Ім'я: конвенційні стандарти

Передбачений статтею 8 ЄКПЛ захист поширюється також і на ім’я особи. У низці справ Суд визнавав застосовність статті 8, пов’яза­ної як з приватним, так і сімейним життям, до спорів щодо імен та прізвищ осіб^[79].

"Прізвище особи як засіб ідентифікації особи та її зв’язку із своєю родиною стосується її приватного та сімейного життя. Той факт, що суспільство та держава мають інтерес у врегулюванні використання прізвищ, не означає виключення цієї дотичності, оскільки ці аспекти публічного права є сумісними з приватним життям, яке розуміється як таке, що певною мірою включає у себе право на встановлення та розвиток стосунків з іншими людьми у контексті професійної, ділової та іншої діяльності"^[80].

Отже, закони, постанови або адміністративні заходи, що стосуються прізвища особи, повинні відповідати вимогам статті 8.

Наприклад, у справі "Булгаков проти України" заявник був гро­мадянином України російського походження. Його повне ім’я було "Дмитрий Владимирович Булгаков". Загубивши свій паспорт, він звернувся у 2007 році за оформленням нового внутрішнього паспорту. У цьому паспорті його повне ім’я було подане в українському варіанті на другій сторінці паспорту як "Дмитро Володимирович". На третій сторінці, яка заповнюється російською мовою, його повне ім’я було записано у початковій формі. Згодом йому був виданий закордонний паспорт, у якому була використана українізована версія його імені та прізвища.

Він подав позов з метою зміни форми написання свого імені, але дістав відмову.

Суд дійшов висновку про те, що рішення українських судів не змінювати написання імені було порушенням права заявника на приватне життя. Крім того, Суд дослідив, чи таке порушення могло бути виправданим, з огляду на пункт 2 статті 8 Конвенції.

"... у цій справі захід, який оскаржується, виходить за межі суто транслітерації або граматичної адаптації ("Дмитро Володимирович" замість "Дмитрий Владимирович"). Стосовно цього Суд відзначає, що в Україні внутрішній паспорт (який є стандартним документом, що посвідчує особу) має 2 головні сторінки; одна оформлена україн­ською мовою, а друга — російською. На цих сторінках зазначаються ім’я та прізвище власника відповідно до систем правопису цих 2 мов. Крім того, імена та прізвища українською, російською та біло­руською мовами — 3 мовами, що належать до східнослов’янської групи мов — не тільки транслітеруються українською мовою, але завжди записуються у своєму як історичному, так і етимологічному варіантах (як-то, Jean — John — Giovanni — Joao — Іван тощо). Так, існує велика кількість парних імен, у яких український варіант іноді може бути досить відмінним від російського, наприклад, Дмитрий/ Дмитро, Павел/Павло, Николай/Микола, Афанасий/Опанас, Дарья/ Одарка, Ефим/Юхим, Анна/Ганна та Алексей/Олексій. У контексті східнослов’янської мовної групи ця система застосовується без роз­різнення до всіх імен, яким би не було б їхнє початкове походження. Так, ім’я "Афанасий", яке носить громадянин російського поход­ження, на українській сторінці його внутрішнього паспорту стане "Опанасом"; а "етнічний" українець на ім’я "Опанас" матиме на російській сторінці паспорту ім’я, записане як "Афанасій". Разом з тим основним варіантом стає український або "українізований" варіант, і саме він буде використовуватись у більшості інших офіційних документів, які оформлюються виключно українською мовою. Крім того, Суд бере до уваги те, що незважаючи на використання як росій­ської, так і української мов у внутрішньому українському паспорті, ці 2 мови мають різний статус: українська є єдиною державною мовою у країні; російська є однією з мов національних меншин".

"48.

(...)

Уряд стверджує, що заявник мав можливість звернутися щодо зміни свого імені відповідно до процедури, спеціально створеної з такою метою. У свою чергу, заявник стверджує, що мав бажання не змінити ім’я, а відновити його у початковому варіанті. Через це він вважає, що існуюча процедура не є належною за таких обставин. Крім того, він поскаржився на те, що держава не передбачила окремої процедури для відновлення початкового імені особи".

"53. Суд нагадує, що у своїй постанові про прийнятність від 22 березня 2005 року він не мав повного розуміння урядових правил щодо процедури зміни імені. Втім, Суд додатково вивчив це питан­ня і тепер до нього повернеться. Суд відзначає, що ця процедура стосується не тільки заміни одного імені іншим, але також будь- яких, навіть найменших змін у написанні цього імені. Більш того, повернення або, як це назвав заявник, "відновлення" імені не вклю­чає у себе чогось іншого окрім простого його змінення на початкову форму. Ця процедура не видається надто складною і такою, що по­клала б на заявника надлишковий тягар. Обмеження щодо зміни імені, закладені у відповідні закони, видаються такими, що мають під собою підстави у світлі пункту 2 статті 8. Більш того, Суд не може досліджувати, чи такі обмеження діяли б для заявника, оскільки він цією процедурою не скористався.

54. З огляду на наведені вище міркування, Суд робить висновок про те, що відмова національних судів винести постанову про оформ­лення нових паспортів, у яких ім’я заявника було б записане у певній конкретній формі та написанні за існування можливості для нього скористатися конкретною розглянутою вище процедурою, не може вважатися необґрунтованою або свавільною. Відповідно, Суд не ви­явив порушення статті 8 Конвенції у цій справі".

3.3.8.