Кадрове та інформаційне забезпечення як чинники удосконалювання процесу управління в ОВС України

На нашу думку, удосконалювання процесу управління в ОВС України вирішальною мірою залежить від розробки та впровадження комплексного підходу до кадрового та інформаційного забезпечення процесу управління в ОВС України.

Отже закономірним стає етап дослідження, що пов’язаний з кадровим забезпеченням інформаційної діяльності правоохоронних органів. Виникає питання щодо створення особливих умов для інтелектуального зростання співробітників ОВС України. На цей час зазначені конкретні заходи щодо удосконалення відомчої системи підготовки кадрів для ОВС України. Зокрема, мова йде про поліпшення інформаційного забезпечення відомчої системи за рахунок використання найсучасніших інформаційних технологій [404, с.13].

ОВС України функціонують в умовах невизначеності та неповноти інформації. У цих умовах традиційні методи управління, що засновані на так званому мистецтві керівника, повинні бути доповнені сучасними методами, що використовують новітні інформаційні технології. Серед спеціальних методів, що реалізують конкретні функції управління, відзначимо методи вибору (визначення) цілей, прогнозування розвитку ситуацій, планування комплексу управлінських заходів, організації керуючої системи, обробки інформації та її оперування, прийняття управлінських рішень [405]. Співробітники ОВС України у залежності від конкретної роботи повинні володіти різноманітними методами, а також мати відповідну підготовку в галузі права, що потребує відповідної кадрової політики.

Окреслимо коло питань, що пов\'язані із кадровою функцією ОВС України, стосовно інформаційно-аналітичного забезпечення управління в ОВС України. Прийнято, що кадрова функція включає три взаємозалежних напрямки: кадрова політика, робота з кадрами і кадрова робота. Кадрова політика (у широкому розумінні цього слова) - це стратегія вибору, використання, підготовки та перепідготовки кадрів, що закріплена в чинному законодавстві України.

Особливе значення має обов\'язкова відповідність знань, спроможностей і схильностей робітників тому колу обов\'язків, що їм варто виконувати. Поява високоінтелектуальної економіки тягне за собою необхідність підготовки відповідного кваліфікованого персоналу. Зупинимося на одному з основних завдань Національної Програми інформатизації України - формуванні інтелектуального потенціалу нації з метою активного сприйняття і використання інформаційних ресурсів [87]. При цьому слід зазначити випереджаючий розвиток нормативно-правової бази регулювання відносин учасників створення, поширення та використання інформаційних продуктів і послуг. Відповідно до цієї Програми основними проектами, що мають відношення до кадрової політики є:

– створення інфраструктури автоматизованого навчання;

– створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення освіти та науки;

– створення і впровадження інтелектуальних комп\'ютерних технологій навчання, тренувальних комплексів для автоматизованої підготовки кадрів.

Очевидно, що і МВС України на підставі цих глобальних проектів планує розробку внутрішньовідомчих і міжвідомчих інформаційних проектів, що являють собою складову частину (не ізольовану, а взаємопов\'язану і взаємозалежну від інших частин) структури основних проектів. Це знайшло свій відбиток у Програмі інформатизації органів внутрішніх справ України на 1998-2000 рр. [313], де передбачається, наприклад, створити на базі провідних вузів системи ОВС України центри підготовки та перепідготовки працівників ОВС України щодо застосування інформаційних технологій у службовій діяльності [411].

Не менше важливим питанням оцінки кадрів у процесі управління є ступінь їхньої фахової придатності. З інформаційних позицій ця проблема зводиться до оцінки орієнтованого інтелекту. З численних робіт з оцінки інтелектуальної діяльності можна зробити висновок, що інтелект - це показник продуктивності вирішення завдань суб\'єктом при тих або інших обмеженнях за часом. Вирішення завдання – це інформаційний процес, що пов\'язаний із досягненням мети і зняттям невизначеності. Крім цього, варто мати на увазі, що функціонально повним набором інформаційних завдань, що пов’язані з процесом управління, є накопичення та збереження інформації, а також її сприйняття, розпізнавання, прогнозування та прийняття рішення. Звідси випливає, що в загальному випадку говорити про інтелект співробітника ОВС України - значить говорити про продуктивність рішення їм множини різнопланових завдань. Для цілого ряду випадків коло завдань, що розв\'язуються співробітником, може бути визначений місцем, що їм займається в ієрархії управління (функціональні обов\'язки): йому задаються цілі, які він повинний досягати як елемент системи управління, і, нарешті, у своїй діяльності він зобов\'язаний керуватися визначеним зводом законів, наказів, правил, інструкцій та принципів, що у певній мірі регламентують його поведінку.

