§ 3. Загальноосвітнє і професійно- технічне навчання засуджених до позбавленняволі

Правове регулювання загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених базується на законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту» в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.

Створення в УВП умов для навчання засуджених відповідає кон­ституційному праву кожного громадянина на освіту і міжнародним стандартам поводження з ув’язненими. Діяльність, спрямована на підвищення загальноосвітнього і фахового рівня засуджених під час відбування покарання, значною мірою сприяє корисній зайнятості засуджених, прискоренню процесу соціальної адаптації після звіль­нення, запобіганню рецидиву злочинів. В установах виконання по­карань головні завдання реалізації навчального процесу є загально­державними: забезпечення права громадян на загальну середню освіту, формування і розвиток особистості, готовність до професій­ного самовизначення.

Наукові дослідження переконливо доводять закономірність: чим вищий у засуджених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, освітній рівень, тим менше в подальшому вони вчиняють нові злочини.

Цей висновок вельми актуальний сьогодні, якщо враховувати, що в колоніях відбувають покарання понад 70 % осіб молодого віку. Людина, яка після звільнення від відбування покарання бажає почати життя з чистого аркуша, має змогу, ще перебуваючи в колонії, здо­бути освіту, спеціальність, обрати професію, почати повноцінне нове 240 життя. І закон (статті 125, 126 КВК) надає їм таку можливість. В установах виконання покарань створюються загальноосвітні на­вчальні заклади трьох ступенів: перший ступінь — початкова школа (1-4 класи), другий ступінь — основна школа (5-9 класи), третій ступінь — старша школа (10-11 класи). А для тих засуджених, хто не має можливості навчатися в школах з денною формою навчання, функціонують вечірні школи ІІ-ІІІ ступеня.

Приймання засуджених до навчального закладу здійснюється на під­ставі бажання, особистої заяви і наявних документів — свідоцтва про базову, загальну середню освіту або табеля успішності про закінчення відповідного класу, а в разі їх відсутності — на основі атестації, прове­деної відповідно до Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 14 червня 2000 р. № 964. Зарахування учнів до відповідних класів проводиться, як прави­ло, до початку навчального року за спільним наказом директора навчаль­ного закладу та начальника установи. Так само як і на волі, в УВП на­вчальний заклад працює за загальними навчальними програмами і ро­бочими планами, посібниками, підручниками. Розклад занять, структура навчального року, режим роботи складаються відповідно до особливос­тей утримування засуджених в установі. Навчання у випускних класах школи завершується державною підсумковою атестацією.

Час проведення занять у загальноосвітніх закладах визначається у розпорядку дня. На період проходження іспитів, державної підсум­кової атестації засуджені звільняються від роботи на строк, перед­бачений законодавством. Заробітна плата на цей час їм не нарахову­ється, харчування надається безоплатно. Якщо засуджений має звіль­нитися від відбування покарання, йому дозволяється проходити під­сумкову атестацію достроково.

За результатами навчання видається відповідний державний до­кумент (табель, свідоцтво, атестат, довідка) загальноприйнятого зразка.

Низка обов’язків покладається на адміністрацію установи. Вона: а) веде облік засуджених, які не мають базової або повної загальної середньої освіти, б) забезпечує умови для проведення навчального процесу, надає та утримує на належному рівні приміщення навчаль­ного закладу, забезпечує навчальними посібниками, підручниками та 241 технічними засобами; в) забезпечує навчальний заклад досвідченими працівниками.

Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація установи створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час (ч. 3 ст. 126 КВК).

Керівництво навчального закладу створює умови і забезпечує на­вчальний процес відповідно до навчальних планів і програм, затвер­джених Міністерством освіти і науки, з урахуванням вимог режиму відбування засудженими покарання, упроваджує передові педагогіч­ні технології, забезпечує видачу відповідних документів державного рівня, надає особам, які навчаються, допомогу у підготовці до занять, за зразкову поведінку засуджених-учнів та їх успіхи у навчанні по­рушує клопотання перед адміністрацією УВП щодо їх заохочення.

Педагогічні працівники навчального закладу надають допомогу адміністрації колонії, можуть входити до складу методично-виховної ради установи та брати участь у соціально-виховній роботі із засу­дженими (ч. 5 ст. 126 КВК).

