Поняття та правові основи системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дає наступне визначення: система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб’єктами яких є Фонд, Кабінет Міністр ів України, Національний банк України, банки та вкладники.

Стаття 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що вклади фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців) у банках гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України.

Функціонування системи гарантування вкладів має значний вплив на стійкість фінансової системи, її здатність нейтралізувати шоки та/або наслідки криз передусім шляхом запобігання паніці вкладників та швидкого виведення з ринку неплатоспроможних фінансових установ. У міжнародній практиці, посилення аспекту підтримання фінансової стабільності в роботі систем гарантування вкладів відбувалося еволюційно, часто - під впливом криз. Особливо потужного поштовху цьому процесу надала глобальна криза 2007­2009 років. У ході розвитку після кризи сформувалося кілька спільних для систем гарантування вкладів тенденцій у контексті розширення їхніх функцій та охоплення кредитних установ, зміни підходів до фінансування, розміру покриття. Однією з найважливіших змін у напрямі посилення макропруденційної складової діяльності фондів гарантування вкладів став поступовий перехід до диференціації внесків установ -учасниць (банків) до фондів залежно від рівня ризиковості їхньої діяльності (поки що переважно в розвинутих країнах). Іншим результатом кризи стало збільшення кількості країн, у яких створено фонди гарантування вкладів, та спроби врегулювання принципів їхньої роботи на міжнародному рівні на підставі консенсусу провідних дослідників, що сформувався на сьогодні.

Система гарантування вкладів відіграє одну з ключових р олей у системі “мережі” фінансової безпеки (financial safety net).

по-перше, гарантування депозитів запобігає паніці серед вкладників, оскільки кошти більшості з них залишаються захищеними у повному обсязі навіть у випадку банкрутства банку;

по-друге, діють механізми допомоги платоспроможним фінансовим установам, котрі мають проблеми з ліквідністю, та вчасної примусової р еструктуризації неплатоспр оможних банків (таким чином забезпечується безперебійне функціонування фінансової системи в цілому). Проте роль системи гарантування вкладів у спр иянні фінансовій стабільності є амбівалентною (і може ставати навіть негативною), пр о що зазначається в літературі як на прикладі США, так і для ширшої вибірки країн). З одного боку, недостатній рівень покриття вкладів гарантіями (з точки зору кола осіб, на яких поширюється гарантія, або з огляду на гарантовану суму) підвищує небезпеку виникнення паніки серед вкладників під час банківської кризи, наслідком чого стане значний відплив депозитів. З іншого боку, н адмірний захист завдяки гарантіям може знизити відповідальність вкладників у процесі розміщення депозитів та банків - під час їх використання. Це призводить до зростання ризиків для стабільності фінансової системи. Деякі дослідники наголошують, що окремі системи фінансової безпеки в цілому мали ознаки несправедливої соціально-економічної функціональної ролі під час останньої кризи (2008-по теперішній час), оскільки деякі з них фактично використали кошти громадян для порятунку статків власників великих фінансових установ.

З огляду на цю дилему у світовій практиці загальноприйнятою стала ідея про необхідність захисту за допомогою системи гарантування вкладів передусім тих категорій вкладників, які не володіють достатніми знаннями та навичками для оцінки можливих ризиків. При цьому підходи до визначення цих категорій у різних країнах суттєво відрізняються. Системи страхування депозитів еволюційно розвивалися з початку ХХ сторіччя. Першій системі страхування вкладів на національному рівні немає ще 100 років.

В Україні основним орієнтиром є модель Європейського Союзу у сфері стр ахування (гарантування) депозитів.

У листопаді 2015 року Європейська Комісія запропонувала створити Європейську схему страхування депозитів (European deposit insurance scheme - EDIS) для банківських депозитів у Єврозоні. EDIS є третім основним елементом, «стовпом» (pillar) банківського союзу.

Пропозиція EDIS базується на системі національних схем гарантування вкладів ( deposit guarantee schemes - DGS), що регулюється Директивою 2014/49/EU ⁱⁱ. Ця система вже гарантує, що всі депозити до 100 000 євро захищені через національні DGS по всьому ЄС.

EDIS забезпечить сильніший і більш однорідний р івень стр ахового покр иття в Євр озоні. Це зменшило б вр азливість національних банківських систем до великих локальних потрясінь, забезпечивши, щоб рівень довіри вкладників до банку не залежав від місцезнаходження банку та послабив би зв’язок між банками та їхніми національними державами.

EDIS застосовуватиметься до депозитів на суму менше 100 000 євро в усіх банках банківського союзу. Коли один із цих банків визнається неплатоспр оможним або в стадії санації, і необхідно виплатити депозити або профінансувати їх переказ до іншого банку, застосовуються національні схеми.

Схема розвиватиметься на різних етапах, а внески EDIS поступово збільшуватимуться з часом. На завершальному етапі створення EDIS захист банківських депозитів буде повністю фінансуватися EDIS за підтримки тісної співпраці з національною DGS (за планами - у 2024 р.).

Український підхід

Система страхування вкладів в Україні пройшла значний еволюційний шлях, зокрема під впливом криз. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) був створений у 1998 році. Тоді розмір гарантованої суми вкладу становив 500 грн. Пізніше ця сума декілька раз підіймалася, поки у 2012 році не була зафіксована на рівні 200 тисяч гривень — гарантована сума на одну особу в одному банку, незалежно від кількості рахунків у цьому банку. На той момент вона відповідала майже 20 тисячам євр о.

Перші випробування система гарантування вкладів пройшла у 2001 році, коли був виведений з ринку банк Слов’янський, а пізніше того ж року - банк Україна. Під час кризи 2008-2010 років було визнано неплатоспроможними 24 банки і виплачено 3,61 млрд грн.