Варто зауважити, що кожний окремий орган управління (суб\'єкт управління) може вирішувати різноманітне, але щораз конкретне число завдань управління, тобто має обмежену пропускну спроможність.

На наш погляд, достатньо цікавим є визначення процесу управління, що наведено у роботі [314]: процес управління вважається таким, що здійснився, при передачі команди з боку суб\'єкта та при її адекватному сприйнятті з боку об\'єкта; в іншому випадку, управління вважається таким, що не здійснилося.

Вважаємо за доцільне розглянути проблему управління, що здійснилося та не здійснилося, в системі ОВС України. При цьому аналізувалася можливість часткового переходу від адміністративних методів управління до більш інтелектуальних, що передбачає можливість зворотного впливу підлеглого на керівника. Зауважимо, що співробітник є суб\'єктом і об\'єктом управління [154, с. 66], тим, що керує та тим, яким керують. Звичайно, що ефективність управління залежить у кінцевому рахунку від того, наскільки якісно працює керуючий, наскільки обґрунтовані прийняті їм рішення, високі його організаторські здібності, ефективний контроль за виконанням рішень. З іншого боку, ефективність управління в не меншому ступені залежить від керованого, від того, наскільки близькі та зрозумілі йому управлінські рішення, форми організації управління і контролю, наскільки відповідально він ставиться до справи, що йому доручена.

Стратегія розвитку (реформування) системи ОВС України не може спиратися тільки на «вдалі» або «невдалі» постанови та укази вищих органів [413, с. 667] . Очевидно, що ефективність команди (впливу) буде у певній мірі залежати від повноти і точності, якості і кількості зробленого «впливу», на базі якого формується відповідна реакція [314]. З огляду на існуючу специфіку ОВС України, відповідна реакція не повинна суперечити існуючій нормативній базі. Зрозуміло, що ефективність управління залежить і від засобів управління та його технології, від наукового і технічного оснащення його органів та процесів. Мова йде і про створення інформаційно-аналітичних систем, що реалізують різноманітні функції ОВС України, і про сучасну апаратурну та програмну базу, і про інформаційні мережі, і про новітні інформаційні технології. Таким чином, ефективність управління в ОВС України в тій або іншій мірі визначається всіма компонентами людської діяльності в цій сфері і якістю їх організації в єдину систему (підрозділ 1.3).

У роботі розглядається ще один аспект кадрової політики в системі ОВС України. З урахуванням особливостей організації та управління в ОВС України можна виділити рішення, що мають відношення до внутрішньоорганізаційної роботи (планування, контроль, робота з кадрами, організаційно-структурне і штатне забезпечення і т.ін.) [414, с. 20], а також пов\'язані з виконанням зовнішніх функцій, визначенням основних напрямків боротьби зі злочинністю, у залежності від оперативного стану на території, що обслуговується (наприклад, регіональна програма боротьби зі злочинністю). У зв\'язку з цим хотілося б, наприклад, відзначити, що МВС України розробило Положення про групу інформаційної безпеки Управління оперативної інформації (УОІ) МВС України, спираючись на Концепцію розвитку інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України на 1998-2000 рр. [313] і на Постанову Кабінету Міністрів від 16 лютого 1998 р. «Про затвердження положення забезпечення режиму таємності під час обробки інформації, що складає державну таємницю, в автоматизованих системах». Положення про групу інформаційної безпеки визначає права та обов\'язки співробітників групи інформаційної безпеки УОІ МВС України і користувачів інформаційних підсистем УОІ МВС України, регулює взаємовідносини між ними і є обов\'язковим для виконання всіма співробітниками ОВС України. Відповідно до характеру завдань, що розв\'язуються, до складу групи входять вісім спеціалістів із відповідними функціональними обов\'язками. При цьому варто зауважити, що нова організаційна структура була створена на основі існуючих людських ресурсів. Ця реформа потребувала правильної наукової організації праці та висококваліфікованих спеціалістів, що досконало володіють новими прогресивними інформаційними технологіями та спроможні виконувати нове навантаження.

