<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. З огляду на географічне розташування, наявність різноманітних природних ресурсів і значних запасів корисних копалин, Україна має високий рівень економічного та промислового потенціалу.

Минула епоха радянської командно-адміністративної системи здійснила значний вплив на становлення господарчої сфери, за якої функціонували тисячі неефективних державних підприємств. Глобальний розвиток товарно- грошових відносин, упровадження засад вільного ринку товарів і послуг, набуття членства у Світовій організації торгівлі, а також євроінтеграційне спрямування зумовили поступову відмову від панівного впливу державної форми власності в нашій країні. Зазначена тенденція виявляється у зменшенні на 60 % кількості державних підприємств, порівняно з кінцем 1990-х років, коли останніх налічувалося понад 12 тис. Більшість суб’єктів господарювання було приватизовано, ліквідовано або ж реорганізовано в корпорації.

Водночас не лише під впливом світових тенденцій відбулися ці зміни. Вітчизняні державні підприємства зарекомендували себе як нерентабельні, продукуючи щорічні багатомільярдні бюджетні збитки. Крім того, вияви корупції та неефективний менеджмент змушують і надалі вповноважені органи державної влади вживати адекватних заходів щодо роздержавлення. Зокрема, у другій половині 2016 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України прийняло рішення про перезатвердження переліку державних підприємств, що не підлягають приватизації, до якого належать лише 705 із загальної кількості.

Попри значущість окреслених проблем, суб’єкти господарювання державної форми власності відіграють важливу роль як матеріально-технічне підґрунтя, а також економічні агенти центральних органів державної влади у сфері обороноздатності та захисту країни, науково-інноваційного і технологічного розвитку, паливно-енергетичного комплексу, природних

монополій.

Згідно з Переліком об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83, у галузі оборони здійснюють свою діяльність 73 підприємства; 27 - у паливно- енергетичному комплексі;

51 - у транспортній галузі; 24 - у забезпеченні розміщення та зберігання матеріальних цінностей державного резерву; 43 - у сфері телекомунікацій і зв’язку; 15 - в авіаційній та ракетно-космічній промисловості;

8 - у металургійному комплексі; 8 - у хімічному комплексі; 31 - у науковій діяльності.

Отже, суб’єкти господарювання в державному секторі, що належать до стратегічно важливих для економіки й безпеки держави та природних монополій,

є важливими елементами національної економіки, без яких неможливе забезпечення ключових суспільних інтересів. Саме тому нагальною є потреба подальшого розвитку адміністративно-правового врегулювання діяльності державних підприємств в Україні з метою підвищення рівня ефективності їх функціонування. Ця потреба актуалізувалася в нинішній складній політико - соціальній, фінансовій, економічній ситуації, зокрема в умовах проведення Антитерористичної операції.

Завдання та повноваження держави й органів державної влади в управлінні економічним сектором з метою забезпечення суспільних інтересів досліджувала низка вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких В. О. Басс, В. Г Бодров, М. Є. Брильова, М. В. Василовська, Ю. М. Дзера, О. В. Дейнека,

З. М. Залога, О. О. Кундицький, О. М. Литвиненко, К. Макконнелл,

І. Б*. Михасюк, О. Й. Пасхавер, Т А. Пушкар, Б. А. Райзберг, С. Й. Сажинець, П. Самуельсон, К. Торнтон та ін.

Правовому регулюванню діяльності державних підприємств, зокрема у сфері адміністративного законодавства, присвятили свої праці такі науковці:

О. Ф. Андрійко, Г Я. Аніловська, Ю. П. Битяк, В. В. Галунько, Ю. В. Гаруст,

І. П. Голосніченко, Ю. О. Голуб, В. Г Гриценко, О. В. Дейнека, О. Ю. Дрозд,

0. М. Єщук, М. В.

Ковальова, В. В. Ковальська, І. М. Любімов, А. А. Манжула, Д. А. Медведєв, О. М. Охотнікова, М. Ю. Понгудаєва, Г Й. Ткач,

1. О. Школьник, В. К. Шкарупа, С. А. Шепетько та ін.

