11.5. Розрахункові та комісійні операції банків з векселями
На відміну від облікового кредиту, який надається векселедержателю, акцептний кредит видається векселедавцю (боржнику за векселем).
Для того, щоб експортер мав упевненість у тому, що банк імпортера акцептує тратту, звичайно контрактом передбачається відкриття імпортером безвідкличного акредитива на користь постачальника. Банк імпортера в акредитивному листі зобов\'язується акцептувати тратту після її пред\'явлення. Отже, ризики експортера, який формально надає комерційний кредит імпортеру, перекладаються на банк-акцептант. У ряді випадків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з використанням банківського акцепту експортер може, не відсилаючи тратту для акцептування, відразу врахувати її у своєму банку, а вже останній передає вексель у банк-акцептант.
Для зниження ризику акцептної операції банки надають перевагу акцептуванню товарних векселів, намагаються дотримуватись відповідності термінів погашення векселя строкам виконання контракту й здійснювати контроль за товарно-грошовими потоками.
Знижує ризик банку і поєднання акцепту з рамбурсуванням - відшкодуванням клієнтом суми платежу до настання строку платежу за банківським акцептом (звичайно за один-три дні залежно від репутації клієнта).
Для отримання такого відшкодування банки, як правило, утримують товарні документи до внесення клієнтом суми покриття. З цією ж метою банк перевіряє кредитоспроможність клієнта, оформлення угоди строковим зобов\'язанням (простим векселем) і навіть може вимагатися ліквідне забезпечення у формі цінних паперів, банківської гарантії та ін.Поширеною формою акцептної операції комерційних банків є акцептно-рамбурсний кредит. Він застосовується у міжнародних операціях, особливо тоді, коли валюта платежу за контрактом не збігається з валютами країн-суб\'єктів угоди.
На відміну від попереднього прикладу, коли банк-акцептант здійснював непокрите трасирування векселя (покриття надходило у банк напередодні строку платежу), акцептно-рамбурсний кредит є різновидом покритого кредиту. Він супроводжується відкриттям безвідкличного акредитива і забезпечений товарними документами.
Порядок здійснення операції приблизно такий. Імпортер дає доручення банку, з яким є домовленість про акцептування тратт, відкрити акредитив на користь експортера. Після отримання від експортера товарних документів замість акцептованого векселя банк- акцептант списує суму платежу за векселем та комісії з кореспондентського рахунка банку імпортера. У разі, коли банк- акцептант і банк імпортера не мають кореспондентських відносин, у здійсненні угоди може брати участь третя особа - банк-комісіонер. При цьому банк-акцептант списує кошти з кореспондентського рахунка комісіонера, а той дебетує кореспондентський рахунок банку імпортера. В обох випадках імпортер вносить суму платежу у свій банк напередодні терміну оплати векселя.
Винагорода банку за здійснення акцептної операції складається з комісійної винагороди, яка сплачується клієнтом відразу ж після досягнення домовленості про акцептування і не повертається навіть у разі невикористання права на акцепт.
До розрахункових операцій належать також розрахунки з використанням векселів. До операцій за розрахунками векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку зараховуються вексельні платежі на користь кредитора.
Їхня суть полягає у тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов\'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов\'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.До операцій за розрахунками векселями з погашення дебіторської заборгованості перед банком належать вексельні платежі боржника на користь банку. Їхня суть полягає в тому, що банк-кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконання іншого (вексельного) зобов\'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов\'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного клієнтом-боржником, банку-кредитору.
Використання векселів для розрахунків за заборгованістю за банківським кредитом не допускається. Приймання або передавання банком векселів під час проведення вексельних платежів здійснюється з використанням реєстрів.
До комісійних операцій з векселями належать інкасування та доміциляція векселів.
Комерційні банки можуть виконувати доручення своїх клієнтів- векселедержателів, беручи на себе відповідальність за подання векселів і супровідних комерційних документів у строк платнику та одержання належних платежів. Ця послуга називається інкасуванням векселів.
В інкасовій операції беруть участь п\'ять учасників: векселедержатель, який дає доручення інкасувати вексель (принципал, комітент); банк, якому дано доручення здійснити інкасування векселя (ремітент); банк, який бере участь в інкасуванні, але не є банком- ремітентом (інкасуючий банк); платник за векселем; інкасуючий банк, який здійснює пред\'явлення векселів платнику (пред\'являючий банк).
Здійснюючи інкасування, банк не бере на себе жодної відповідальності за форму, повноту, точність, справжність, підробку та юридичне значення будь-яких документів, так само як і за загальні та/або окремі умови, вказані в документах. Банк також не несе жодної відповідальності за відповідність даних, зазначених у дорученні на інкасування, умовам договору між принципалом і платником.