Ця реорганізація припускає урахування кількості людей, наявних у безпосередньому підпорядкуванні у керівника, це так звана норма управління, або сфера контролю [315, с. 342, 343]. Коли в безпосередньому підпорядкуванні у керівника знаходиться велика кількість людей, він має високу норму управління; коли ж число невелике, то норма управління керівника - низька. Звичайно, що для досягнення поставлених цілей буде потрібно тим менше керівників, чим вище норми управління, якими вони володіють. Керівник організації, що складається майже з професіоналів або вчених, може мати високу норму управління. Норма управління визначається числом ієрархічних рівнів організації, тобто залежить від того, чи є вертикальна структура високою або плоскою. Висока структура має більш низьку норму управління і більше ієрархічних рівнів, а плоска - більш високу норму управління і менше ієрархічних рівнів. Високі структури потребують більше коштів на своє утримання, уповільнюють ділове спілкування та прийняття рішень, ускладнюють чітке визначення обов\'язків та відповідальностей. У зв\'язку з цим було проаналізовано норми управління керівників різноманітних рівнів в УОІ МВС України, УОІ УМВС України в Харківській області, інформаційних груп районних відділів ОВС України в Харківській області.

Треба відзначити, що кількісний склад інформаційних підрозділів міськрайвідділів ОВС України визначається на сьогодні, в першу чергу, в залежності від кількості злочинів, що реєструється на території міськрайвідділів ОВС України за рік. Наприклад, саме за цим критерієм досліджувалося питання кількісного складу інформаційного підрозділу в міськрайвідділах ОВС України в Харківській області. Відповідно до цих досліджень можна відзначити:

– інформаційний підрозділ складається з обліково-реєстраційної групи, групи роботи з АІС, групи роботи з оперативно-розшуковими обліками;

– якщо кількість злочинів не перевищує 500, то кількісний склад інформаційного підрозділу міськрайвідділу ОВС України складає 3 співробітника (по одному співробітнику в кожній групі);

– при кількості злочинів від 500 до 2000 кількісний склад інформаційного підрозділу складає 6 співробітників (по два в кожній групі);

– якщо кількість злочинів перебільшує 2000, то кількісний склад інформаційного підрозділу складає 9 співробітників (по 3 в кожній групі).

На нашу думку, потрібні спеціальні наукові дослідження щодо оптимальної чисельності співробітників інформаційних підрозділів ОВС України, яка має залежати і від рівня підготовки, інтелектуального потенціалу людини, ступеня готовності до роботи з інформаційними системами. У підрозділі 5.1 зазначалося, що МВС України необхідно звернути особливу увагу аналізу ступеня готовності ОВС України до роботи з інформаційними системами, це також приоритетний напрямок кадрової політики в ОВС України. На нашу думку, механізми реалізації цього завдання пов\'язані з правовою інформатизацією ОВС України ( підрозділ 4.1).

Вважаємо за необхідне також зупинитися ще на одному напрямку кадрової функції – кадровій роботі. Ефективність виконання завдань управління кадровими ресурсами, на нашу думку, певною мірою пов\'язана з використанням новітніх інформаційних технологій. Однією з таких технологій повинна стати автоматизована інформаційна система підтримки прийняття кадрових рішень. На жаль, на цей час в ОВС України ця проблема ще не знайшла свого методологічного та практичного вирішення в повній мірі – проте актуальність цього питання не викликає сумнівів. Вважається [415, с. 443], що слід признати кадрові характеристики одним з основних чинників розвитку ОВС України, що спричиняють важливий вплив на показники діяльності ОВС України. Пропонується вибрати наступні кадрові характеристики: рівень плинності кадрів, рівень освіти, стаж роботи співробітників в ОВС України та їх середній вік. Система підтримки прийняття кадрових рішень, на наш погляд, повинна базуватися на математичних моделях, які дозволяють прогнозувати зміну показників роботи в залежності від досягнутого їх рівня і стану кадрових характеристик. Показниками якості роботи ОВС України звичайно вважають процент розкриття злочинів, кількість справ, що розслідувано, рівень злочинності, рівень тяжких злочинів, коефіцієнт щільності злочинності. На сьогодні з ініціативи МВС України розпочата робота щодо розробки нових критеріїв оцінки оперативно-службової діяльності ОВС України. Впровадження автоматизованої інформаційної системи підтримки кадрових рішень, на нашу думку, дозволить реалізувати наступні функції:

– узагальнити та проаналізувати зміни в оперативно-службовій діяльності ОВС України і підготовити пропозиції щодо приведення її організаційно-штатної структури відповідно до обсягів завдань, що необхідно виконувати, та рівню розвитку кадрового потенціалу ОВС України;

– виробити пропозиції керівництву МВС України щодо найбільш раціонального та ефективного використання людських та матеріальних ресурсів, розподілу та перерозподілу штатної чисельності, що мається, або додаткової;

– проводити поточне та перспективне планування необхідної штатної чисельності, виходячи із конкретного стану злочинності та громадського порядку на території України;

– управляти на науковій основі кадровими процесами (прийомом, адаптацією, плинністю, просуванням кадрів) та здійснювати оптимізацію структур та штатів підрозділів;

– надавати інформаційну підтримку керівникам ОВС України всіх рівнів під час прийняття ними кадрових рішень.

