3. Грошовий обіг та його закони.

Грошовий обіг – це рух грошей в готівковій та безготівковій формах, який обслуговує усі розрахунки в економіці.

Грошовий обіг підпорядкований певним законам. Одним за найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідну для обігу.

Закон грошового обігу виражає залежність між кількістю грошей в обігу, масою товарів, які обертаються, рівнем їх цін та швидкістю обороту грошей. Відповідно до класичного підходу кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою:

,

де КГ – кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів; К — сума цін товарів, які про­дані у кредит; П — сума платежів за борговими зобов’я­заннями, ВП — сума пла­тежів, які взаємно погашаються; Ш — середня кількість оборотів однієї грошової одиниці.

Сучасна західна економічна теорія при визначення кількості грошей, необхідних для обігу, у якості базового використовує рівняння Фішера:

,

де M – кількість грошей в обігу; V - швидкість обігу грошей, P – Середній рівень цін; Q – кількість товарів та послуг на ринку.

Відповідно до цього рівняння, кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою:

.

Важливим у розрахунку кількості грошей є визначення показника і складу грошової маси. Грошова маса – кількісний показник грошей. Вона складається з кількох грошових агрегатів:

- М0 – готівка в обороті;

- М1 – М0 + засоби на поточних рахунках;

- М2 – М1 + засоби на строкових рахунках;

- М3 – М2 + крупні вклади (ощадні сертифікати);

- L = М3 + високоліквідні цінні папери.

При цьому грошова маса в обороті характеризується величиною грошового агрегату М2.

Закони грошового обігу визначають кількість грошей, необхідних для нормального товарного обігу. Якщо вони порушуються, відбувається порушення стабільності цін. Якщо грошей у обігу менше ніж потрібно то виникне платіжна криза, якщо ж більше потреби – інфляція.