<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Імовірнісний та міжгалузевий характер екологічної безпеки, а також недосконалість правового механізму забезпечення екологічної безпеки викликають необхідність дослідження особливостей правого механізму реалізації та гарантування права на екологічну безпеку та обумовлюють актуальність теми цієї роботи.

Пунктом 3 розділу 25 Основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених постановою Верховної Ради України від 05.03.1998 року № 188/98-ВР, в якості одного із головних завдань в сфері забезпечення екологічної безпеки визначено «розробити законодавчі основи та пакет інших нормативно-правових актів з питань регулювання техногенно-екологічної безпеки, які б враховували особливості екологічної загрози техногенного середовища України та відповідали нормам країн з розвинутою техногенною макроструктурою». Розроблення ефективно-діючих нормативно-правових актів неможливе без вивчення їх теоретичного підґрунтя. Теоретичні засади реалізації права на екологічну безпеку становлять важливу складову цього підґрунтя.

Саме через реалізацію права на екологічну безпеку виявляється соціальне призначення цього права. Реалізація цього права опосередковує його взаємодію з іншими правами та елементами механізму правового регулювання та забезпечує вплив норм права на поведінку людей.

Вищевикладене свідчить про актуальність теми роботи і обумовило вибір теми дослідження.

Теоретичну основу дисертаційної роботи склали наукові праці українських та зарубіжних вчених, що працюють в галузі екологічного права та в суміжних галузях, зокрема, А.Н. Агібалова, А.С. Алихаджиєвої, В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, У.В. Антонюк, Г.І. Балюк, Н.В. Барбашової, С.О. Боголюбова, Л.О. Бондаря, В.Л. Бредіхіної, І.В. Бригадира, М.М. Бринчука, Д.С. Валієвої, М.І.

Васильєвої, В.В. Вербицького, Ю.Л. Власенко, С.Б. Гавриша, А.Ю. Галямедінової, А.П. Гетьмана, А.Н Горбачова, Н.О. Давидової, О.Л. Дубовик, М.І. Єрофеєва, А.С. Євстігнєєва, О.С. Заржицького, Т.В. Злотникової, Н.Л. Ільїної, В.В. Клейн, Н.Р. Кобецької, Т.Г. Ковальчук, О.С. Колбасова, В.М. Комарницького, М.М. Копилова, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, Л.О. Красавчикової, М.В. Краснової, Ю.А. Краснової, О.І. Красова, П.І. Лисухна, В.М. Лопатіна, М.М. Малеїної, М.С. Малеїна, Н.Р. Малишевої, М.І. Малишка, М.О. Медвєдєвої, К.С. Мішаніна, Г.В. Мороз, М. В. Морозової, В.Л. Мунтяна, В.В. Петрова, Т.В. Петрової, В.К. Попова, Т.Г. Попович, Е. І. Равілової, І.Л. Радика, С.М. Романко, Г.П. Сєрова, В.І. Сіряк, Д.В. Скрильнікова, Р.О. Стефанчука, Л.В. Струтинської-Струк, О.В. Сушик, А.С. Тимошенка, Ш.Х. Файзієва, К.А. Флєйшиц, М.О. Фролова, Р.Ф. Харибова, О.М. Хіміч, Н.С. Черепанцевої, С.В. Шатаєвої, Ю.С. Шемшученка, О.А. Шомпол.

У процесі дисертаційного дослідження були використані також роботи, які стосуються дотичних темі роботи питань: С.С. Алексеєва, А.Г. Бобкової, В.Д. Басая, О.К. Голиченкова, І.А. Дмитренка, Б.В. Єрофеєва, Т.І. Іларіонової, Т.О. Коваленко, А.М. Мірошниченка, В.В. Носіка, Е.В. Позняк, О.О. Погрібного, Б.Г. Розовського, З.В. Ромовської, В.І. Семчика, М.В. Шульги, В.О. Юрескул. Формуванню наукової позиції автора дисертації сприяли праці: В. Говарда, Е. Ендроски, В. Роджерса, Т. Хейварда, Л. Хорн, а також праці, присвячені організаційним аспектам забезпечення екологічної безпеки, зокрема, Д.В. Зеркалова, А.Б. Качинського, А.В. Толстоухова, М.І. Хилька та інших.

Вищевикладене свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження та необхідність дослідження реалізації права на екологічну безпеку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження передбачений планом наукових досліджень Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України і пов’язаний з планом НДР «Проблеми вдосконалення природоресурсного законодавства України» (РК 0106U012121).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення системи правових засобів реалізації інтересу в екологічній безпеці.

