Універсал гетьмана К. Розумовського про обмеження права переходу селян на Лівобережній Україні (22 квітня 1760 р.)

...За поданим донесенням в нашу Генеральну військову канцелярію від Генерального військового суду представлено, що в цьому Генеральному суді заслухано дві справи, які проведено і вирішено у Миргородській полковій канцелярії за позовом колезького асесора грузинського князя Давида Церетелі, на колишнього його підданого хорольського жителя Данила Кораб- ленка про відмову його (Корабленка) повернутися у володіння Церетелі і про інше, про що, між іншим, в рішенні Миргородсь- коі канцелярії визнано, що Корабленка не слід звинувачувати як відповідача за те, що він не перейшов на попереднє місце проживання, оскільки, мовляв, за указом від 18 серпня 1749 року малоросійському народу дозволений перехід з місця на місце.

...Щоб запобігти недоїмкам, які зросли в указних консистентів, (щоб запобігти) кривдам володільцям та іншим людям, які (кривди) бувають від того, шо піддані забирають нажите на їх (володільців) грунтах майно, а більше й самому посполитому народові, щоб даремно не розгублювати при переході нажитого на чужих грунтах майна, наказуємо: оголосити по всій Малій Росії, щоб посполитий народ при переході з одного володіння в інше не забирав нажитого ним на землях володільців майна і цим не завдавав збитків зазначеним володільцям. Так само і володільці, приймаючи до себе посполитих із чужих володінь, не приймали б майна, нажитого в іншому володінні, а хто буде в цьому викритий, в праві буде той володілець, від якого посполитий перейшов з нажитим майном до іншого володільця і там його прийнято без письмового дозволу, шукати від того володільця слушного вдоволення та винагороди в силу малоросійських прав, керуючись у малоросійських судах тими ж малоросійськими правами, які вказані в указі її імператорської величності про вільний перехід посполитих без всякого скасування.

...Що ж стосується панських слуг, особливо тих, що порушують малоросійські права, оскільки вони живуть в домах панів, деякі вільні, а інші прийняті з підданства у дворову службу, оскільки вони дуже бідні і сироти, і всі навчилися різних спеціальностей панським коштом, а потім, не бажаючи порядно жити, а вільні, не дослуживши умовленого терміну і вчинивши шкоду і злодійство своїм господарям, утікають крадькома і без відпустки пристають до інших поміщиків, які без жодного виду і паспортів, інколи ще і намовивши, приймають і утримують, бо таким слугам без відпустки і письмових посвідчень відходити від своїх господарів і іншим їх приймати за тими ж малоросійськими правами забороняється.

Хрестоматія з історії Української PCP. — K., 1959. — T. 1. — C. 503-505.