Визнаючи наукові здобутки цих учених у сфері державного управління економічними процесами, зокрема підпорядкованими суб’єктами господарювання, слід акцентувати увагу на фрагментарності та певній застарілості здійснених досліджень. Проблематика адміністративно-правового регулювання діяльності підприємств державної форми власності залишається недостатньо розробленою.

Отже, несформованість належної законодавчої бази щодо забезпечення адміністративно-правових засобів і методів урегулювання діяльності державних підприємств, а також необхідність проведення монографічного дослідження в зазначеній сфері обумовили обрання теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає головним положенням Стратегії підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання державного сектору економіки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2015 року № 662-р, Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 474-р, і Плану науково-дослідної роботи Науково-дослідного інституту публічного права «Правове забезпечення прав, свобод та законних інтересів суб’єктів публічно-правових відносин» (номер державної реєстрації 0115U005495). Тема дисертації відповідає Переліку перспективних напрямків кандидатських і докторських дисертацій за юридичними спеціальностями, затвердженим постановою Президії Національної академії правових наук України від 18 жовтня 2013 року № 86/11.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є визначення базових елементів і характеристика адміністративно-правового механізму забезпечення діяльності державних підприємств, а також розроблення пропозицій і

рекомендацій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства в цій сфері.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі задачі:

- розробити періодизацію розвитку адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств;

- визначити поняття, види та значення державних підприємств у національній системі господарювання;

- дослідити правове регулювання діяльності державних підприємств;

- з’ясувати сутність і зміст адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств;

- проаналізувати головні методи адміністративно-правового

регулювання діяльності державних підприємств;

- схарактеризувати систему та повноваження суб’єктів адміністративно - правового регулювання діяльності державних підприємств;

- окреслити пріоритети запозичення зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств;

- запропонувати напрями розвитку адміністративно-правового

регулювання у сфері діяльності державних підприємств.

Об’єкт дослідження - суспільні відносини у сфері державної регуляторної політики щодо діяльності державних підприємств.

Предмет дослідження - адміністративно-правове регулювання

діяльності державних підприємств в Україні.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації становить сукупність загальних і спеціальних методів наукового пізнання. Зокрема, під час дослідження використано такі методи: історико-правовий - для розгляду періодизації розвитку адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств (підрозділ 1.1); термінологічний метод і метод аналізу словникових визначень - для визначення поняття, видів та значення державних підприємств у національній системі господарювання (підрозділ 1.2); формально-юридичний метод - для вивчення правового регулювання діяльності державних підприємств (підрозділ 1.3); системний метод і метод аналізу й синтезу - для з’ясування сутності та змісту адміністративно - правового регулювання діяльності державних підприємств (підрозділ 2.1); діалектичний метод - для характеристики головних методів адміністративно- правового регулювання діяльності державних підприємств (підрозділ 2.2); методи групування і класифікації - для дослідження системи та повноважень суб’єктів адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств (підрозділ 2.3); порівняльно-правовий - для окреслення пріоритетів запозичення зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств (підрозділ 3.1); діалектичний метод і метод спеціально-юридичного тлумачення - для визначення напрямів розвитку адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності державних підприємств (підрозділ 3.2).

Емпіричну базу дисертації становлять статистичні матеріали Державної служби статистики України; узагальнення практичної діяльності органів державної влади, задіяних у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень, присвячених адміністративно-правовому регулюванню діяльності державних підприємств. Унаслідок здійсненого дослідження сформульовано низку наукових положень і висновків, зокрема:

вперше:

- визначено напрями реалізації сукупності адміністративно-правових прийомів, засобів і способів впливу органів влади на діяльність державних підприємств у сучасних умовах розвитку національної системи господарювання. Запропоновано авторську класифікацію та схарактеризовано головні методи адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств, серед яких: а) загальні методи адміністративно-правового регулювання; б) спеціальні методи адміністративно-правового регулювання;

- обґрунтовано доцільність прийняття і розроблено постатейний проект

Закону України «Про державні та комунальні унітарні підприємства» з метою уніфікування правової регламентації питань щодо утворення та припинення діяльності, правосуб’єктності, розпорядження об’єктами державної власності, юридичної відповідальності, органів управління, обліку та звітності унітарних підприємств,

а також повноважень органів виконавчої влади у сфері регулювання діяльності державних суб’єктів господарювання;

