Виконання письмових доручень і запитів

Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов'язані у відповідності до ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали суду і запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових заходів.

Доручення і вказівки оперативним підрозділам слідчим, як правило, викладаються у письмовій формі. Слідчий вправі встановити строк для їх виконання. В окремих випадках, при спільній роботі слідчого з працівниками оперативного підрозділу, наприклад, під час обшуку чи огляду місця події, вказівки можуть даватись безпосередньо і в усній формі.

Безумовно, що основна процесуальна робота в кримінальній справі має бути виконана самим слідчим. Доручення оперативному підрозділу слідчий має давати з таких питань, які він самостійно, чисто процесуальним шляхом вирішити не може. Слідчий не може доручити оперативному підрозділу перевірку і оцінку доказів, прийняття процесуальних рішень, притягнути особу як обвинуваченого, допит обвинуваченого, визнання окремих осіб учасниками кримінального процесу (потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача), застосування заходів процесуального примусу, призначення експертизи, прийняття рішень про направлення справи, ознайомлення учасників процесу з матеріалами тощо.

Але слідчий може спиратись на допомогу оперативного підрозділу при проведенні таких слідчих дій, які потребують великого обсягу роботи, додаткових гарантій для осіб, які беруть участь у слідчих діях, застосування специфічних, властивих повноваженням оперативних підрозділів, заходів.

Слідчий в письмовому дорученні ставить перед оперативним підрозділом тільки завдання, а вид оперативно-розшукових заходів і тактику їх виконання визначає оперативний підрозділ чи орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність. Оперативний підрозділ відповідає за законність і обґрунтованість проведення відповідних оперативно-розшукових заходів.

Письмове доручення слідчого для оперативного підрозділу є обов'язковими до виконання. Оперативний підрозділ зобов'язаний проінформувати слідчого про результати виконання його доручення в установлений слідчим термін, або по мірі виконання, якщо для цього потрібний тривалий час і значні зусилля, наприклад розшук невідомої особи, вчинившої злочин.

Оскарження доручень слідчого може бути направлене або начальнику слідчого підрозділу, або прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням справи.

Прокурор згідно ст. 227 Кримінально-процесуального кодексу має право доручати органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочин, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у проваджені прокурора або слідчого прокуратури. Вказівки прокурора органу дізнання у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ є обов'язковими, оскарження одержаних вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених ч. II ст.114 Кримінально-процесуального кодексу.

підрозділами ціль, мету, завдання, а оперативно-розшукові заходи і виконавців визначає сам оперативний підрозділ.

Суд, розглядаючи кримінальну справу, може прийняти ухвалу про повернення справи на додаткове розслідування, або виділити матеріали щодо окремих осіб в окреме провадження і направити для проведення розслідування, скасування або зміни запобіжного заходу, порушення справи по новому обвинуваченню, зміну обвинувачення в суді, порушення кримінальної справи щодо нової особи, порушення справи за завідомо неправдиві показання, неправильний переклад і неправдивий висновок, відкладення і зупинення розгляду справи, закриття справи. У зв'язку з розглядом справи в суді, суд може прийняти ухвали про виконання органами, здійснюючими оперативно- розшукову діяльність, окремих доручень.

Запити повноважних державних органів, установ та організацій щодо проведення оперативно-розшукових заходів є підставою для їх проведення. Вони можуть направлятися як безпосередньо в орган, який здійснює оперативно- розшукову діяльність, так і у відомство, наділене оперативно-розшуковими повноваженнями. Наприклад Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України може приймати рішення по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю як взагалі, так і по окремим її видам і в зв'язку з цим про необхідність посилення оперативно-розшукової діяльності, Рада Національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної оборони і безпеки. Як Координаційний комітет, так і Рада національної безпеки і оборони можуть давати доручення і робити запити з питань оперативно-розшукової діяльності. Із запитами оперативно-розшукового характеру в органи, здійснюючі оперативно- розшукову діяльність можуть звернутись Державний митний комітет, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, Міністерство фінансів та інші уповноважені органи. Запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної, військової, службової таємниці можуть надходити від міністерств, відомств, науково-дослідних установ та інших державних органів у ведені яких є інформація, що становить державну, військову та службову таємницю. Згідно ч. II ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» такий запит є підставою для проведення оперативно-розшукової діяльності. Доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали суду, запити повноважних державних органів повинні направлятися на виконання органам, які здійснюють оперативно- розшукову діяльність, з урахуванням повноважень останніх.

7.2.