14.2.3. Міжнародні розрахунки за допомогою банківського переказу

Банківський переказ – це просте доручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити відповідну суму грошей на прохання і за рахунок переказника іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику сплаченої ним суми.

Учасниками такої форми розрахунків є:

1. Боржник-імпортер (переказодавець).

2. Банк імпортера, який прийняв доручення.

3. Банк, який здійснює зарахування суми переказу експортеру

(отримувачу).

4. Експортер (переказоотримувач).

Схема розрахунків за допомогою банківського переказу

Експортер 1

\r\nІмпортер

4 2

3

Банк експортера

\r\n

Банк імпортера

1. Постачання товарів імпортеру.

2. Доручення банкові здійснити переказ коштів на користь експортера.

3. Платіжне доручення банку-кореспонденту зарахувати кошти на рахунок експортера.

4. Повідомлення експортера про зарахування коштів на його рахунок.

Банківські перекази здійснюються у безготівковій формі через посередництво платіжного доручення, яке адресує один банк іншому. При цьому комерційні та товаророзпорядчі документи (рахунки, транспортні й інші документи) направляються від експортера імпортеру безпосередньо, минаючи банки. Банківські перекази традиційно здійснюються поштою або телеграфом відповідно поштовими чи телеграфними дорученнями, у сучасній практиці – системою SWIFT.

514

Економічний зміст банківських переказів залежить від того, здійснюється оплата товарів до їхнього постачання (авансові платежі) чи після їхнього отримання імпортером (розрахунки за відкритим рахунком).

Розрахунки у формі авансу найбільш вигідні для експортера, оскільки оплата товарів здійснюється імпортером до відвантаження, а іноді навіть до їхнього виробництва. Якщо імпортер оплачує товар авансом, то він кредитує експортера.

Розрахунки за відкритим рахунком полягають у періодичних платежах імпортера експортеру після отримання товарів. Ця форма розрахунків пов’язана з комерційним кредитом, який надає експортер імпортеру. Порядок розрахунків щодо погашення заборгованості за відкритим рахунком визначається угодою між контрагентами. Якщо постачання товарів відбувається взаємно з подальшими розрахунками за відкритим рахунком, то вони відображаються на єдиному контокорентному рахунку та відбуваються двостороннє кредитування і залік взаємних вимог.

Розрахунки за відкритим рахунком найбільш вигідні для імпортера, тому що він здійснює післяоплату отриманих товарів, тобто відсутній ризик оплати непоставлених або неприйнятих товарів. Для експортера ця форма розрахунків найменш вигідна, оскільки вона не містить надійної гарантії своєчасності платежу, сповільнює оборотність його капіталу й іноді викликає необхідність вдаватися до банківського кредиту. Банки несуть мінімальну відповідальність при банківському переказі та стягують мінімальну комісійну винагороду.