Стаття 17. Принцип офіційності

1. Адміністративний орган зобов’язаний встановлювати обставини, що ма­ють значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього доку­менти або інформацію з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи організовувати витребування документів та відомостей, отримувати погоджен­ня та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може вимагати від особи документи або інформа­цію, що перебувають у володінні адміністративного органу або у володінні дер­жавних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління.

2. Адміністративний орган має право вимагати від інших державних органів, до сфери управління яких віднесено ведення державних реєстрів, будь-які дані та документи, необхідні для вирішення справи.

Предмет регулювання

1. Предметом регулювання коментованої статті є визначення принципу офіційності, тобто обов’язку адміністративного органу встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи або інформацію з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи організовувати витребування документів та відомостей, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Цілі статті (мета норми)

2. Метою регулювання коментованої статті є визначення обов’яз­ків адміністративного органу при розгляді та вирішенні справи, спрямованих на вирішення справи без обтяження відповідними обов’язками щодо подання інформації та документів особи.

Тобто ця стаття покликана зобов’язати адміністративний орган до проактивної діяльності, до належного та ініціативного встанов­лення обставин справи, а також покликана захистити особу від виконання функцій «кур’єра» між адміністративними органами та/ або публічними реєстрами.

Правова основа коментованого положення

3.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

4. При встановленні обставин, що мають значення для вирішення справи, принцип офіційності вказує на те, що такі дії мають здійс­нюватися адміністративним органом, який уповноважений розгля­дати і вирішувати адміністративні справи, віднесені до його відання законом — діяти офіційно в межах компетенції.

5. Принцип офіційності вказує на те, що збирання документів або інформації, необхідних для вирішення справи, витребування доку­ментів та відомостей, погоджень та висновків адміністративний орган здійснює самостійно без залучення особи.

Більше того, адміністративний орган не може вимагати від особи документи або інформацію, що перебувають у володінні інших суб’єктів (державних і самоврядних). Це дуже важлива норма, покликана захисти особу від потреби самостійного збирання доку­ментів або інформації, що вже є у володінні адміністративного органу або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління.

6. Важливо також, що відповідно до принципу офіційності адмі­ністративний орган наділений правом вимоги будь-яких даних та документів необхідних для вирішення справи (стаття 22 ЗАП). Ця вимога може бути спрямована до будь-яких державних органів, до сфери управління яких віднесено ведення державних реєстрів.

Очевидно, цю норму варто ще також розширити й органами місцевого самоврядування, адже вони також ведуть окремі дуже важливі реєстри (наприклад, реєстри територіальних громад — тобто інформацію про місце проживання осіб).

Зарубіжний досвід

У доктрині деяких інших країн (наприклад, Естонії) принцип офіційності ще називають принципом «розслідування», що передба­чає в окремих ситуаціях з’ясування справжньої волі громадянина, і якщо в результаті цього з’ясовується, що особа не володіє достат­ньою інформацією про адміністративне провадження, то адміністра­тивний орган повинен пояснити особі значення різних клопотань і дій, усуваючи тим самим некомпетентність особи, що може пере­шкоджати винесенню правильного рішення^[48].