Вступ

У час швидких змін законодавства України1 наукова праця, на перший погляд, нагадує сізіфову працю. Але це лише на перший погляд, який замінюється правильно обра­ними орієнтирами,- розвитком науки, вдосконаленням за­конодавства та юридичної практики.

Так, автори почали дослідження обраного напряму окремо один від одного і дотримувались різних наукових концепцій, але спільна праця над цим навчальним посібни­ком надала можливість прийти до загального висновку: про необхідність віднесення виконавчого провадження до адмі­ністративного процесу, а державну виконавчу службу - до адміністративних органів.

У цьому контексті й закладено основу книги, орієнтова­ну на вдосконалення процедури виконавчого провадження і Державної виконавчої служби та її структур, що безпосе­редньо вчиняють виконавчі провадження.

Авторами врахована Концепція реформи адміністратив­ного права, якою встановлені основні напрями розвитку й реформування адміністративного права і однією із засад якої є розвиток законодавства про органи виконавчої влади. При цьому, із створенням у 1998 р. нового державного ор­гану - Державної виконавчої служби, неможливо пов\'язу­вати завершення адміністративної реформи. Так, на сучас­ному етапі потребує уточнення структурна побудова Мініс­терства юстиції України, його роль у державному устрої, а також уточнення правового статусу його посадових осіб -державних виконавців.

Актуальність цього дослідження полягає в тому, що во­но спрямоване на вдосконалення такої слабкої правозахис-ної ланки, якою є за сучасних умов державна виконавча служба. Загальновідомо, що тільки підтвердження права судовою постановою чи рішенням іншого органу явно не-

1 У Закон України «Про виконавче провадження», прийнятий 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ, вже було внесено зміни: № 783-ХІУ від 30.06.99, ВВР, 1999, № 34, ст.

достатньо для його реалізації в діях певних суб\'єктів, а право, що реально неможливо здійснити, є неіснуючим і з теоретичної і з практичної точок зору.

Нині необхідно ґрунтовно проаналізувати основи вико­навчого провадження і розробити законодавство, яке б за­довольняло потреби сучасних суспільних відносин, оскіль­ки у виконавчому провадженні ще відчувається вагомий вплив застарілих норм. Але попереднє законодавство про виконавче провадження розроблялось та приймалось ще за радянської доби в рамках іншої економічної моделі держави й забезпечувало економічні правовідносини, що базувались на пануючій ролі держави та відсутності у на­селення прав власності на засоби виробництва, значні гос­подарські спори розглядались лише між державними суб\'єктами, а тому реального виконання рішень щодо них не існувало.

Однак, слід зазначити, що прийняття нового законодав­ства про виконавче провадження не тільки не вирішило, а навпаки, спричинило низку нових питань, пов\'язаних з по­дальшим удосконаленням норм законодавства про нього. Нерозробленість цілого ряду спірних питань, що виника­ють у практиці застосування законодавства про виконавче провадження, призводить до незахищеності прав власника та інших заінтересованих осіб й дорого коштує як окремим учасникам цивільного обігу, так і державі в цілому, до конфліктних ситуацій, а відтак потребує значного онов­лення.

Наукова праця відрізняється від Інструкції про прове­ дення виконавчих дій тим, що вона не є обов\'язковою для виконання посадовими особами і навіть не може розціню­ ватись як «знаряддя праці державного виконавця», є лише орієнтиром правильного вибору варіантів їхньої поведін­ ки, і не врегульованих або не конкретно врегульованих нормами закону.

Автори беруть на себе відповідальність заявити, що ця книга буде цікавою для студентів, викладачів, науковців, державних виконавців, адвокатів, суддів, оскільки в ній за­кладено доволі багато новітніх висновків - як тих, що по­бачили світ в окремих публікаціях авторів, так і тих, що не були оприлюднені. Навчальний посібник орієнтований на викладання спецкурсу «Виконавче провадження», він та­кож може бути використаний при вивченні адміністратив­ного права і процесу, цивільного процесу, міжнародного цивільного процесу.

Автори бажають усім читачам вагомих успіхів у досяг­ненні високого рівня знань з цієї цікавої та важливої дис­ципліни.

Кандидат юридичних наук, доцент Інсп міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

С.Я.ФУРСА