Він не відповідає за неплатоспроможність, недбалість, неправомірну поведінку, помилку або невиконання іншого банку чи платника, або ж нотаріуса при протесті, а також за затримку, втрату або знищення документів під час їхнього пересилання чи під час їхнього перебування у володінні інших осіб.Векселедержатель звертається у банк із заявою, в якій міститься прохання про інкасування векселів зі свого портфеля. До заяви додаються примірники векселів, що виставляються для інкасування, по дві ксерокопії кожного векселя, реєстр векселів. Працівник банку, який приймає документи для розгляду, видає клієнтові розписку про їхнє отримання.
Усі документи, що передаються банку для інкасування, мають супроводжуватися дорученням на інкасування, в якому містимуться точні та повні інструкції принципала. Банкам дозволяється діяти тільки відповідно до таких доручень. Доручення на інкасування повинно мати реєстр або опис векселів. Банк-ремітент перевіряє правильність оформлення принципалами доручень на інкасування, що подаються, й у разі виявлення помилок або неточностей повертає їх клієнтам на переоформлення. Правильно оформлені доручення на інкасування та документи приймаються банком-ремітентом від принципала під розписку із зазначенням дати одержання на останньому примірнику доручення і реєструються у відповідному журналі. Прийнявши векселі на інкасо, працівники банку реєструють їх у Книзі векселів, прийнятих на інкасо.
Банк-ремітент здійснює інкасування самостійно або користуючись послугами інших банків, якщо принципал у договорі або дорученні на інкасування надав йому таке право. При цьому банки, використовуючи послуги інших банків для виконання інструкцій принципала, роблять це за рахунок і на ризик останнього.
Якщо банк-ремітент не є пред\'являючим банком, то він може (якщо таке право надане йому принципалом) передати вексель шляхом вчинення передорученого індосаменту інкасуючому банку, а останній - пред\'являючому банку. Якщо банк-ремітент користується послугами інкасуючого банку, то він повинен переслати йому доручення на інкасування.
Працівники інкасуючого банку повинні своєчасно переслати векселі за місцем їхнього платежу і довести до відома платника через повідомлення про надходження векселя на інкасо.
Подання документів платнику може бути зроблене:поштою, і в цьому разі момент подання визначається моментом одержання поштової кореспонденції;
в місці акцепту або платежу, зазначеному у векселі, а за відсутності такого зазначення - в місці перебування особи, яка має акцептувати або оплатити вексель.
При отриманні платежу за векселем банк-презентант учиняє напис на звороті векселя типу «Валюта отримана» і засвідчує його підписом. Отримані кошти зараховуються на поточний рахунок клієнта. У разі неодержання платежу чи відмови платником підписати Акт подання векселів до платежу, інкасуючий банк зобов\'язаний подати вексель до опротестування від імені довірителя (якщо останній не дав розпорядження повернути йому неоплачений вексель) і повідомити йому про виконання доручення. Неоплачені векселі залишаються у банку до запитання векселедержателем, але не більше від визначеного договором строку (як правило, три місяці), після чого банк знімає із себе відповідальність за їхнє зберігання.
Доходи банку від здійснення інкасової операції складаються з комісійної винагороди, що сплачується клієнтом за виконання доручення. Водночас банк може вимагати від клієнта відшкодування витрат на відправлення та отримання векселів, а за іногородніми векселями - ще й
W • \\ / • ¦ W ¦
дайно і порто. У разі ненадходження платежу та здійснення протесту усі витрати, пов\'язані з протестом, комісія й інші платежі також сплачуються клієнтом.
Привабливість інкасової операції для банку полягає не лише в отриманні комісійної винагороди, айв одержанні у тимчасове розпорядження ресурсів, які можна використати для своїх активних операцій. При цьому, здійснюючи інкасування векселів, банк не несе ризику, бо його роль зводиться лише до точного виконання інструкцій свого клієнта. Зокрема, банк не несе відповідальності за втрату векселів на пошті, несвоєчасне їхнє одержання у місці платежу з вини пошти, за упущення або недоліки, допущені нотаріусом при опротестуванні, та за незалежні від банку обставини, які можуть призвести до невигідних для клієнта наслідків. Отже, витрати банку можуть виникнути лише у разі порушень умов ним договору. Для уникнення претензій клієнта банки при інкасуванні векселів повинні уважно стежити за термінами векселів, якомога точніше дотримуватись інструкцій своїх клієнтів, для чого рекомендується, щоб ці інструкції були задокументовані зі значною деталізацією.