ТЕРМІНОЛОГІЧНИМ словник

Адміністративна відповідальність в міграційному праві — це за­стосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки у міграційній сфері, адміністративних стягнень, що спричиняють для цих осіб обтяж­ливі наслідки майнового, морального, особистісного чи іншого характеру і накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку, встановлених нормами адміністративного права.

Адміністративне правопорушення (проступок) — це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на гро­мадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановле­ний порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності, правовим на­слідком адміністративного правопорушення.

Адміністративний арешт — короткочасне, до 15 діб, позбавлення волі правопорушника з можливістю притягнення до фізичної праці.

Біженець — це особа, яка не є громадянином України і внаслідок об­ґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межа­ми країни своєї громадянської належності та не може користуватися захи­стом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за ме­жами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не ба­жає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Видача особи (екстрадиція) — це видача особи державі, компетентни­ми органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку

Вина — основна і обов’язкова ознака суб’єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.

Внутрішньо переміщена особа — це громадянин України, який постій­но проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслід­ків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насиль­ства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природно­го чи техногенного характеру.

Громадянин України — особа, яка набула громадянство України в по­рядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Громадянство України — правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Депортація — вигнання, висилка з постійного місця проживання або держави окремих осіб чи народів. Застосовується як засіб карного чи адмі­ністративного покарання.

Діаспора — це релігійна та мовно-культурна спільнота або сукупність індивідів, яка мешкає поза межами країни свого походження, і утворює стійкі етнічні групи у країні мешкання, має соціальні інститути для під­тримки та розвитку своєї ідентичності та спільності.

Екологічні біженці («техногенні біженці») — це особи, які були зму­шені залишити місце свого постійного проживання (шляхом переміщення як в межах своєї країни або перетинання її кордону) внаслідок різкого по­гіршення стану навколишнього середовища, через екологічні катастрофи або негативні наслідки техногенного розвитку.

Екстрадиційний арешт — є застосуванням запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою з метою забезпечення її видачі (екстрадиції).

Екстрадиція (видача затриманої особи) — форма міжнародної співп­раці держав у боротьбі зі злочинністю, яка полягає в арешті й передачі од­нією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачу­ється в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця

Завдання Державної міграційної служби України — це той обсяг ро­боти який необхідно виконати Державні міграційній службі, ті проблеми та питання, які вона має розв’язати (вирішити), реалізуючи своє соціальне призначення.

Іноземець — це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є гро­мадянином (підданим) іншої держави або держав.

Конфіскація — примусова безоплатна передача предмета, що став зна­ряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопо­рушення, у власність держави за рішенням суду

Мета — це протиправний результат, наслідок, якого прагне досягти особа вчиненням адміністративного правопорушення.

Мігрант — особа, яка здійснює просторові переміщення, незалежно від причин переміщення, їх тривалості і просторових меж

Міграційне право — підгалузь адміністративного права, що здійснює регулювання суспільних відносин, пов’язаних з переміщенням населення через зовнішні і внутрішні кордони адміністративно-територіальних утво­рень, яке відбувається з метою зміни постійного місця проживання або тимчасового перебування, на певній території.

Міграція — переміщення осіб через адміністративний або державний кордон, що супроводжується зміною їхнього правового статусу.

Мотив — це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яким вона ке­рувалася під час вчинення проступку (корисливі, хуліганські, тощо).

Напівлегальні мігранти — особи, які свого часу виїхали за кордон на законних підставах, мали відповідну візу, але після її закінчення відмо­вилися покинути цю країну і залишилися в ній

Нелегальна міграція — добровільне або вимушене переміщення на­селення (іноземців або осіб без громадянства) через державні кордони з метою зміни місця перебування або проживання, транзитного проїзду, здійснюване з порушенням законодавства, діючого на території держави міграції.

Нормативно-правове регулювання діяльності Державної міграцій­ної служби України — це сукупність правових засобів державного впливу на діяльність Державної міграційної служби України нормами, законодав­чих, підзаконних та інших правових актів, спрямованих на врегулювання всіх сфер діяльності Державної міграційної служби України.

Об’єкт міграційного права — це міграційні процеси і їхня типоло­гія за юридично значущими підставами, а також система правових норм, що регулює дані процеси.

Обов’язки Державної міграційної служби України — це необхідна по­ведінка Державної міграційної служби України, тобто така, що вимагається від неї законодавством, а її виконання забезпечується силою державного впливу аж до примусу.

Особа без громадянства — це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Особа, яка потребує додаткового захисту — особа, яка не є біженцем, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопо- ширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього зброй­ного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Особи, які потребують тимчасового захисту — це іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслі­док зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.

Осудність — здатність особи, яка вчиняє адміністративне правопору­шення, усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Повноваження Державної міграційної служби України — це коло її прав і обов’язків, які вона реалізує та виконує як по відношенню до суб'єк­тів, що перебувають поза межами її організаційної системи, так і по відно­шенню до тих, що знаходяться у її безпосередньому підпорядкуванні, тобто входять до внутрішньоорганізаційної структури системи ДМС України.

Права Державної міграційної служби України — це закріплені у зако­нодавстві можливості, якими можуть скористатися Державна міграційна служба України, з метою виконання покладених на неї завдань.

Правовий статус Державної міграційної служби України — це сукуп­ність прав, обов’язків та відповідальності Державної міграційної служби України, які визначають її особливе місце серед інших центральних органів виконавчої влади України.

Предмет правового регулювання міграційного права — відносини, що виникають між державними органами влади й мігрантами із приводу реалізації їхнього правового статусу під час в’їзду в країну, перебуванні або проживанні на її території та під час виїзду із країни.

Принципи діяльності Державної міграційної служби України — це основоположні керівні ідеї діяльності Державної міграційної служби України, які визначають основні напрямки її діяльності.

Реєстрація громадянства України — це внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.

Склад адміністративного правопорушення в міграційній сфері — це сукупність встановлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують дане діяння як адміністративний проступок.

Статус біженця — визнання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують до­даткового або тимчасового захисту, іноземця або особи без громадянства біженцем.

Суб’єкт адміністративного правопорушення в міграційній сфері (за чинним КУпАП) — фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення проступку віку, з якого настає адміністративна відповідальність (16 років).

Суб’єкт міграційних відносин є специфічним: з одного боку — мігра­ційний орган, а з іншого боку — мігрант; між ними виникають відносини влади й підпорядкування, тобто присутні елементи адміністративно-пра­вового методу правового регулювання.

Транзитні мігранти — особи, які перетинають одну чи кілька країн з метою мігрувати до країни кінцевого призначення.

Функції Державної міграційної служби України — це нормативно-за- кріпленні напрями діяльності Державної міграційної служби України, які спрямовані на виконання її завдань.