- аргументовано необхідність доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення положеннями щодо притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне управління державним унітарним підприємством, а також за здійснення особою, яка позбавлена права обіймати відповідні посади, управління такою юридичною особою;

удосконалено:

- характеристику способів легітимного втручання органів державної влади в діяльність державних підприємств за допомогою прямих (адміністративних) і непрямих (економічних) методів правового регулювання;

- періодизацію розвитку адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств, що охоплює дев’ять історичних періодів;

- пропозиції щодо розроблення Програми розвитку адміністративно- правового регулювання у сфері державного підприємництва на період до 2020 року;

- обґрунтування тези щодо посилення співпраці відповідних органів виконавчої влади у сфері протидії корупції на державних підприємствах шляхом затвердження Інструкції про порядок взаємодії спеціальних уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції на суб’єктах господарювання державного сектору економіки;

дістало подальший розвиток:

- визначення поняття і змісту правових категорій «адміністративно- правове регулювання діяльності державних підприємств», «методи адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств», «суб’єкти адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств», «державне підприємство», «керівник державного підприємства», «об’єкти державної власності», «органи управління державного підприємства»;

- класифікація суб’єктів адміністративно-правового регулювання за обсягом повноважень у сфері діяльності державних підприємств;

- окреслення напрямів запозичення позитивного зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання діяльності державних суб’єктів господарювання з метою підвищення ефективності їх функціонування;

- аргументація необхідності державного регулювання узгодження технічних умов під час здійснення окремих видів господарської діяльності державними суб’єктами господарювання з міжнародними нормами у сфері стандартизації та сертифікації шляхом затвердження Державної програми стандартизації на 2018-2020 роки, а також внесення відповідних змін і доповнень до законів України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», «Про стандартизацію»;

- пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Закону України «Про природні монополії» щодо уточнення методів адміністративно-правового регулювання та напрямів державного контролю за діяльністю суб’єктів природних монополій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що науково-теоретичні положення, висновки та пропозиції цього дослідження може бути використано в:

- науково-дослідній роботі - для подальшого розроблення актуальних проблем адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств в Україні (акт впровадження Науково-дослідного інституту публічного права);

- правотворчості - для вдосконалення чинного законодавства у сфері діяльності державних підприємств (довідка про впровадження Науково- дослідного інституту публічного права);

- навчальному процесі - для викладання у вищих навчальних закладах навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднено на науково-практичних конференціях: «Реформування правової системи України під впливом євроінтеграційних процесів» (м. Херсон,

2015 рік); «Права та обов’язки людини у сучасному світі» (м. Одеса, 2015 рік); «Право, держава та громадянське суспільство в умовах системних реформ у процесі євроінтеграції» (м. Дніпро, 2016 рік); «Нове міжнародне право та національне законодавство - нові завдання юридичної науки» (м. Київ,

2016 рік).

Публікації. Основні результати дисертації викладено в 11 наукових працях, із яких п’ять статей опубліковано в наукових фахових виданнях України, дві - у наукових виданнях зарубіжних країн, чотири оприлюднено як тези виступів на науково-практичних конференціях.

<< | >>
Источник: ТИТАРЧУК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

  1. Вступительная статья
  2. Статья 231. Вступление в силу настоящего Федерального закона
  3. Статья 17. Вступлениев силу настоящего Федерального закона
  4. Вступление России в международные финансовые институты
  5. § 4. Производство по пересмотру вступивших в законную силу судебных постановлений по вновь открывшимся или новым обстоятельствам
  6. 76. Законная сила судебного решения: понятие, свойства, объективные и субъективные пределы. Момент вступления судебного решения в законную силу.
  7. 30. Третьи лица, заявл. самостоятельные требования относительно предмета спора: понятие, порядок вступления в процесс, права и обязанности.
  8. 62.Законная сила судебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  9. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу.
  10. Законная силасудебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  11. Статья 131. Преимущественное право вступления в члены жилищного кооператива в случае наследования пая
  12. Вопрос 9. Пересмотр судебных решений, вступивших в законную силу, сущность и значение.
  13. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам судебных актов, вступивших в законную силу (общая характеристика) в гражданском процессе;
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -