Оптимізація структури капіталу
Оптимізація структури капіталу є однією з найскладніших процедур в управлінні формуванням капіталу і при створенні підприємства. Вона виражає таке співвідношення використання власного і позикового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективний взаємозв’язок між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості і тим самим максимізується ринкова вартість (ціна) підприємства.
Підприємство користується позиками, оскільки використання чинника зменшення податків за рахунок позичкового відсотка вигідне. На рівні відносно малої позики можливість банкрутства і фінансового виснаження невелика, і вигода від позикових коштів більше їхньої вартості. На рівні дуже високих позик можливість фінансового виснаження стає хронічною, затяжною хворобою підприємства, тому економічний ефект від фінансування за рахунок позикового капіталу може виявитися недостатнім для того, щоб компенсувати витрати фінансового виснаження. Базуючись на цих міркуваннях, можна зробити висновок, що оптимальна структура капіталу знаходиться десь між цими двома чинниками.
Отже, підприємство має право використовувати позиковий капітал доти, поки податкові пільги від додаткової суми боргу не дорівнюватимуть витратам, пов’язаним зі збільшуваною можливістю фінансового виснаження. Ця теорія називається статистичною теорією структури капіталу; її розробниками є С. Росс, P Вестерфилд, Б. Джоржан[39].
Статистична теорія проілюстрована (рис. 12.9), де зображено вартість компанії (VL) у протиставленні сумі боргу (D). На рис. 12.9 прямі лінії відповідають трьом різним варіантам.
Статистична теорія структури капіталу розроблена на основі теорем Модільяні-Міллера (М&М), див. табл. 12.2.
Перший варіант статистичної теорії структури капіталу - це теорема М&М без урахування податків. Це горизонтальна лінія, що виходить від Vu, і вона означає, що на вартість компанії не впливає структура капіталу.
 Рис. 12.9. Статистична теорія структури капіталу: оптимальна структура капіталу і вартість компанії |
Другий варіант - перша теорема М&М з урахуванням кор- пораційних податків, задана прямою, що іде вверх. Ці два випадки в точності відповідають тим, що зображені на рис. 12.9.
Третій варіант. Ілюструє наші міркування: вартість компанії доходить до максимуму, а потім починає зменшуватися. Ця картина утворюється з аналізованої статистичної теорії. Максимальна вартість компанії V* досягається в точці D*. Таким чином, це оптимальна сума позики. Або інакше, оптимальна структура капіталу компанії складається з DWi* боргу і (1 - DWl*) акціонерного капіталу.
Таким чином, констатується факт, що структура капіталу, яка максимізує вартість компанії, також мінімізує вартість капіталу. На рис. 12.10 відображено статистичну теорію структури капіталу через середньозважену вартість капіталу (WACC) і вартість боргу акціонерного капіталу. Як видно з графіка, лінія спочатку йде вниз. Це відбувається внаслідок того, що вартість боргу після вирахування податків менше, ніж акціонерного капіталу, так, що принаймні спочатку загальна вартість капіталу зменшується.