§ 7. Права та обов'язки подружжя по утриманню

Дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати один одно­го (ч. 1 ст. 75 CK). Вирішення питання щодо конкретних способів такої підтримки безпосередньо залежить від подружжя.

новлюють право дружини на утримання під час вагітності та права чоловіка та жінки у разі проживання з ними дитини (статті 84-88 CK); 3) норми, що визначають право на утримання того з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід (ст. 88 CK).

1. У першу чергу законодавство встановлює загальні правила щодо взаємного утримання подружжя. Згідно з ч. 2 ст. 75 CK право на утримання один з подружжя набуває за наявності певних підстав. До них, зокрема, належать: а) непрацездатність одного з подружжя; б) потреба у матеріальній допомозі (нужденність); в) здатність друго­го з подружжя надати матеріальну допомогу.

Непрацездатним визнається той з подружжя, який досяг пенсійно­го віку, встановленого законом (60 років для чоловіків, 55 років — для жінок) або є інвалідом I, II чи III групи (ч. 3 ст. 75 CK). Що стосується другої умови — потреби у матеріальній допомозі, то новий CK чітко визначає умови, за наявності яких один з подружжя може вважатися таким, що її потребує. Це випадки, коли його доходи (заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна тощо) не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 4 ст. 75 CK). Остан­ньою умовою надання одному з подружжя утримання є здатність другого з подружжя надати таке утримання. При вирішенні цього пи­тання мають бути враховані різні обставини — рівень доходів того з подружжя, який повинен надавати утримання, перебування на його утриманні інших осіб (неповнолітніх дітей, батьків, інших родичів тощо), працездатність, стан здоров’я та ін.

Законодавство містить спеціальні правила щодо визначення права на утримання колишнього подружжя, тобто осіб, які розірвали шлюб (ст. 76 CK). Суд визначає розмір аліментів, які надаються одному з по­дружжя (колишньому подружжю). При цьому він враховує різні об­ставини, що мають істотне значення: можливість одержання цією особою утримання від своїх повнолітніх дітей або батьків, умови ви­никнення непрацездатності, майновий стан платника аліментів тощо. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі (ч. 2 ст. 77 CK). Вони визначаються у част­ці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 80 CK). У житті можуть виникнути обставини, які не іс­нували на час визначення судом розміру аліментів — хвороба платни­ка аліментів, виникнення у нього обов’язку утримувати інших членів сім’ї тощо. Законодавство враховує таку можливість. Згідно з ч. 3 ст. 80 CK розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змен­шений або збільшений за рішенням суду за позовною заявою платни­ка або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Законодавство встановлює випадки, за яких одному з подружжя не буде надаватися утримання. За новим CK це можливо, коли один із подружжя не має права на утримання (ч. 5 ст. 75 CK); право одного з подружжя на утримання припиняється (ст. 82 CK); один із подружжя позбавляється права на утримання за рішенням суду (ст. 83 CK).

У частині 5 ст. 75 CK встановлені випадки, коли один із подружжя взагалі не має права на утримання. У зв’язку із цим не виникає по­треби в позбавленні його цього права. У першу чергу це правило враховує випадки, коли один із подружжя негідно поводився у шлюб­них відносинах (зловживав алкогольними напоями або наркотичними речовинами, влаштовував сімейні сварки, вчиняв протиправні дії, які потребували втручання органів міліції, тощо).

Право одного з подружжя на утримання може бути припинено (ст. 82 CK). Припинення права виникає на майбутнє після настання об­ставин, які передбачені законом. Припинення права одного з подружжя на аліменти виникає автоматично, тобто в силу прямого припису закону у разі: 1) поновлення працездатності того з подружжя, який потребує матеріальної допомоги; 2) реєстрації з ним повторного шлюбу. Достатньо встановити один з указаних фактів для того, щоб вирішити питання що­до припинення права на аліменти. CK встановлює й інше правило. Право одного з подружжя на аліменти може бути припинене за рішенням суду якщо: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; 2) платник аліментів неспроможний її надавати. Вказані об­ставини мають бути доказані в суді заінтересованою особою. Наприклад, платник аліментів тяжко захворів і не має можливості надавати утри­мання другому з подружжя. Для звільнення його від аліментного обов’язку він має надати суду відповідні докази.

За рішенням суду один із подружжя може також бути позбавлений права на утримання або його право може бути обмежено строком. Це можливо у випадках, передбачених ч. 1 ст. 83 CK (подружжя пере­бувало у шлюбних відносинах нетривалий час, непрацездатність або тяжка хвороба одного з подружжя була прихована при реєстрації шлю­бу тощо).

2. CK передбачає спеціальні правила щодо утримання одного з подружжя у разі проживання з ним дитини. У цьому випадку потре­ба в матеріальній допомозі пов’язана з тим, що один із подружжя опікується дитиною, у зв’язку з чим його можливість діяти на ринку праці є певною мірою обмеженою. З урахуванням тендерних особли­востей кожного з подружжя CK містить два правила, які встановлюють: а) право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживан­ня з нею дитини (статті 84, 85 CK); б) право чоловіка на утримання у разі проживання з ним дитини (статті 86, 87 CK).