Наукові дослідження свідчать про те, що майже 40 % засуджених чоловіків перед учиненням злочину ніде не працювали, або мали тим­часову, випадкову роботу (серед жінок — понад 50 %, серед неповно­літніх не працювали і не вчилися більше 2/3 засуджених). В УВП кожний третій засуджений не має спеціальності. Тому можливість під час відбування покарання навчатися у професійно-технічному на­вчальному закладі і отримати спеціальність важко переоцінити. З одного боку, постійна робота в колонії дозволяє засудженому допо­магати сім'ї, відшкодовувати завдані злочином збитки, з другого — утримувати в колонії себе самого: закон передбачає, що придбавати продукти харчування і предмети першої потреби для переважної більшості засуджених можна лише за гроші, зароблені в колонії (ч. 1 ст. 108 КВК). А для тих осіб, хто не отримує посилок і передач, хто не має родичів, — наявність роботи в колонії є чи не найголовнішим джерелом існування під час відбування покарання.

Відповідно до Положення про організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах, інших нормативно-правових актів у галузі професійно-технічної освіти по­над 80 колоній нині мають Навчальні центри та їх філії, в яких на підставі робочих навчальних планів і програм відбувається навчально- виробничий процес.

більше ніж за 50 робітничими професіями. ДДУПВП відзначає певні позитивні здобутки в цьому напряму, насамперед, в установах Дні­пропетровської, Київської, Луганської, Полтавської, Харківської, Хмельницької та Черкаської областей.

За даними ДДУПВП сьогодні в установах виконання покарань тримається від 15 до 20 тисяч засуджених, переважно молодіжного віку, які до засудження ніде не навчались і не працювали і як наслідок не мають жодної робітничої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані в установах. Разом з тим професійно-технічні на­вчальні заклади та їх філії діють лише у 85 з 143 установ виконання покарань і можуть забезпечити навчання лише 50 % таких засуджених. Тому першочерговим завданням є розширення мережі професійно- технічних навчальних закладів для задоволення потреб на здобуття професійної освіти усіх бажаючих засуджених.

Навчальний центр виконує декілька функцій: а) здійснює підго­товку спеціалістів відповідного профілю, б) організує підвищення кваліфікації за існуючою спеціалізацією, в) виступає як методичний центр, що надає допомогу тим засудженим, які проходять навчання безпосередньо на виробництві УВП.

Більше того, у навчальному центрі за власним бажанням і осо­бистою заявою засуджені можуть обрати спеціальність не лише за профілем виробництва колонії, а й таку, яка користується підвищеним попитом на сучасному ринку праці, що суттєво допоможе їм праце- влаштуватися після звільнення від відбування покарання, прискорить соціальну адаптацію.

Форми навчання можуть бути різними: а) з відривом від вироб­ництва, (коли потрібна певна теоретична підготовка), застосовується переважно у виховних колоніях, б) без відриву від виробництва (без­посередньо в бригаді), існує, як правило, у виправних колоніях. Для набуття більш складних професій або спеціальних навичок має місце індивідуальна форма навчання.

Засуджені, які пройшли повний курс навчання, виробничу прак­тику, мають позитивні підсумкові результати допускаються до дер­жавної атестації, за наслідками якої їм присвоюється кваліфікація (категорія) і видається свідоцтво встановленого державного зразка.

Особливо підкреслимо, що бажання засуджених під час перебу­вання в місцях позбавлення волі займатися загальноосвітнім і професійно-технічним навчанням обов’язково заохочується і врахо­вується при визначенні ступеня їх виправлення (ч. 4 ст. 126). Це до-

зволяє враховувати особливості ставлення засуджених до оволодіння певними професіями, забезпечувати принцип безперервності освіти від загальної середньої до професійно-технічної, вживати відповідних заходів щодо організації освіти різних категорій засуджених. Саме за допомогою освіти можна краще й ефективніше допомогти засудже­ному стати самостійною та самодостатньою особистістю, переосмис­лити свої життєві цінності і погляди, обрати здоровий спосіб життя.

З цією ж метою новий КВК (ст. 148) для закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього і професійно-технічного навчання дозволив неповнолітніх засуджених, які досягли 18 років, не переводити до виправної колонії, а залишати у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними 22 років.

В усі часи освіта вважалася найвищою цінністю, розглядалася як процес формування духовного світу особистості. Постановою Кабі­нету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. у № 1090 затверджена Державна програма покращання умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2010 роки. Одним з основних завдань про­грами є зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів та сприяння діяльності підприємств Державної кримінально-вико­навчої служби.