Досягнення мети дисертаційного дослідження опосередковане виконанням наступних завдань:

- визначити роль права на безпечне для життя і здоров’я довкілля; охоронюваних законом інтересів у механізмі реалізації права на екологічну безпеку;

- встановити момент, коли право на екологічну безпеку можна вважати порушеним, і виробити рекомендації щодо його закріплення в чинному законодавстві з метою ефективної реалізації права на екологічну безпеку;

- встановити форми реалізації права на екологічну безпеку та дослідити їх особливості;

- дослідити системні зв’язки гарантій реалізації аналізованого права;

- вивчити особливості загально-юридичних гарантій реалізації зазначеного права, особливості їх впливу на поведінку зобов’язаних суб’єктів тощо;

- проаналізувати особливості функціонування спеціально-юридичних гарантій реалізації права на екологічну безпеку в Україні та їх впливу на право на екологічну безпеку.

Об’єктом дослідження є правовідносини, в рамках яких відбувається реалізація права на екологічну безпеку громадян, а також правовідносини щодо гарантування реалізації цього права.

Предметом дослідження виступають приписи нормативно-правових актів, які регламентують суспільні відносини щодо реалізації права на екологічну безпеку, доктринальні дослідження в галузі екологічного права та інших галузях юридичних наук, а також практика реалізації зазначеного права.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складають система загальнонаукових та спеціально-юридичних методів.

Дослідження реалізації права на екологічну безпеку як процесу, а також виявлення особливостей зміни статусу суб’єктів правовідносин, системи гарантій їх права на екологічну безпеку обумовили необхідність застосування діалектичного методу.

Індуктивний метод було застосовано при виявленні ознак реалізації права на екологічну безпеку громадян.

Це дало можливість через їх узагальнення за допомогою дедуктивного методу сформувати визначення реалізації цього права.

Застосування системно-структурного методу дало можливість дослідити особливості побудови і функціонування системи гарантій реалізації права на екологічну безпеку, а також розглянути взаємозв’язки загально-правових гарантій із спеціально-правовими гарантіями права на екологічну безпеку.

За допомогою формально-логічного методу було визначено законодавче розуміння реалізації, форм реалізації цього права.

Порівняльно-правовий метод застосовувався при здійсненні порівняння законодавства Європейського Союзу та іншого іноземного законодавства із законодавством України з метою вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України.

За допомогою методу перевірки, з використанням правозастосовчої практики автором здійснювалася перевірка відповідності окремих теоретичних положень дисертації об’єктивним закономірностям розвитку правових явищ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше здійснено системне дослідження реалізації права на екологічну безпеку, її форм та системи гарантій.

Вперше:

- запропоновано авторське визначення реалізації права на екологічну безпеку як забезпеченого нормами права процесу зниження екологічного ризику для життя і здоров’я громадян чи/або підтримання його на такому рівні, який є безпечним в розумінні чинного законодавства чи/або який є досяжним без необґрунтованих витрат чи шкоди для прав, свобод, законних інтересів інших суб’єктів чи без шкоди для інтересів суспільства в цілому;

- встановлено, що право на екологічну безпеку є результатом наявності обов’язків зобов’язаних суб’єктів щодо забезпечення екологічної безпеки. Формування права на екологічну безпеку як суб’єктивного права здійснюється за допомогою законного інтересу у виконанні цих обов’язків. Без охоронюваного законом інтересу обов’язки зобов’язаних суб’єктів не здатні створити нового суб’єктивного права;

- сформульовано висновок про те, що реалізація права на екологічну безпеку може співпадати з реалізацією інших прав, як екологічних (зокрема, права на загальне природокористування), так і неекологічних (наприклад, права власності на майно), що обумовлює можливість виконання способами захисту цих прав (права власності на майно; права загального природокорисутвання тощо) функцій захисту права на екологічну безпеку;

- вводиться до наукового обігу поняття «імовірні екологічні збитки», яке не співпадає з поняттям «витрати, які особа мусить понести для відновлення свого порушеного права» та з моральною шкодою, а є самостійним правовим явищем, і передбачає своєрідні способи їх визначення та усунення.

- встановлено, що однією з форм реалізації права на екологічну безпеку слід вважати реалізацію цього права у процесі виконання обов’язку щодо безпечного поводження з небезпечними об’єктами самим управомоченим суб’єктом;

- сформульовано позицію про те, що представники громадськості мають право оскаржити порушення приватними особами чи державними органами норм національного законодавства в сфері охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки, навіть при недоведеності порушення їх суб’єктивних прав, але лише за таких умов: коли в результаті відповідного порушення має місце негативний вплив на довкілля чи здоров’я людини; чи/або коли порушення правових норм призводить до того, що дії державних органів чи приватних осіб щодо забезпечення екологічної безпеки чи охорони навколишнього природного середовища стають явно менш ефективними для забезпечення дотримання екологічних вимог.

