§ 4. Реакція споживача на зміну доходу та на зміну цін товарів
Розглянемо вплив на рівновагу споживача зміни доходу. Припустимо, що доход зростає за інших рівних умов. Оскільки ціни товарів X, Y залишаються незмінними, нахил лінії бюджетного обмеження не змінюється.
Поступове зростання доходу споживача (I) призведе до зміщення бюджетної лінії (B) праворуч вгору паралельно початковій B1 в положення B2, B3 (рис. 12.4). Сумістивши графіки бюджетного обмеження з картою байдужості, можемо знайти точки оптимуму споживача за кожного з рівнів доходу.Крива «доход — споживання» єднає всі точки рівноваги споживача, пов’язані з різними рівнями доходу.
Траєкторія кривої «доход — споживання» залежить від типу благ. Рис. 12.4 відображає найпоширенішу ситуацію реального життя, коли зі зростанням доходу відбувається збільшення споживання обох товарів. Це означає, що обидва товари належать до нормальних благ. Крива «доход — споживання» для нормальних благ є монотонно зростаючою. Для нижчих благ вона набуває від’ємного нахилу.
Модель «доход — споживання» може бути використана для побудови кривих Ен- геля.
Рис. 12.4. Крива дохід-споживання
Криві Енгеля характеризують залежність обсягу споживання товару від доходу споживача (рис. 12.5).
Q
I
Рис. 12.5. Криві Енгеля
в)
На рис. 12.5 представлені криві Енгеля для нормальних (а), нижчих (б) та нейтральних (в) благ. Криві Енгеля і криві «доход — споживання» мають однаковий характер залежності від доходу: для нормальних благ є висхідними і мають додатний нахил, для нижчих — відхиляються ліворуч і набувають від’ємного нахилу, а для нейтральних є вертикальними.
Криві Енгеля мають практичне значення.
Вони можуть надати інформацію стосовно груп населення з відповідними доходами, для яких реклама певних товарів буде найбільш ефективною.
Тепер проаналізуємо зміну оптимуму споживача під впливом зміни ціни одного з благ. Припустимо, що за інших рівних умов ціна товару Х поступово знижується від Р1 до Р2, Р3. Бюджетна лінія обертається назовні праворуч вздовж абсциси, при цьому її кутовий коефіцієнт зменшується, що означає зміну відносної ціни товару Х, — він стає дешевшим порівняно з благом Y. З’єднавши утворені точки рівноваги плавною лінією, одержимо криву «ціна — споживання».
Крива «ціна — споживання» показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною ціни одного з благ (рис. 12.6, а).
На основі кривої «ціна — споживання» будується крива індивідуального попиту. Криву індивідуального попиту на товар Х отримаємо, якщо перенесемо рівноважні обсяги споживання товару Х у систему координат «ціна — кількість товару Х» (рис. 12.6, б).
Рис. 12.6. Крива «ціна — споживання» та крива індивідуального попиту товару Х