Загальна сума виплат ФГВФО вкладникам неплатоспроможних банків за час його роботи станом на початок жовтня 2019 року склала майже 90 млрд грн.

З 2012 року ФГВФО отримав повноваження виводити банки з ринку, а у 2015 році цей мандат був посилений. Отже, Фонд став «мінімізатором втрат», який повинен був реалізовувати активи неплатоспроможних банків для покр иття втр ат в умовах економічного падіння. Кр ім того, активи неплатоспр оможних банків були дуже низької, часто сміттєвої якості. На це накладалися фактор и великого обсягу цих активів та низька стар това інституційна спроможність ФГВФО на новому напрямку діяльності. Разом це обумовило невисокі результати відшкодування коштів через реалізацію активів.

У 2016 році було створено консолідований офіс з продажу активів банків, що ліквідуються, а з 2017 року активи банків реалізуються через систему ProZorro.

У 2015 році, під час так званого «очищення» банківської системи була юридично посилена відповідальність колишніх власників та керівників неплатоспроможних банків. Крім посилення адміністративної відповідальності пов’язаних осіб та працівників банків щодо різноманітних порушень у своїй діяльності, було доповнено Кримінальний кодекс України статтею 218^-1 такого змісту:

"Стаття 218^-1. Доведення банку до неплатоспроможності

1. Доведення банку до неплатоспроможності, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення пов’язаною з банком особою будь -яких дій, що пр извели до віднесення банку до категор ії неплатоспр оможних, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі або кредитору, -

карається обмеженням волі на строк від одного до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з накладенням штрафу від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. 1. У цій статті матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у десять тисяч і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів гр омадян.

Але законодавець не зупинився на розширенні репресивних заходів щодо пов’язаних осіб неплатоспроможних банків.

Під впливом тодішнього керівництва Національного банку (яке після завершення «очищення» благополучно емігрувало за кордон, чого не скажеш про наступне керівництво НБУ, що наразі перебуває у міжнародному розшуку НАБУ), у липні 2015 року Верховна Рада прийняла Закон № 629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку», в якому зокрема Кримінальний Кодекс України був доповнений статтею 220^-1 такого змісту:

"Стаття 220^-1. Порушення порядку ведення бази даних про вкладників або порядку формування звітності

1. Внесення керівником або іншою службовою особою банку до бази даних про вкладників завідомо неправдивих відомостей -

карається штрафом від восьмисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Та сама дія, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Внесення керівником або іншою службовою особою банку у звітність, яка подається до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, завідомо неправдивих відомостей -

карається штрафом від восьмисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів гр омадян.

4. Умисне пошкодження або знищення керівником або іншою службовою особою банку бази даних про вкладників або вчинення дій, що унеможливлюють ідентифікацію вкладника за інформацією, наявною у базі даних пр о вкладників, або вчинення дій, наслідком яких є незаконне збільшення суми витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пов’язаних з виведенням банку з ринку, або унеможливлюють початок здійснення виплат коштів вкладникам неплатоспроможного банку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", -

караються позбавленням волі на строк до чотирьох років з обмеженням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до десяти років.

Час, однак, довів відсутність очікуваного ефекту від появи цієї кр имінально-правової заборони. Вельми показовими в цьому аспекті є дані офіційної статистики: протягом 2015 -2018 рр. органи досудового

р озслідування так і не спр оміглися напр авити до суду жодного з 23 кримінальних проваджень, розпочатих за статтею 218^-1 ККУ.

З 2017 року дія системи гарантування вкладів поширилася на фізичних осіб-підприємців. Поступово скорочується термін початку відшкодування вкладникам. На момент створення ФГВФО відшкодування повинно було розпочатися за законом не пізніше ніж за 3 місяці. На сьогодні термін скорочено до 20 робочих днів. Посилюється моніторинг ризиків проблемних банків на ранніх етапах.

Певні зміни в системі гарантування відбулися після початку широкомасштабного вторгнення. У квітні 2022 року Верховна Рада прийняла в цілому проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення стабільності системи гарантування вкладів фізичних осіб" (реєстр. № 5542-1).

Законом передбачено гарантування вкладів фізичних осіб в повному обсязі (без обмеження за сумою вкладу) на час дії воєнного стану в Укр аїні та протягом 3 місяців після його завершення.

Через 3 місяці після завершення воєнного стану в Україні сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами встановлюється на рівні 600 000 гривень.

Законом посилено забезпечення фінансової стійкості Фонду шляхом розрахунку необхідного значення цільового показника, встановлення розміру базової річної ставки регулярного збору та запровадження механізмів їх розрахунку та порядку встановлення, запровадження положень щодо порядку проведення стрес-тестування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Законом суто формальне гарантування державою всіх вкладів фізичних осіб у Ощадбанку, яке фактично не має механізму реалізації, замінюється на реальне гарантування вкладів на тих підставах, на яких таке гарантування стосується усіх без виключення інших банках, в тому числі державних.

Передбачене включення Ощадбанку до системи гарантування вкладів фізичних осіб та набуття ним статусу учасника Фонду, а отже скасування формальної державної гарантії на вклади фізичних осіб у Ощадбанку після закінчення перехідного періоду, який складає 6 місяців.

Законом також передбачена реструктуризація зобов’язань Фонду за векселями, які були видані Фондом в 2015 і 2016 роках в обмін на облігації внутрішньої державної позики, держателем яких було Міністерство фінансів України шляхом перераховування відповідних коштів до загального фонду Державного бюджету України з урахуванням необхідності забезпечення фінансової стабільності системи гарантування вкладів фізичних осіб. Механізм реструктуризації схвалений Радою з фінансової стабільності.