Слід зазначити, що особливої уваги потребує вирішення питання створення автоматизованих інформаційних систем, баз та банків даних для поліпшення ефективності документообігу під час виконання наступних завдань: прийом на службу в ОВС України та звільнення співробітників із ОВС України; переведення співробітників; переміщення співробітників із одного підрозділу в інший; розподіл випускників вищих навчальних закладів тощо. Такий підхід допоможе якісно вирішувати кадрову роботу – ще одну складову кадрової функції.

У роботі [154, с. 185-224] значна увага приділена проблемі роботи з кадрами ОВС України. В цій роботі йдеться про необхідність «комплексного підходу до вирішення кадрових проблем як при комплектуванні, так і при морально-психологічній підготовці до служби. Помилку роблять ті керівники органів внутрішніх справ, які вважають, що кадровими проблемами повинні займатися тільки кадрові апарати (управління, відділи, групи), а інші служби можуть бути тільки споживачами» [154, с.193 ]. Якщо вище йшлося про необхідність визначення оптимальної чисельності ОВС України, то зараз необхідно підкреслити, що «результати оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України залежать не стільки від кількісного, скільки від якісного складу кадрів, організації управління ними, системи їх підготовки і підвищення кваліфікації» [154, с.193 ].

Вважаємо за доцільне зупинитися на одному з напрямків забезпечення якісно нового складу кадрів, а саме на необхідності втілення в практичну діяльність передового вітчизняного досвіду управління персоналом, використання передової технології і застосування засобів, досягнень науки і техніки. Вважаємо, що це завдання повинно реалізовуватися співробітниками ОВС України як під час виконання службових обов\'язків, так і превентивно – під час підготовки спеціалістів в вищих навчальних закладах, зокрема системи ОВС України. Таким чином, слід особливу увагу звернути на розробку нових відповідних механізмів підготовки та перепідготовки кадрів для роботи в інформаційній сфері. Вважаємо за доцільне привернути увагу громадськості та органів державної влади до ролі університетів в створенні добробуту в Україні, до їх місця в стратегії розбудови інтелектуальної соціально орієнтованої економіки. Відзначається, що університети виступають одними з основних дослідницьких установ в Україні, які відіграють подвійну роль – викладання і наукових досліджень.

В багатьох зарубіжних країнах існують численні схеми зі сприяння інновацій шляхом заохочення представників науки і промисловості до співпраці. Аналіз використання промисловістю наукової бази дозволяє зробити висновок, що комерційні підприємства цінують співпрацю з університетами, що насамперед пов\'язано із: підготовкою висококваліфікованих фахівців – потенційних співробітників компанії; забезпеченням вузом обізнаності студентів з останніми результатами досліджень у своїй галузі; наданням студентам необхідних консультацій та інформації; з відкритим доступом до вузівських фондів експертних знань за фахом; здатністю налагоджувати громадські зв\'язки. Дослідження показують, що для зростання чисельності найрізноманітніших зв\'язків між вищою освітою і промисловістю потрібні спеціальні механізми сприяння співпраці між університетами і промисловістю. Спираючись на зарубіжний досвід, а також враховуючи національні особливості розбудови української державності, вважаємо за доцільне запропонувати наступні механізми [416].

1. Програма прогнозування, яка спрямована на отримання комплексу рекомендацій, найрізноманітніших варіантів формування майбутнього, наприклад, діяльності правоохоронних органів, розвитку інформаційно-комунікаційних технологій й засобів масової інформації. Мова також йде про міждисциплінарні дослідження, які сприяють здобуттю нових, цікавих результатів, наприклад, право та інформатика - правова інформатизація управління в органах державної влади, зокрема ОВС України.

