8.1. Політика підприємства в сфері оборотного капіталу
Для ефективного управління оборотними коштами необхідно знати постійну й перемінну (сезонну) потреби підприємства в оборотних коштах. Постійна потреба складається з мінімально необхідного розміру коштів у всіх видах запасів і середнього розміру дебіторської заборгованості.
Фінансові менеджери можуть використовувати різні методи, що дозволяють більш точно або приблизно визначити постійну потребу.Фінансовий менеджер зобов’язаний визначити оптимальний для підприємства розмір власних оборотних коштів (чистого оборотного капіталу), тому що їхня нестача веде до втрати ліквідності, а значний надлишок - означає неефективне використання оборотного капіталу.
Для управління окремими елементами оборотних коштів (товарно- матеріальними запасами, дебіторською заборгованістю, коштами) розроблені спеціальні методи й прийоми, що дозволяють підвищити ефективність їхнього використання.
При формуванні політики управління підприємством існує наступна класифікація оборотних активів:
1) з точки зору їх участі в процесі виробництва і в сфері обігу;
2) з точки зору їх ліквідності й звітності;
3) з точки зору відношення їх до змін обсягів виробництва і випадкових
факторів, які виникають у процесі діяльності підприємства.
Розглянемо класифікацію № 3. Оборотні активи підрозділяють на:
40
постійний капітал (системна частина оборотного капіталу); змінну частину оборотних активів (варіююча частина).
У теорії фінансового менеджменту існують два трактування поняття системної частини оборотного капіталу. Згідно з першим трактуванням постійний капітал - це та частина грошових коштів, дебіторської заборгованості, виробничих запасів, потреба в яких відносно постійна впродовж усього операційного циклу. Це може бути усереднена за тимчасовим параметром величина оборотних активів, що перебуває у вільному віданні підприємства.
Згідно з другим трактуванням системна частина може бути визначена як мінімум оборотних активів, що необхідний для здійснення поточної діяльності.
Це означає, що підприємству необхідний мінімум грошових коштів на розрахунковому рахунку, як деякий аналог резервного капіталу.Варіююча частина (змінна) виникає у зв’язку з додатковими потребами підприємства і формованими активами.
Наприклад: У пікові моменти діяльності, зв\'язані або з форс-мажорними обставинами або зі страхування від таких обставин або ж із сезонністю виробничої діяльності.
Цільовою установкою політики управління оборотними активами є:
1. Визначення об\'єму і структури оборотних активів.
2. Визначення джерел їх покриття.
3. Визначення співвідношення між джерелами покриття, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої і ефективної фінансової діяльності підприємства.
4. Підтримка оборотних коштів у розмірі, що оптимізує управління поточної діяльності і, зокрема, підтримку певного рівня ліквідності оборотних активів.
5. Полягає в тому, що оборотний капітал, з одного боку має бути досить прибутковим, а з іншого - швидко оборотним. Якщо досягають високої рентабельності виробництва готової продукції, то це означає, що буде досягнуто високої рентабельності продажів.
Основною метою управління оборотним капіталом є досягнення
41
компромісу між ліквідністю, прибутковістю та оборотністю.
8.2.