Стаття 191. Права та обов'язки перевізника

1. Перевізники мають право:

1) не приймати для перевезення між митними органами товари у разі оформлення митних та/або транспортних документів з порушенням по­рядку, встановленого законодавством України;

2) замінювати моторний транспортний засіб, попередньо повідомивши мит­ний орган призначення про причини такої заміни (технічний стан, еколо­гічні вимоги, економічна доцільність);

3) замінювати уповноважену перевізником особу (водія), відповідальну за доставку товарів до митного органу призначення, попередньо повідо­мивши цей орган про причини такої заміни (стан здоров'я, візові питання, вимоги Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення);

4) з дозволу митного органу призначення вивантажувати товар на склад цього органу, якщо доставлені перевізником товари, що перебувають під митним контролем, протягом трьох діб не будуть заявлені відповідаль­ною за це особою до жодного митного режиму.

5) отримувати роз'яснення причин відмови у митному оформленні чи про­пуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та перелік заходів, яких необхідно вжити для їх усунення.

2. Перевізники зобов'язані:

1) під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити від­повідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR);

2) у строк, встановлений ст. 95 цього Кодексу, доставляти товари до митного органу призначення, а також подавати передбачені законодавством до­кументи на них;

3) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу митного органу;

4) у разі прибуття до митного органу призначення у неробочий час забез­печувати схоронність товарів і вживати визначених митним органом за­ходів для недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю.

У ч. 1 коментованої статті законодавець встановлює чіткий перелік прав перевізника.

По-перше, перевізнику надається право не приймати товарів у разі оформлення митних та/або транспортних документів із порушенням по­рядку, встановленого законодавством України для перевезення між мит­ними органами. Як правило, митні документи заповнює митний бро­кер (агент із митного оформлення), транспортні документи складаються власником товару, але засвідчуються останні і власником і перевізником. З моменту, коли перевізник узяв на себе зобов'язання доставити товари у митний орган призначення, настає адміністративна відповідальність, яка передбачена гл. 68 Кодексу.

По-друге, перевізнику надається право замінювати тільки моторний транспортний засіб з обов'язковим попереднім повідомленням митниці призначення про причини заміни. Таких причин передбачено лише три: технічний стан; екологічні вимоги; економічна доцільність. У наказі Дер­жавної митної служби України від 08.12.1998 № 771 встановлено, що заміна транспортного засобу дозволяється, якщо він належить тому самому пере­візникові, зокрема на підставі договору найму (оренди), що й несправний. Якщо ця вимога не може бути дотримана, то інший перевізник повинен по­дати митниці належним чином оформлений договір із власником товару, про вповноваження його здійснити це перевезення. Дані про номер тран­спортного засобу, яким замінено несправний, в оперативному режимі за­носяться до ЄАІС ДМС України.

По-третє, перевізнику надається право замінювати уповноважену осо­бу (водія), яка відповідає за доставку товарів у митницю призначення, з обов'язковим попереднім повідомленням цього органу про причини замі­ни. Таких причин передбачено лише три: стан здоров'я; візові питання; ви­моги Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення.

По-четверте, перевізнику надається право з дозволу митниці призна­чення вивантажувати товар на її склад у разі, якщо доставлені ним товари упродовж трьох діб так і не були заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму.

По-п'яте, у разі відмови в митному оформленні чи пропуску това­рів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кор­дон України перевізнику надається право отримувати від митних органів: роз'яснення причин відмови у митному оформленні; перелік заходів, яких необхідно вжити для їх усунення.

Розділ VII наказу Міністерства фінансів України “Про затверджен­ня Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдино­го адміністративного документа” від 30.05.2012 № 631 передбачає порядок оформлення картки відмови у митному оформленні, в якій обов'язково зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, мит­ного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також указується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У ч. 2 коментованої статті встановлений перелік обов'язків перевізника. По-перше, перевізник зобов'язаний під час прийняття товарів до пере­везення перевіряти точність відомостей про кількість вантажних місць, їхнє маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі, коли здійснення такої перевірки неможливе, перевізник зобов'язаний вне­сти відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR). Як бачимо, цей обов'язок поширюється тільки на перевізника, який пере­міщує товари під митним контролем із митниці відправлення у митницю призначення автомобільним транспортом.

По-друге, перевізник зобов'язаний доставити товари до митного орга­ну призначення у встановлений ст. 95 Кодексу строк і подати документи на них. Порушення строків доставки товарів, транспортних засобів комерцій­ного призначення та документів до митного органу призначення без по­важних причин є порушенням митних правил, передбаченим ст.

По-третє, лише з дозволу митного органу перевізник може розпочати операції щодо вивантаження, перевантаження товарів. Як правило, товари перевозяться між митницями під митним забезпеченням, зокрема плом­бами, про що робиться відповідний запис у митному документі (напри­клад, документі контролю доставки вантажу), тобто товар перебуває під митним контролем. Здійснення перевізником вищезазначених операцій без дозволу митного органу є порушенням митних правил, передбаченим ст. 469 Кодексу.

По-четверте, на перевізника покладається обов'язок у разі прибуття до митного органу призначення у неробочий час: забезпечувати схоронність товарів; вживати визначених митним органом заходів для недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю. Наприклад, забез­печити неможливість вилучення товарів з опечатаного вантажного місця, транспортного засобу чи контейнера, не допустити пошкодження митного забезпечення тощо.