Порядок виплати дивідендів

Порядок виплати дивідендів встановлюють, зазвичай, законодавчими актами.

Виплати проміжних дивідендів враховують при виплаті кінцевого річного дивіденду.

Джерелами засобів для виплати дивідендів є прибуток: за поточний рік за звичайними акціями.

за звітний рік зі спеціально сформованих фондів і резервів за привілейованими акціями.

У зарубіжному законодавстві наступні джерела: нерозподілений прибуток минулих років; емісійний дохід;

нерозподілений прибуток поточного року.

Рішення про виплату проміжних дивідендів у розмірі дивідендів і рішенні про річний дивіденд приймає Рада директорів товариства. Це є основою для прийняття рішення Загальними зборами. При цьому розмір річних дивідендів не може бути більшим, що рекомендувала Рада директорів і меншим виплачених проміжних дивідендів.

Загальні збори акціонерів мають право прийняти рішення щодо виплати дивідендів за акціями певних категорій, а також за привілейованими акціями в неповному розмірі. Як правило, дивіденди виплачують готівковими за вирахуваннями прибуткового податку.

В Європі, США найбільшого поширення набула практика виплати дивідендів акціями.

Дату виплати дивідендів визначають: Статут товариства і рішення Загальних зборів. Виплату не можуть почати раніше одного місяця після ухвалення відповідного рішення.

Для кожної виплати складають список осіб. Разом з календарними термінами виплати дивідендів і обмеженнями календарних термінів, існують і загальні обмеження на виплату дивідендів, які пов’язані: з фінансовим станом емітентів; з групами акцій.

Обмеження, що пов\'язані з фінансовим станом емітентів. Товариство не

37

має права виплачувати і приймати рішення щодо виплати дивідендів, якщо: не сталася повна оплата всього установчого капіталу; до викупу акцій, за якими акціонери мають право вимагати виплати; на момент виплати дивідендів, товариство відповідає ознакою неспроможності;

вартість чистих активів суспільства менше статутного капіталу і резервного капіталу.

Обмеження, що пов\'язані з групами акцій. Товариство не має права приймати рішення щодо виплати дивідендів, якщо не прийнято рішення про виплату в повному розмірі дивідендів з привілейованих акцій, після якого розмір дивідендів встановлений у Статуті.

Формалізовані алгоритми розподілу прибутку складаються з:

1. Методики постійного відсоткового розподілу прибутку. Приймають, що дивідендний фонд складає деякий відсоток чистого прибутку мінус дивіденди за привілейованими акціями. Такий підхід використовують рідко, тому що при істотних коливаннях прибутку будуть різко змінюватися й дивіденди.

2. Методики фіксованих дивідендних виплат. Це метод регулярних виплат дивідендів у незмінному розмірі діє протягом тривалого періоду незалежно від змін курсової вартості акцій. При ефективній роботі підприємства через якийсь час дивіденди можуть бути трохи збільшені і знову рівень виплат буде триматися досить довго. Такий метод дозволяє уникнути коливань дивідендів. Природно, що стабільність виплат має залучати акціонерів. Але, якщо прибуток сильно знижується, виплата фіксованих дивідендів підриває ліквідність підприємства.

3. Методики виплат гарантованого мінімуму і екстра-дивідендів. Цей метод припускає виплату регулярних фіксованих дивідендів і періодичних екстрадивідендів як разової премії у випадку ефективної діяльності. Причому вони не зобов’язані виплачувати занадто часто, тому що стануть очікуваними й втратять роль премії.

4. Методики виплат дивідендів за остаточним принципом. Суть методики

полягає в тому, що дивіденди виплачують в останню чергу - після того, як

38

задоволені всі обґрунтовані інвестиційні потреби підприємства.

5. Методики виплат дивідендів акціями. Іноді менеджери удаються до такого методу виплати дивідендів з різних причин:

проблема з готівкою - полегшується рішення проблем ліквідності при нестійкому фінансовому становищі;

потреба в коштах на розвиток - весь нерозподілений прибуток надходить на розвиток;

бажання змінити структуру джерел надходження коштів - з\'являється більша воля маневру структурою джерел коштів;

бажання заохотити управлінський персонал додатковими акціями й, таким чином, додатково стимулювати його.

Практично ж фінансові менеджери при обґрунтуванні пропозицій з розподілу прибутку вибирають підхід з обліком конкретних обставин. їм доводиться балансувати між виплатами достатніх дивідендів (для задоволення акціонерів) і реінвестуванням прибутку (для забезпечення розвитку підприємства).

8.