2. Схема «Навчальна компанія», яка підтримує перенесення технологій, поширення технологічних та управлінських навичок, промислового інвестування у сфери практичного навчання, дослідження і розвитку забезпечення навчально - промислової бази для випускників, а також спрямована на довгострокове партнерство між університетами та комерційними структурами. Форми програми – інтернатура для молодих науковців чи інженерів у промисловості, подібно інтернатурі молодих лікарів у клініках.

3. Схема «Партнерство у сфері вдосконалення кваліфікації», яка забезпечує наукові дослідження аспірантів (ад’юнктів) – неодмінно зі значним практичним ухилом – у дослідно-технологічних організаціях, проходячи водночас курс академічного навчання під наглядом університету.

4. Схема заснування наукових парків місцевого рівня, яка сприяє передачі технологій. Наукові парки - це підприємства з комерційною формою власності, на яких встановлено формальні й робочі стосунки з університетами або важливими дослідницькими центрами. Наукові парки, які нерідко розташовуються поблизу університетів або й на їх території, створюють ринок для університетських наукових компетенцій та дослідницьких засобів, а також виконують функцію «інкубаторів» для невеликих високотехнологічних фірм, засновниками яких часто виступають науковці або випускники університетів. У ролі «інкубаторів» вони здатні підводити комерційну основу під ідеї, які виникають у процесі академічних досліджень. Слід зазначити, що на сьогодні в Національному університеті внутрішніх справ, як і в інших відомчих навчальних закладах вельми перспективним залишається розвиток позабюджетної освітянської діяльності [417]. Вважаємо, що цей процес сприяє, зокрема, і співпраці в інформаційній сфері державних органів влади (ОВС України) та комерційних організацій. Це особливо актуально під час формування та розвитку ринкової економіки, інформаційного суспільства.

Кожна з цих схем може зробити свій внесок у створення інноваційної системи високих технологій, яка неодмінно має лягти в основу сучасної інтелектуально і соціально орієнтованої економіки. Безумовно, під час аналізу причин успіху або невдачі тієї чи іншої схеми в Україні необхідно пам\'ятати про неприпустимість вилучення широкого спектру механізмів дії цих схем з контексту державності. Приклад зарубіжних країн показує, що співпраця університетів і промисловості є не лише державною політикою, а й цілісним середовищем, цілісною Інноваційною Системою, яка докладає чималих зусиль до укладання «гармонічного шлюбу між вищою освітою і промисловістю».

На сьогодні ситуація на ринку праці змінилася і тому вимоги до гнучкості освіти незрівнянно зросли. Тому Міністерству освіти і науки України необхідно пришвидшити розробку державної компоненти стандартів вищої освіти і, в першу чергу, звернути увагу на розробку переліку кваліфікацій фахівців з вищою освітою, узгодивши з ним і перелік спеціальностей, а не навпаки. Аналіз, який був проведений, дозволяє зробити висновок, що в багатьох вищих навчальних закладах, наприклад, Харківського регіону за підтримкою, зокрема місцевих органів влади здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою за схемою «молодший спеціаліст–бакалавр–спеціаліст–магістр». В провідних навчальних закладах регіону здійснюється підготовка творчих фахівців, які здатні розв’язувати нестандартні завдання, приймати розумні рішення в нетипових умовах. Така підготовка передбачає вивчення блоку фундаментальних дисциплін та навчання мистецтву ефективного, творчого їх застосування при вирішенні конкретних питань. Можна констатувати, що сьогодні за формою навчання в університетах реалізовано ступеневу підготовку. Певний досвід роботи в цьому напрямку є і в Національному університеті внутрішніх справ. Але нам всім ще треба багато зробити, щоб прийти до цієї системи навчання за змістом. Завдання полягає в тому, щоб перейти від традиційного збору даних до освітнього моніторингу, який передбачає постійне стеження за станом системи освіти на основі цілісної, оптимальної та вірогідної інформації, яку одержано науково обґрунтованими методами та оброблено з використанням сучасних технологій.

Стрімка інформатизація суспільства неминуче тягне за собою ствердження нових освітніх стандартів, впровадження новітніх технологій у сфері освіти. Ці процеси знаходять адекватне відображення у системі вищої освіти. Сьогодні ми повинні готувати фахівця з вищою освітою як людину, яка вільно орієнтується у світовому інформаційному просторі, що має необхідні знання та навички для того, щоб здійснювати пошук, обробку та збереження інформації, використовуючи сучасні інформаційні технології, комп’ютерні комунікації та системи. На наш погляд, саме такі спеціалісти мають бути спроможні вирішувати завдання правової інформатизації суспільства, забезпечення та захисту прав і свобод людини, правового виховання громадян (зокрема, підростаючого покоління) та реалізовувати актуальний принцип сьогодення – від «освіти на все життя» до «освіти через усе життя». Це має усвідомлюватися і ОВС України: необхідно готувати правоохоронців нової генерації.

