Зміни до методики розрахунку трансфертів
Проведення адміністративно-територіальної реформи дозволить перейти від методики розрахунку місцевих бюджетів на макрорівні до застосування методу обчислень, зроблених для модельних адміністративно-територіальних одиниць.
Це серйозно підкріпить прогнозованість під час формування місцевих бюджетів та відкриє перспективи для багаторічного планування, залучення позик та переходу на досконаліші методики планування місцевих бюджетів, зокрема, на програмно-цільовий метод.Обрахувавши видатки на утримання бюджетних установ у віртуальній модельній громаді, можна отримати показники нормативу бюджетної забезпеченості як результат ділення цих видатків на показник чисельності населення. Даний норматив буде коректно поширити на обрахунок видатків у всій групі таких адміністративно-територіальних одиниць: від найменш допустимого (для сільської громади це 2 500 жителів) до найбільшого у своїй групі громад. Звичайно, при цьому припускається, що функція залежності видатків від кількості користувачів лінійна та починається в центрі системи координат.
Недоліком цієї системи є невідповідність даних розрахунків об’єктивній потребі у коштах для адміністративно-територіальних одиниць, що дуже віддалені від модельної територіальної одиниці, на базі якої здійснюються розрахунки нормативу. Особливо це стосується тих видатків, які не надто залежать від кількості користувачів і вимагають постійної складової витрат. У цьому випадку розрахунок доцільно здійснювати для двох точок. Зокрема, це актуально для видатків на утримання органів управління, де кількість персоналу мало залежить від кількості населення, що проживає в районі. Таким чином, є потреба застосувати таку формулу:
V=HN+C,
де V - обсяг видатків на органи управління; H - норматив видатків; N- кількість населення; C - постійна складова, що відповідає мінімальному обсягу видатків,
Для визначення нормативу H (середнього у відповідній групі) та мінімального обсягу видатків C розрахунок необхідно здійснювати для двох різних адміністративно-територіальних одиниць, що суттєво відрізняються за кількістю населення.
Значним досягненням майбутньої адміністративно-територіальної реформи є те, що в результаті її проведення зменшиться різниця між показниками інфраструктурної забезпеченості та кількістю її користувачів порівняно з нинішньою ситуацією, оскільки для середнього розрахунку будь-якого показника забезпеченості береться середня величина між максимальним та мінімальним її значенням. Так, на сьогодні райони між собою різняться за кількістю населення у 27 разів (від 6,8 тис. осіб у Поліському до 183 тис. - у Харківському). Ще більша відмінність між містами обласного значення - від 6,8 тис. жителів у м. Моршині до 1460 тис. осіб у Харкові. Звичайно, застосування єдиних нормативів бюджетної забезпеченості у цих випадках некоректне.
Попереднє моделювання громад відображує мал. 9.3.
Мал. 9.3
9.8.