вимогам, встановленим цим По­рядком.

Згідно з п. 3.13. Положення про склади тимчасового зберігання, затвер­дженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 613, під­ставою для прийняття митницею рішення про відмову в наданні дозволу є:

- недостовірні дані, що містяться у заяві про надання дозволу та доку­ментах, поданих заявником разом із нею;

- невідповідність складських об'єктів та їх облаштування вимогам цьо­го Положення.

Стосовно діяльності вантажних митних комплексів, то поряд із за­гальними підставами для відмови в наданні дозволу, властивими іншим видам діяльності, відмова в наданні дозволу на провадження цього виду діяльності може спричинятися також відсутністю у підприємства-за- явника ліцензії на здійснення митної брокерської діяльності, дозволів на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання відкрито­го типу та на відкриття та експлуатацію митного складу відкритого типу (ст.

Частина друга коментованої статті встановлює обов'язок органу, упо­вноваженого на надання дозволу, письмово (рекомендованим листом) сповістити заявника про причини відмови в наданні дозволу з урахуван­ням строків, передбачених для розгляду заяв про надання дозволів (для магазину безмитної торгівлі та вільної митної зони - 20 днів, складу тим­часового зберігання - 15 днів, митного складу - 10 днів з дати отримання заяви).

Частина третя коментованої статті закріплює можливість заявника оскаржити рішення про відмову в наданні дозволу. Порядок такого оскар­ження встановлений гл. 4 МКУ, яка передбачає так зване адміністративне оскарження (до органу вищого рівня) та оскарження у судовому порядку.

У випадку адміністративного оскарження рішення митниць про від­мову в наданні дозволів на відкриття та експлуатацію митного складу, або вільної митної зони комерційного чи сервісного типу, або складу тимчасо­вого зберігання, або вантажного митного комплексу скарга подається до ДМС України. Оскарження рішення про відмову в наданні дозволу на від­криття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі здійснюється до Мі­ністерства фінансів України.

Оскарження рішення про відмову в наданні дозволу до органу вищого рівня не виключає можливості оскарження безпосередньо до адміністра­тивного суду в порядку, встановленому КАС України.