Таким чином, інформаційна політика МВС України повинна формуватися та реалізовуватися з обов’язковим урахуванням стратегії та тактики кадрового забезпечення [418], тобто це нерозривні складові удосконалювання процесу управління в ОВС України. Враховуючи те, що управління в ОВС України забезпечується виконанням ряду функцій, можна зробити наступний висновок: ефективна реалізація інформаційної функції ОВС України потребує відповідної реалізації їх кадрової функції, що, в свою чергу, визначається активним, але зваженим впровадженням новітніх інформаційних технологій. Враховуючи іманентний взаємозв’язок інформаційної та кадрової функцій, пропонується під час розробки організаційно-правових засад управління ОВС України НІС зважати на забезпечення якісної сутності кадрового забезпечення, що, як слідство, дозволить удосконалювати процес управління в ОВС України.

* * *

1. Акцентовано увагу на тому, що удосконалювання ОВС України як суб’єкта державного управління НІС безпосередньо пов’язано з удосконалюванням процесу управління в ОВС України. Процес управління розглянуто на двох стадіях – розробка та реалізація управлінських рішень, тобто у цільовому та організаційному аспектах [3, с. 292 – 312; 419-421].

2. Проаналізовано ступень готовності співробітників ОВС України до роботи з інформаційними системами, активного використання новітніх інформаційних технологій у своїй професійній діяльності. Запропоновано впровадити новітні інформаційні технології на обох стадіях процесу управління [419].

3. Доведено, що інформаційна підтримка процесу розробки та прийняття управлінських рішень повинна розроблятися з урахуванням інформаційних потреб та індивідуальних особливостей співробітників ОВС України, що потребує розробки дружніх користувальницьких інтерфейсів [419].

4. Для удосконалювання другої стадії процесу управління в ОВС України запропоновані механізми формування відомчих інформаційних ресурсів, державного замовника, стандартизації та сертифікації інформаційних засобів та систем тощо [419, 421].

5. Виходячи із широкого трактування управління в ОВС України, проаналізовано шляхи удосконалювання оперативно-розшукової діяльності, що робить свій внесок в удосконалювання в цілому процесу управління в ОВС України. Стратегія інформатизації оперативно-розшукової діяльності ОВС України базується на комплексному вирішенні завдань удосконалювання предметної галузі - ОРД та інформаційних технологій [422].

6. Обґрунтовано доцільність проведення інформатизації ОРД за наступними напрямками: інформатизація структурних підрозділів, які здійснюють ОРД; інформатизація завдань, які виконуються під час ОРД. Базовий принцип інформатизації ОРД – принцип правового регулювання 422].

7. Проаналізовано функціонале призначення, нормативно-правові засади створення автоматизованих інформаційних підсистем для інформаційної підтримки ОРД, основні напрямки розвитку системи інформаційного забезпечення [422-424].

8. Доведено, що правове використання певних інформаційних підсистем та розробка нових на міждержавному рівні спричинить помітний вплив на вирішення проблем транснаціональної злочинності і захисту прав та свобод громадян [342-344, 374, 422].

9. Удосконалювання процесу управління в ОВС України вирішальною мірою залежить від розробки та впровадження комплексного підходу до кадрового та інформаційного забезпечення процесу управління в ОВС України.

10. Тенденція прямування України до інформаційного суспільства та інформаційної держави спрямовує діяльність ОВС України на формування інтелектуального потенціалу їх співробітників, що значною мірою визначається ефективною реалізацією кадрової функції ОВС України [345, 373].

11. Кадрова функція в ОВС України включає три взаємозалежних напрямки: кадрову політику, роботу з кадрами і кадрову роботу. Досліджено пріоритетні напрямки розвитку всіх складових кадрової функції та організаційно-правові механізми їх реалізації [373].

12. Враховуючи необхідність комплексного вирішення проблем «управління та інформація» і «управління та кадри», а також іманентний взаємозв’язок інформаційної та кадрової функцій, запропоновано під час розробки організаційно-правових засад управління ОВС України НІС зважати на забезпечення якісної сутності кадрового забезпечення, що дозволить удосконалювати процес управління в ОВС України.