Дружина має право на утримання за наявності таких умов: 1) вона є вагітною або має дитину, яка проживає з нею і не досягла трьох років, а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку — шести років; 2) чоловік — батько дитини може надавати матеріальну допо­могу. З цього випливає, що дружина, яка виховує маленьку дитину, не повинна доказувати свою потребу у матеріальній допомозі. Вирішення питання не залежить також від її працездатності. У частині 4 ст. 84 CK передбачено, що право на утримання дружина має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища.

Чоловік зобов’язаний утримувати дружину, з якою проживає дити­на, тільки у разі, якщо він є батьком цієї дитини. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомос­ті про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини. Аліменти, які дружина отримала за попередній час, поверненню не підлягають.

Не тільки дружина, а й чоловік мають право на утримання у разі здійснення ним опіки над малолітньою дитиною (ст. 86 CK). Право на утримання виникає у чоловіка за наявності таких підстав: 1) із чоло­віком проживає дитина, яка не досягла трьох років, а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку — шести років; 2) дружина — мати дитини може надавати своєму чоловікові матеріальну допомогу. Таким само чином, як і відносно дружини, право чоловіка на утриман­ня припиняється, якщо він не здійснює опіки над дитиною. Сімейний кодекс (ч. 1 ст. 87) передбачає дві підстави припинення права на утри­мання: якщо дитина передана на виховання іншій особі; у разі смерті дитини. Дружина також звільняється від обов’язку утримувати свого

чоловіка й у разі, якщо відомості про неї як мати дитини було виклю­чено за рішенням суду з актового запису про народження дитини (ч. 2 ст. 87 CK).

3. Спеціальні умови надання утримання одному з подружжя пов’язані з фактом проживання з ним дитини-інваліда. Зрозуміло, що за таких обставин може виникнути багато проблем майнового та осо­бистого характеру і той із батьків, який опікується дитиною, потребує додаткової підтримки.

Важливою особливістю права на утримання у цьому разі є те, що воно не обмежено строком. Відповідно до ч. 1 ст. 88 CK право на утри­мання триває протягом всього часу проживання батька або матері з дитиною-інвалідом. Розмір аліментів визначається за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Вирішуючи це питання, суд виходить з необхідності найбільшого забезпечення інтересів дитини.

Права та обов’язки подружжя по утриманню можуть виникати не тільки із закону, але і встановлюватися договором. Новий CK безпо­середньо називає два види договорів подружжя, які пов’язані з їх вза­ємним утриманням: а) договір подружжя про надання утримання (ст. 78 CK); б) договір про припинення права на утримання взамін на­буття права власності на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати (ст. 89 CK).

У першому випадку сторони вправі визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. При цьому вони можуть відійти від по­ложень сімейного законодавства і на власний розсуд визначити свої права та обов’язки, наприклад, не пов’язувати виникнення права на аліменти з непрацездатністю одного з подружжя. Сторони в догово­рі можуть визначити форму надання утримання (грошова або нату­ральна), розмір аліментів, порядок їх сплати тощо. Договір подружжя про надання утримання укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Він має для сторін обов’язковий харак­тер, тому його виконання забезпечується певними юридичними за­собами. Відповідно до ч. 2 ст. 78 CK стягнення аліментів за договором подружжя може здійснюватися на підставі виконавчого напису нота- 158

ріуса. Таким чином, сторонам не треба звертатися до суду, захист їх прав здійснює нотаріус шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі (ст.

Другий вид договорів подружжя пов’язаний із заміною права на утримання одного з подружжя на певне нерухоме майно (ст. 89 CK). Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню і державній ре­єстрації. Подружжя вправі домовитися і щодо одноразової сплати суми аліментів. У цьому разі обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори до посвідчення договору. Такий порядок повною мірою забезпечить інтереси одержувача алі­ментів і зробить неможливим порушення його прав.

Новий CK уперше поширює правила щодо взаємного аліментування подружжя на осіб, які знаходяться у фактичних шлюбних відносинах (ст. 91 CK). Виняток становлять лише ті умови набуття або припинення права на утримання, які пов’язані з фактом реєстрації шлюбу. У части­ні 1 ст. 91 CK сказано, що право на утримання набувають жінка або чоловік, які тривалий час проживали однією сім’єю. Закон не визначає конкретного строку такого проживання. У разі спору це питання має вирішуватися судом. Зі змісту ст. 80 CK випливає, що, на відміну від подружжя, після припинення спільного проживання фактичне подруж­жя втрачає право на утримання. Якщо непрацездатність однієї зі сторін виникла після припинення спільного проживання, то вона не може звер­татися до суду з вимогою про стягнення аліментів.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Які види сімейних правовідносин ви знаєте?

2. Які об’єкти права власності належать до роздільного майна подружжя?

3. У чому полягає презумпція спільності майна подружжя?

4. У чому полягають особливості поділу майна подружжя та які способи поділу передбачає сімейне законодавство?

5. Які види договорів подружжя ви знаєте?

6. Визначте правову природу шлюбного договору. У чому по­лягають особливості дії шлюбного договору в часі?

7. Які три групи правових норм визначають порядок надання подружжям взаємного утримання?

8. Які існують підстави припинення права подружжя на утри­мання?