Подальшого розвитку отримали:

- теоретичне положення, згідно з яким право на екологічну безпеку означає не лише можливість проживати у безпечному для життя та здоров’я довкіллі, а і право на відсутність екологічної небезпеки та дотримання зобов’язаними особами обов’язків із забезпечення екологічної безпеки. У зв’язку з цим порушення права на екологічну безпеку буде мати місце за умови порушення чи невиконання обов’язків із забезпечення екологічної безпеки, навіть якщо вони ще не призвели до негативного впливу на стан довкілля чи здоров’я людини;

- положення, згідно з яким необхідно вдосконалити регулювання в чинному законодавстві порядку, умов, підстав застосування заходів ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій та їх наслідків, порядку надання доручень вищих органів державної влади та їх виконання тощо, не пов’язуючи можливість їх застосування з громіздкою процедурою оголошення на окремій місцевості правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

Удосконалено:

- правовий механізм здійснення екологічного аудиту. Автором додатково обґрунтовано висновок про те, що обов\'язковий екологічний аудит в тому вигляді, в якому він сьогодні запроваджений, досить часто не передбачає ефективного механізму охорони довкілля, а тому потребують вдосконалення як види обов’язкового екологічного аудиту, так і організаційно-правова, фінансова, методична бази для його здійснення;

- порядок здійснення радіаційного контролю при ввезенні на митну територію України товарів, які за своїми природними властивостями можуть мати підвищений природний рівень радіоактивності.

Автором пропонується встановити необхідність отримання радіаційного протоколу (сертифікату) особами, які ввозять зазначені товари;

- правовий порядок надання матеріалів оцінки впливу на навколишнє природне середовище, шляхом внесення змін до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», яка закріплює перелік джерел екологічної інформації, залишаючи за межами таких джерел оцінку впливу на навколишнє природне середовище. Це призводить до прийняття деякими судами рішень про відмову у задоволенні позовів громадськості про надання матеріалів оцінки впливу на навколишнє природне середовище;

- порядок усунення очікуваних екологічних збитків. Пропонується запровадити обов’язок особи, яка їх спричинила, здійснювати страхування їх перетворення в реальні збитки;

- систему критеріїв права на екологічну безпеку, зокрема, обґрунтовано можливість використання в якості критерію зазначеного права «справедливої рівноваги прав різних суб’єктів». Критерій «справедлива рівновага інтересів суб’єктів» має посісти другу сходинку в ієрархії критеріїв після чітко визначеного правила правової норми, і лише неповнота останньої чи неврегульованість ситуації створює обставини, що виправдовують застосування цього принципу;

- порядок реалізації права загального природокористування. Зроблено висновок про співпадання в окремих випадках права на загальне природокористування і права на екологічну безпеку, що породжує проблеми з підсудністю таких справ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використанні: для вдосконалення чинного законодавства, підвищення ефективності правового регулювання у сфері реалізації права на екологічну безпеку; для підвищення ефективності практичної діяльності щодо захисту права на екологічну безпеку.

Дисертаційне дослідження може бути використаним у навчальному процесі викладацькій діяльності. Окремі його положення вже використовуються у навчальному процесі юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні наступних дисциплін: “Екологічне право”, “Право екологічної безпеки”, “Актуальні проблеми екологічного права” (Робоча навчальна програми з Актуальних проблем екологічного права для студентів спеціальності 6.060100 «Правознавство». – К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2009. – 112 с.; Робоча навчальна програми з Екологічного права для студентів спеціальності 6.060100 «Правознавство». – К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2009. – 109 с).

Теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть бути використаними у науково-дослідній діяльності, зокрема, для подальшого дослідження проблематики реалізації та захисту права на екологічну безпеку, гарантій реалізації цього права тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані шляхом виступів на: міжнародних наукових конференціях: “Наукові правничі школи Київського університету” (Київ, 16 квітня 2006 року), “Державний контроль за додержанням земельного та екологічного законодавства: стан, проблеми, шляхи вдосконалення” (Київ 17 червня 2008 року), «Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку» (Київ 23-24 вересня 2010 року); науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (Київ, 23-24 квітня 2009 року), науково-практичній конференції «Актуальні питання кодифікації законодавства України» (Київ 12 грудня 2009 року); круглому столі «Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України» (Київ, 18 березня 2011 року).

Публікації Основні теоретичні положення дисертації знайшли відображення в 11 публікаціях: з яких 7 наукових статей, у тому числі 5 – у виданнях, визнаних фаховими Вищою атестаційною комісією України, а також тези 4 виступів на конференціях.

<< | >>
Источник: Третяк Тарас Олексійович. Реалізація права на екологічну безпеку в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ – 2011. 2011

Еще по теме ВСТУП:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -