3.4. Структура грошового обороту.

Грошовий оборот має окремі складові частини (сектори), які тісно взаємозв’язані, внутрішньо переплітаються й доповнюють одна одну в забезпеченні цілей розширеного відтворення.

Водночас, вони являються самостійними явищами, із своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.

Складовими частинами сукупного грошового обороту являються:

 грошовий обіг – рух грошей, що обслуговує сферу обміну, для якого характерними являються:

- еквівалентність, оскільки замість грошей, які передає покупець продавцеві, придбаваються продукти рівновеликої номінальної вартості;

- однобічність, оскільки гроші, одержані продавцем, не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно переходять у власність нового суб’єкта обороту;

- прямолінійність, що виявляється у постійному віддаленні грошей від суб’єкта обороту, котрий використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб’єкт також витрачає їх для нових покупок.

‚фіскально–бюджетний оборот – ця частина грошового обороту обслуговує процеси розподілу вартості валового національного продукту і здійснюється нееквівалентно. Тобто замість грошового платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цьому секторові обороту характерні відносини, які мають характер відчуження. Коли визначена частина доходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків та інших обов’язкових платежів і поступають у розпорядження держави, яка витрачає їх на виконання своїх функцій. Як наслідок виникає не тільки нееквівалентний, а й безповоротний і безплатний рух грошей, тобто одні суб’єкти втрачають ці гроші назавжди і без одержання будь–якої ціни за них;

ƒкредитний оборот – обслуговує сферу перерозподільних відносин, в яких власність суб’єктів не відчужується, а лише передається в тимчасове користування (наприклад, коли гроші вносяться на банківський депозит) чи змінюється їхня форма (наприклад, під час купівлі цінних паперів) з метою отримання доходів. Рух грошей у цьому секторі має зворотний характер, коли власник повертає свої гроші в обумовлені строки та й ще одержує дохід у вигляді дивідендів чи процентів;

m фінансовий оборот – це оборот, пов’язаний з купівлею–продажем акцій.

Кредитний і фінансовий обороти являються частинами сектора сукупного грошового обороту, котрий називається фінансово–кредитним оборотом.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий обіг, він поділяється на безготівковий і готівковий оборот

У сфері безготівкового обороту гроші переміщуються за рахунками в банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати цей оборот, а отже, впливати на відносини відповідних економічних суб’єктів не тільки їм самим, а й третім особам – банкам. Визначаючи законодавчо права та обов’язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий оборот, а отже і на процес суспільного відтворення.

У сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів. Тому на оборот цих грошей можуть впливати лише прямі його суб’єкти, що дає їм можливість найповніше реалізувати свої відносини в тому вигляді, як вони самі їх визначили.

Структуру грошового обороту представлено на рис. 2.

Структура грошового обороту

Рис. 2. Структура грошового обороту

Контрольні питання

1. Що таке грошовий обіг, його економічна основа, основні суб’єкти та ринки, які він обслуговує?

2. Які основні грошові потоки грошового обороту?

3. Чим поняття “грошового обігу” відрізняється від поняття “грошовий оборот”?